Постанова 4873 № 910/3802/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" червня 2020 р. Справа № 910/3802/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. розглянувши матеріали апеляційної скарги Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №910/3802/19 (суддя Усатенко І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" до Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд про стягнення 6036759,87 грн. та за зустрічним позовом Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" про стягнення 5946000,00 грн. за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С., в судовому засіданні взяли участь представники: ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой»: Демкович І.В. - адвокат (посв. №000800 від 16.12.2019); Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд: Герасименко Р.І. - адвокат (посв. №7463/10 від 01.03.2019); Сінцов А.О. - адвокат (посв. №4875 від 28.02.2012), Семенко Є.М. - адвокат (посв. №003079 від 18.10.2017); ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/3802/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" до Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд про стягнення 6036759,87 грн. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 скасовані вказані судові рішення; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, якою вжиті заходи забезпечення позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" та накладено арешт на грошові кошти Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд в розмірі ціни позову 6036759,87 грн., які обліковуються на певному рахунку Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд, відкритому в АТ УкрСиббанк , а також на інших рахунках у банківських та фінансових установах. Під час нового розгляду даної справи Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд подав до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" про стягнення 5946000,00 грн. Разом із зустрічним позовом Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" в межах суми 11982759,87 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 відмовлено Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала мотивована тим, що заявником не надано доказів та обґрунтувань в підтвердження підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надано доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Стосовно обґрунтувань заявника щодо накладення арешту на 6036759,87 грн., то як зазначив суд першої інстанції з посиланням на статтю 333 ГПК України, у разі скасування рішення після його виконання, суд вирішує питання про поворот виконання рішення; скасування рішення, яке виконано, не є підставою для забезпечення позовних вимог позивача за зустрічним позовом. Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд не погоджуючись із вказаною ухвалою Господарського суду міста Києва, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження; розгляд скарги призначено на 18.05.2020. 15.05.2020 від ТОВ «Одеспромстрой» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване розповсюдженням коронавірусу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи було відкладено на 03.06.2020. У судовому засіданні 03.06.2020 було оголошено перерву на 11.06.2020, запропоновано сторонам надати копії первісного та зустрічного позовів у даній справі. 09.06.2020 від Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд надійшло клопотання про долучення засвідчених копій матеріалів справи. Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали оскарження, заслухавши думки сторін у справі, зазначає наступне. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №910/2360/19). Крім того, з аналізу норм ч.ч. 1, 2 статті 136, ч.ч. 1, 11 статті 137 ГПК України забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Згідно з приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, утруднення його виконання, без наведення відповідного обґрунтування з наданням відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів у складі Касаційного господарського суду у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17). Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Ухвала про забезпечення позову має включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №9901/241/19). Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник стверджує, що у господарського суду є достатні підстави для застосування заходів забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Одеспромстрой" у розмірі 11982759,87 грн., що складаються з: 6036759,87 грн., які належать Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд та знаходяться на рахунках ТОВ «Одеспромстрой» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019, яке в подальшому було скасоване та 5946000,00 грн., які є предметом зустрічного позову та підлягають стягненню з ТОВ «Одеспромстрой», оскільки останнє не виконало роботи в обсягах і на умовах, передбачених договором. При цьому зазначає, що ТОВ «Одеспромстрой» вільно користується належними Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд грошовими коштами, проте, вони мали б бути арештованими судом. Сіньцзян стверджує, що в даному випадку заходи забезпечення позову спрямовані на: 1) нівелювання ризиків уникнення ТОВ «Одеспромстрой» від виконання рішення Господарського суду міста Києва щодо повороту виконання, а також стягнення коштів на користь Сіньцзян; 2) запровадження законних обмежень, які нададуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення Господарського суду у даній справі в разу задоволення вимог за зустрічним позовом. До заяви заявник додав документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову; інших документів, доказів на підтвердження доводів заяви не додано. Колегія суддів, проаналізувавши вказану заяву, приходить до висновку, що Сіньцзян не навів законодавчо встановлених підстав та обставин з наданням відповідних доказів на їх підтвердження, які б надавали право суду задовольнити його заяву про забезпечення позову з наведенням у відповідному судовому рішенні мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи таку заяву. Заява Сіньцзян не містить обґрунтувань існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення вимог з наданням доказів цього, з чим в першу-чергу й пов`язується законодавчо передбачене право суду вжити заходи забезпечення позову. Обґрунтування заяви Сіньцзян лише припущеннями щодо утруднення виконання можливого рішення на його користь за відсутності жодного доданого заявником до заяви про забезпечення позову доказу, який би свідчив про те, що відповідач за зустрічним позовом вчиняє будь-які дії, що свідчили б про можливість ухилення від виконання судового рішення у даній справі, ухваленого на користь позивача за зустрічним позовом, не є підставою для задоволення такої заяви про забезпечення позову. При цьому, згідно з положеннями статті 333 ГПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд ухвалюючи рішення, вирішує про поворот його виконання, за наявності підстав, наведених у даній нормі. Тобто, в даному випадку, скасування Верховним Судом судового рішення у даній справі за первісним позовом та передання справи на новий розгляду, не є підставою для накладення арешту на 6036759,87 грн. в порядку забезпечення зустрічного позову, а є підставою для здійснення судом повороту виконання рішення, за наявності підстав, наведених у ч. 2 статті 333 ГПК ГПК України. Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що полягає, як стверджує скаржник у відмові в забезпеченні зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Скаржником не надано доказів порушення місцевим господарським судом принципу рівності усіх учасників судового процесу. Крім того, згідно зі статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В даному випадку, саме скаржник несе ризики настання наслідків неподання ним, в порядку статей 73, 74 ГПК України, доказів на підтвердження своєї заяви про забезпечення зустрічного позову. При чому, як вбачається із апеляційної скарги, остання містить нові доводи та пояснення необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема доводи щодо майнового стану ТОВ «ПБК «Одеспромстрой», який свідчить про неможливість реального та фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову Сіньцзян. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що згадані доводи були відсутні у заяві під час її розгляду в суді І інстанції, а імперативні приписи статті 269 ГПК України, які регламентують межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, унеможливлюють для апеляційної інстанції надання їм оцінки. Відхиляються доводи скаржника про порушення судом першої інстанції положень статей 136 та 137 ГПК України, оскільки при вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд в першу чергу має виходити із обґрунтованості та доведеності відповідними доказами підстав для задоволення такої заяви, а не лише із співмірністю заходів із заявленими позивачем вимогами. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про необгрунтованість заяви Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд про забезпечення позову, про відсутність доказів на підтвердження викладених у заяві доводів відповідають дійсності і підтверджуються матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №910/3802/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 129, 136, 137, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сіньцзян Комм`юнікейшнз Констракшн Груп Ко., Лтд на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №910/3802/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №910/3802/19 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №910/3802/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 12.06.2020. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак