Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2433/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2433/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю представників сторін: від АТ «Укрпошта» в особі філії Одеської дирекції АТ «Укрпошта» - адвокат Сурілова Л.О., довіреність № 1146 від 27.11.2020; від АТ «Укртрансгаз» - Саєнко Р.К., довіреність № 1-2055 від 28.12.2019; Представник АТ «Національна компанія «Нафтогаз України» в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 у справі № 916/2433/19 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на сторона відповідача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання повернути майно та стягнення 10 837,97 грн. колегія суддів першої інстанції головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Бездоля Д.О., Літвінов С.В. місце ухвалення: м. Одеса, господарський суд Одеської області повний текст рішення складено 20.07.2020 ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» про зобов`язання Одеську дирекцію Акціонерного товариства «Укрпошта» повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 1, 373 тис. куб. метрів (спожитого на території м.Одеса) та 0, 544 тис. куб. метрів (спожитого на території м.Біляївка Одеської області) та про стягнення з Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» на їхню користь 10 837, 97 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 1, 373 тис. куб. метрів (спожитого на території м.Одеса) та 0, 544 тис. куб. метрів (спожитого на території м. Біляївка Одеської області). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем було здійснено відбір природного газу у квітні 2016 року в зазначеному розмірі. При цьому позивач вказує, що за зазначених вище обставин відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 гл. 5 розд. VI Кодексу газотранспортної системи та п. 10 розд. 2 Правил постачання природного газу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» вартість природного газу обсягом 1,373 тис. куб. м. у сумі 7762, 41 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано наступним. - в матеріалах справи відсутній договір постачання природного газу, який закріплює правові підстави для споживання природного газу, отже здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу є порушенням Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи; - у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів наявності у відповідача природного газу обсягом 1,917 тис. куб. м. у натурі, а також враховуючи те, що повернення фактично спожитого газу обсягом 1,373 тис. куб. м. є неможливим, за відсутності доказів відбору відповідачем 0,544 тис. куб.м., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 1,373 тис. куб. метрів у сумі 7762,41 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 по справі №916/2433/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» вартості природнього газу обсягом 1, 373 тис. куб. у сумі 7762, 41 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Узагальнені доводи апеляційної скарги: Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду справи по суті, а саме не враховано те, що позивачем не було надано жодного документу, що відповідач здійснює відбір природного газу. Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховане те, що в обґрунтування права власності на природний газ посилається на договір №1504000825-ВТВ про закупівлю природного газу від 27.04.2015 року, строк дії якого закінчився 31.12.2015. Отже, на думку скаржника на час немов би то відбору відповідачем природного газу (квітень 2016 року) вищевказаний договір вже втратив свою чинність й тому не може розцінюватися як доказ наявності природного газу у позивача. Крім того, скаржник вказує на те, що незважаючи на пряме посилання відповідача на відсутність факту набуття ним природного газу, суд першої інстанції не прийняв це посилання до уваги та не зобов`язав позивача надати докази такого набуття. Також, скаржник зазначає, що позивач звернувся до суду, вказавши у якості відповідача Одеську дирекцію Акціонерного товариства «Укрпошта», яка не є юридичною особою, про що відповідачем було зазначено у відзиві на позов. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, оскільки Акціонерне товариство «Укрпошта» та Одеська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» є різними суб`єктами господарювання з окремими індивідуальними податковими номерами та ін. Отже, рішення, що оскаржується, ухвалено відносно особи, яка належним чином не була залучена до участі в справі, що є порушенням норм процесуального права, а саме: ч.2, 4 ст.48 ГПК України. Крім того, скаржник зазначає в апеляційній скарзі те, що вимоги позивача стосувались зобов`язання повернути майно, а саме природний газ, набутий відповідачем у квітні 2016 року та стягнення його вартості. Однак звернення до суду з позовом відбулось у серпні 2019 року, тобто з порушенням трирічного терміну позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно відмовив у застосуванні позовної давності. На думку скаржника, всі вищезазначені обставини свідчать про численні порушення судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення норм матеріального та процесуального права. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі. 28.10.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 у справі № 916/2433/19. Призначити справу № 916/2433/19 до розгляду на 29.10.2020 о 14:00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи №916/2433/19 відбудеться 15.12.2020 об 11.00 год., у зв`язку з направленням судді Богатиря К.В. на підготовку для підтримки кваліфікації до Національної школи суддів України з 26.10.2020 по 30.10.2020 відповідно наказ Голови суду від 19.10.2020 № 240-к. В судовому засіданні 15.12.2020 представник Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник АТ «Укртрансгаз» заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» в судове засідання 15.12.2020 не з`явились. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. 27.04.2015 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем, та ПАТ «Укртрансгаз», