Постанова 4872 № 916/2458/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2458/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді: Ярош А.І. суддів : Діброви Г.І., Принцевської Н.М., секретар судового засідання Молодов В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Укртрансгаз та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2020 року (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Малярчук І.А., суддя Щавинська Ю.М.) по справі №916/2458/19 за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1); до відповідача: Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,) про зобов`язання повернути майно та стягнення 221420028,65 грн., за участю представників сторін: Від АТ Укртрансгаз - Саєнко Р.К., довіреність № 1-2055, дата видачі : 28.12.19; Від АТ Одеська ТЕЦ - Макаренко Н.А., довіреність № 13/20-08, дата видачі : 13.07.20; Інші представники в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином. Акціонерне товариство „Укртрансгаз звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства Одеська ТЕЦ про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 39164,362 тис. куб. метрів та стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 221420028,65 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 39164,362 тис. куб. метрів, а також стягнути судовий збір у розмірі 672350,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу у лютому 2017року в обсязі 13236,92 тис. куб. метрів, у березні 2017 року 11598,265 тис. куб. метрів, у березні 2018 року 12801,192 тис. куб. метрів та у квітні 2018 року 1527,985 тис. куб. метрів. При цьому позивач наполягає, що з зазначених обставин відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 гл. 5 розд. VI Кодексу газотранспортної системи та п. 10 розд. 2 Правил постачання природного газу. Отже зазначене, за думкою позивача, свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнути його вартість, в порядку ст. 1212, 1213 ЦК України. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Малярчук І.А., суддя Щавинська Ю.М.) по справі №916/2458/19 у позові відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що з урахуванням умов договору постачання природного газу, встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу на підставі відповідних договорів, подання чи неподання номінацій НАК "Нафтогаз" не свідчить про безпідставне споживання відповідного газу у погодженому обсязі. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що АТ „Одеська ТЕЦ у спірний період природний газ було спожито із дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладених із НАК „Нафтогаз України договорів постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період. Водночас суд зауважив про відсутність в матеріалах справи доказів надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період. Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як доказів на підтвердження вжиття постачальником або оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави. За таких обставин, враховуючи наявність договірних правовідносин між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", що виникли в силу договорів постачання природного газу наявних в матеріалах справи, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, приймаючи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту неправомірного споживання АТ „Одеська ТЕЦ природного газу у спірний період, з огляду на що заявлені АТ „Укртрансгаз позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2020 по справі №916/2458/19 в частині відмови у стягненні 221 420 028,65 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 221 420 028,65 грн. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у березні-квітні 2018 року, в зв`язку з порушенням Відповідачем умов п.12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2017 №187, Третя особа не здійснювала постачання природного газу. У разі невиконання споживачем вимог п.12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 року № 187, постачальник не підтверджує планові обсяги(номінацію) для споживача, передача природного газу не здійснюється - п.3.3 договорів. Відповідно до п.7.2 договорів Відповідач зобов`язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу. Апелянт вважає, що судом першої інстанції надано правову оцінку спірним відносинам без врахування предмету позовних вимог - повернення безпідставно набутого майна та його вартості на підставі ст.1212- 1213 ЦК України. У даній справі суд мав насамперед дослідити фактичні обставини справи, а саме: - факт відбору природного газу Відповідачем (матеріали справи підтверджують дану обставину); - встановлення власника природного газу, що був відібраний з газотранспортної системи. - наявність/відсутність договірних відносин з відбору природного газу між Відповідачем та власником спірних обсягів. Однак, господарським судом не надано належної правової оцінки вищеперерахованим обставинам, чим порушено вимоги ст.1212-1213 ЦК України, матеріали справи не містять жодного підтвердження факту споживання природного газу Відповідачем з ресурсу НАК «Нафтогаз України». Третьої Особою надано докази, що свідчать про відсутність у газотранспортній системі обсягу природного газу, поданого на точки входу даної системи з ресурсу НАК «Нафтогаз України», що міг буті спожитий Відповідачем у спірний період. Водночас, матеріали справи містять докази, що власником спірного обсягу газу є саме Позивач. На підставі вищенаведених обставин, а також відсутності договірних відносин між Позивачем та Відповідачем з купівлі-продажу природного газу, скаржник вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими. Скаржник вважає, що дослідження питання виконання НАК «Нафтогаз України» умов договорів поставки природного газу та підстав відсутності підтвердженого обсягу газу (не підтвердження ресурсу) Відповідачу не є предметом доказування/ дослідження даного спору, оскільки в рамках даного спору не заявлена вимога щодо визнання неправомірними дій НАК «Нафтогаз України» чи визнання права на споживання газу у спірний період, а Відповідач таких вимог до НАК «Нафтогаз України» не заявляв. Суд першої інстанції, здійснивши висновок про споживання Відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у даній справі. Апелянт зауважує, що суд помилково зробив висновок про споживання Відповідачем природного газу у рамках договорів постачання природного газу виходячи лише з факту наявності планових обсягів, адже сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для підтвердження постачання природного газу має бути доведеним сам рух активів. Факт наявності у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу. Скаржник зауважує, що третя особа не здійснювала постачання природного газу Відповідачу у спірний період, не розпоряджалась своїм майном як його власник, що підтверджується матеріалами справи. Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся. На підтвердження факту непостачання у лютому-березні 2017 року та у березні - квітні 2018 року, Третьою Особою додатково надано листи НАК «Нафтогаз України» на адресу АТ «Одеська ТЕЦ» про повернення актів приймання-передачі природного газу. Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується іншими учасниками, у спірний період НАК «Нафтогаз України» не підтверджував обсяги природного газу для Відповідача. Тобто, до газотранспортної системи фізично не був закачаний відповідний обсяг природного газу на точці входу з ресурсу Третьої Особи. Однак, Відповідач спожив природний газ. Тобто, з газотранспортної системи до газорозподільної системи було закачано певний обсяг природного газу та зазначено, що кінцевим споживачем є Відповідач. Кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому підтвердженим постачальником обсягом. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення. Для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» повідомляє оператора ГТС про відповідні обсяги. НАК «Нафтогаз України» не постачала у спірний період Відповідачу природний газ, що передбачає відсутність факту закачування у газотранспортну систему відповідного обсягу газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України». Тобто, в газотранспортній системі фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити Відповідач, тому висновки судів щодо споживання газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» є безпідставними. У матеріалах справи відсутні докази наявності у власності Відповідача природного газу у обсязі 39 164,362 тис.куб.м. Враховуючи наведене, скаржник впевнений, що рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2020 по справі №916/2458/19 в частині відмови у стягненні 221420028,65 грн. прийняті з порушенням ч.1 ст.316, ч.1 ст.319, ст.1212 ЦК України, ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу», п.1 розд. 2 Правил постачання природного газу. Також з прийнятим рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Укртрансгаз», та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2020 у справі №916/2458/19 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» є аналогічними доводам АТ «НАК «Нафтогаз України», зокрема, скаржник зазначає, що предметом позову у даній справі є безпідставно набуте Відповідачем майно - природний газ загальним обсягом 39 164,362 тис.куб.м., що належить Позивачу, а відтак і предметом дослідження судом першої інстанції мають бути лише заявлені позовні вимоги та фактичні обставини щодо правомірності відбору Відповідачем вказаного обсягу природного газу з газотранспортної системи, у т.ч. встановлення факту відсутності підтвердженого обсягу природного газу для Відповідача та непостачання АТ «НАК «Нафтогаз України» у спірний період природного газу відповідачу, а не з`ясування обставин виконання/невиконання третьою особою норм щодо підтвердження обсягу газу. Спірні відносини між Позивачем та Відповідачем носять виключно характер кондикційного зобов`язання. Апелянт зауважує, що лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення поставки газу споживачу на підставі договору, оскільки доказом поставки є підписаний між сторонами акт приймання-передачі газу. Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду про можливість позивача здійснювати обмеження чи припинення газопостачання, оскільки відповідач не є прямим споживачем, а приєднаний до газорозподільної мережі АТ «Одесагаз». Тому АТ «Укртрансгаз», виконуючи обов`язки оператора газотранспортної системи, не мав можливості обмежити/припинити газопостачання з підстав несанкціонованого відбору природного газу, оскільки такі неправомірні дії призвели б до припинення газопостачання іншим споживачам. які підключені до газорозподільних систем АТ «Одесагаз». Для відбору Відповідачем у лютому, березні 2017 року та березні, квітні 2018 року природного газу газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ «Одесагаз», відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, однак відповідач, будучи заздалегідь попередженим про відсутність підтверджених обсягів природного газу. а відтак і будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно здійснив відбір в загальному обсязі 39 164.362 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується звітами АТ «Одесагаз». Окремо апелянт також вважає безпідставними висновки суду щодо необґрунтованості альтернативних заявлених позовних вимог, адже таке питання вирішується на стадії відкриття провадження у справі, тому якщо суд не залишив позовну заяву без руху, позовні вимоги вважаються заявленими вірно. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2458/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз на рішення Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2020 року. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2458/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2020 року. Призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз по справі №916/2458/19. 16.10.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу АТ «Одеська ТЕЦ», в яких відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг АТ «Укртрансгаз», АТ «НАК «Нафтогаз України», рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач зазначає, що у випадку несанкціонованого відбору природнього газу з газотранспортної системи або відсутності номінацій Оператор газотранспортної системи може з власної ініціативи припинити постачання природнього газу в точці входу до газотранспортної системи, таке право надано і Постачальнику природнього газу, тобто ініціювати припинення природного газу може, як АТ «Укртрансгаз», так і АТ «НАК « Нафтогаз України» а також АТ «Одесагаз». АТ «Одеська ТЕЦ» не підключена фізично до магістральних трубопроводів АТ «Укртрансгаз» та безпосередньо до газотранспортної системи, а приєднана до мереж АТ «Одесагаз», через яке здійснюється фізична доставка природного газу та здійснювати відбір природного газу безпосередньо з газотранспортної системи АТ «Одеська ТЕЦ» не могла. Порядок припинення газопостачання повністю унормований Кодексом ГТС, Правилами постачання природного газу. Однак таких дій позивачем здійснено не було. Фактичний обсяг спожитого природного газу за місяць є меншим ніж з підтвердженими номінаціями, що очевидно свідчить про те, що споживання природного газу без підтверджених номінацій не було. Довідка про списання природного газу на балансування, що складена одноосібно АТ «Укртрансгаз», на думку відповідача, не підтверджує надання послуг з балансування АТ «Укртрансгаз», оскільки мав бути складений акт про надання послуг з балансування. Тому цей документ, доданий до позову є неналежним доказом по справі, Інформація про споживачів, які використали природний газ з мереж газорозподільних систем без номінацій в спірний період, що складена одноосібно АТ «Укртрансгаз» також є неналежним доказом в справі, оскільки дані, викладені в цій інформації не відповідають даним, що зазначено в Алокаціях (Звітах про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Одесагаз» між замовниками послуги транспортування (постачальниками)), що складені АТ «Одесагаз», де небаланс під час постачання природного газу теплогенеруючим підприємствам - О. В Реєстрі обсягів газу, що були використані споживачами по договорам з НАК «Нафтогаз України» за спірні періоди, складені ПАТ «Одесагаз» зазначено конкретного Споживача, так по АТ «Одеська ТЕЦ» зазначено об`єм спожитого газу, що повністю відповідає об`єму спожитого газу в спірні періоди та підтверджуються Актами наданих послуг з розподілу природного газу з АТ «Одесагаз» та про надання послуг з транспортування природного газу з АТ «Укртрансгаз». При цьому, до позову не додано алокації за спірний період між НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз», що мало б підтвердити або спростувати наявність різниці між обсягами природного газу, поданими НАК «Нафтогаз України» для транспортування та фактично відібраними. Не додано до позову доказів надання послуг балансування АТ «Укртансгаз» - НАК «Нафтогаз України» за спірний період, у зв`язку з виникненням негативного небалансу. Відповідач зауважує, що Кодексом Газорозподільних систем передбачено, що якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник мас врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. Вказане свідчить про те, що НАК «Нафтогаз України» як постачальник природного газу та замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу та відповідно до вимог Кодексу газотранспортних систем мав врегулювати місячний небаланс в строк до 12 числа наступного місяця, а у разі, якщо він не був врегульований НАК «Нафтогаз України, об`єми небалансу врегульовуються АТ «Укртрансгаз» за рахунок послуг балансування. Якщо після застосованих заходів, що передбачені Кодексом Газотранспортних систем залишиться неврегульований небаланс, то АТ «Укртрансгаз» мав віднести його на небаланс АТ «Одесагаз», а вже споживач має компенсувати його вартість АТ «Одесагаз», за умови виконання вказаної процедури з врегулювання небалансу. Жодних доказів вчинення таких дій до позову не надано. Враховуючи, що АТ «Одеська ТЕЦ» набула природний газ за наявності правових підстав - укладених договорів природного газу з НАК «Нафтогаз України», то відповідно суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212, ст. 1213 ЦК України до спірних відносин та задоволення позову. Реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорам з НАК «Нафтогаз України» за спірні періоди, складені ПАТ «Одесагаз», на який посилається АТ «Укртрансгаз» зазначено конкретного Споживача, так по АТ «Одеська ТЕЦ» зазначено об`єм спожитого газу, що повністю відповідає об`єму спожитого газу в спірні періоди та підтверджуються Актами наданих послуг з розподілу природного газу з АТ «Одесагаз» та про надання послуг з транспортування природного газу з АТ «Укртрансгаз», а саме за лютий 2017 року - 13 236,920 тис.куб.м.; за березень 2017 року - 11 598,265 тис.куб.м.; за березень 2018 року - 12 801,192 тис.куб.м.; за квітень 2018 року - 1 527,985 тис.куб.м. Вказаний документ повністю спростовує доводи апелянта, щодо нездійснення постачання природного газу АТ «Одеська ТЕЦ» з боку НАК «Нафтогаз України». Натомість підтверджує факт такої поставки. АТ «Одеська ТЕЦ» погоджується з висновком суду першої інстанції про альтернативність заявлених позовних вимог, оскільки Позивач просить зобов`язати повернути майно - природний газ та одночасно просить стягнути його вартість, якщо не можливо зобов`язати повернути. По суті позивач просить двічі отримати відшкодування вартості майна- саме майно та його вартість, що виключається відповідно до ст. 1213 ЦК України, при цьому, в апеляційній скарзі АТ «Укртрансгаз» не навів доводів у зв`язку з чим вважається, що заявлено не альтернативні, а похідні позовні вимоги. Представники Акціонерного товариства „Одесагаз та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судове засідання 08.12.2020 року не з`явились, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання. 07.12.2020 року до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про розгляд справи без участі представника апелянта, який підтримує апеляційні скарги. В судовому засіданні 08.12.2020 року представник апелянта АТ «Укртрансгаз» наполягав на задоволенні своєї скарги, представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційних скарг, просила залишити судове рішення без змін. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є повернення безпідставно набутого майна в натурі - природного газу в обсязі 39164,362 тис.куб.м. на підставі ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України та відшкодування вартості такого майна у сумі 221420028,65 грн. на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України. За змістом статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову судом. Так, сутність вказаного спору полягає у примусовому поверненні на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України відповідачем безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 39164,362 тис.куб.м., а також стягненні 221420028,65 грн., що є вартістю такого безпідставно набутого майна. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України, що відповідає висновку, сформульованому Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Верховним Судом у постанові від 17.04.2019р. по справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Виходячи з положень ст.1213 Цивільного кодексу України, повернення безпідставно набутого майна в натурі та відшкодування вартості такого майна є взаємовиключними способами судового захисту в кондиційних правовідносинах. Положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення. Наразі, в позовній заяві зазначені вимоги заявлені одночасно Позивачем як самостійні вимоги. При цьому, законодавцем сформульована пріоритетність натурального повернення безпідставно набутого майна, тоді як грошове відшкодування такого майна застосовується у випадку встановлення судом (доведення Позивачем) неможливості його повернення. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Крім того, застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно. Дослідивши обґрунтованість доводів позивача щодо вимог про натуральне повернення такого майна - природного газу в обсязі 39164,362 тис. куб. метрів з урахуванням доводів апеляційних скарг, судова колегія доходить наступних висновків. Судова колегія зазначає, що оскільки відповідачем не спростовано сам факт споживання газу у спірний період, а позивач наполягає на такому споживанні, суд першочергово повинен встановити наявність або відсутність правових підстав для відбору відповідачем у лютому-березні 2017року та у березні-квітні 2018 року спірного обсягу природного газу. Правове регулювання взаємовідносин суб`єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України Про ринок природного газу, Цивільного та Господарського кодексів України. Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України „Про ринок природного газу від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. п. 17, 18 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про ринок природного газу ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу. Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України „Про ринок природного газу врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу. Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2016 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу № 3500/1617-ТЕ-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 19-24). 13.10.2016 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №3502/1617-РО-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 25-30). 27.10.2016 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №3501/1617-БО-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 31-39). 23.10.2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №8000/1718-ТЕ-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 40-46 з оборотом). 23.10.2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №8003/1718-РО-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 47-53). 23.10.2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №8001/1718-БО-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 54-61). 23.10.2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №8002/1718-КП-23 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 62-68). 23.10.2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Одеська ТЕЦ, як споживачем було укладено договір постачання природного газу №2002/1718-ЕЕ(із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (том ІІ а.с. 69-75). При цьому із змісту спірних договорів, з урахуванням додаткових угод, вбачається що їх предметом була поставка природного газу, зокрема у спірні періоди. Фактично спір виник в результаті того, що НАК "Нафтогаз" не було підписано акти приймання-передачі газу у спірний період, внаслідок заборгованості відповідача за попередній період, з огляду на що постачальником природного газу не було виділено номінації. АТ "Укртрансгаз" у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що останнє виступає оператором газотранспортної системи, що не заперечувалось учасниками судового процесу, а, отже, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню, оскільки у суду немає сумніву щодо достовірності вказаної обставини. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України „Про ринок природного газу з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб. Згідно з п. 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України „Про ринок природного газу суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками. Згідно пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу. Місячна номінація це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності). Згідно з п. 13 розділу II Правил постачання природного газу, постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування. Відповідно до п. 14 розділу II Правил постачання природного газу, за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року N 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за N 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Однак матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період у зв`язку з порушенням умов договору, наявністю заборгованості тощо. Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як доказів на підтвердження вжиття постачальником або оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави. Доводи третьої особи АТ «НАК Нафтогаз України» стосовно того, що оскільки нею не надавались номінації на постачання природного газу АТ «Одеська ТЕЦ» на спірний період - у лютому-березні 2017року та у березні-квітні 2018 року, та не було підписано акти приймання-передачі природного газу за вказаний період, це свідчить про відсутність господарських операцій з поставки природного газу між ним та відповідачем, колегією суддів відхиляється, виходячи з наступного. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. N 758 «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», яка діяла до 01.11.2018 року та діяла у спірний період , встановлено обов`язок НАК "Нафтогаз України" продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 9 і 10 цього Положення. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 р. N 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», яка діяла до 1 листопада 2018 р. та була чинною станом на березень 2018 року, також визначено обов`язок НАК "Нафтогаз України" обов`язок НАК "Нафтогаз України" продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням. (п.п.2 п.3 Положення). Природний газ використовується НАК "Нафтогаз України" виключно для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям та державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (п.6 Положення). Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до: - Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, - розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", - розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2017 р. N 720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року», АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації відповідачу АТ «Одеська ТЕЦ», відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не його правом (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі № 911/656/17, від 14.05.2018р. у справі № 926/680/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, від 15.03.2018 у справі №922/345/17, від 25.02.2020 у справі №905/2248/18, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі №923/351/18). У постанові Верховного Суду у справі № 905/2248/18 констатовано, що, враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі №923/351/18). Отже враховуючи положення договорів, укладених між відповідачем та третьою особою у справі, фактичне отримання природного газу відповідачем у лютому-березні 2017року та у березні-квітні 2018 року, судова колегія доходить висновку, що обсяги споживання природного газу відповідачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу. Судом першої інстанції обґрунтовано враховано роз`яснення регулятора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), надане у листі від 18.07.2018 р.№ 6367/16.3.2/7-18, згідно із яким, у разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Враховуючи наведене, а також умови договору постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу на підставі відповідних договорів, суд першої інстанції правомірно зазначив, що подання чи неподання номінацій НАК "Нафтогаз" не свідчить про безпідставне споживання відповідного газу у погодженому обсязі. З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ „Одеська ТЕЦ у спірний період у лютому-березні 2017року та у березні-квітні 2018 року природний газ було спожито із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладених із НАК „Нафтогаз України договорів постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження апелянтів про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період. Крім того, судова колегія звертає увагу, що планові обсяги постачання природного газу визначені сторонами у п. 2.1 Договорів №3502/1617-РО-23, №3501/1617-БО-23, №8000/1718-ТЕ-23, №8003/1718-РО-23, №8001/1718-БО-23, №8002/1718-КП-23, №2002/1718-ЕЕ, і такі обсяги постачання є узгодженими в силу умов вказаних Договорів. За таких обставин, враховуючи наявність договірних правовідносин між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", що виникли в силу договорів постачання природного газу наявних в матеріалах справи, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, приймаючи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту неправомірного споживання АТ „Одеська ТЕЦ природного газу у спірний період, що спростовує доводи апелянтів. Аргументом апелянтів щодо безпідставності набуття Відповідачем природного газу є відсутність у Відповідача постачальника природного газу у відношенні цього газу, проте, колегія суддів зазначає, що АТ Укртрансгаз не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідачем спожито природний газ саме з ресурсу позивача. З реєстру обсягів газу (звітів про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Одесагаз») вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний Відповідачем як споживачем за договором з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із мереж Акціонерного товариства «Укртрансгаз», проте жодним чином не вбачається, що спожитий газ був власністю АТ «Укртрансгаз». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем у спірний період природний газ було спожито на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" Договорів постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження апелянтів про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період. Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наявність укладених між АТ «Одеська ТЕЦ» та НАК „Нафтогаз України договорів постачання природного газу, якими передбачено поставку природного газу у лютому-березні 2017року та у березні-квітні 2018 року, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність у останнього обов`язку обмежити споживання природного газу, а також вжиття з боку Постачальника або Оператора ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту неправомірного споживання АТ «Одеська ТЕЦ» природного газу; передачі без достатніх правових підстав природного газу з його газотранспортної системи Відповідачу, та отримання цього газу останнім, що зумовлює неможливість задоволення заявлених позовних вимог та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу майно (природний газ) на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Акціонерного товариства Укртрансгаз та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2020 року по справі №916/2458/19 залишити без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.12.2020 року. Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська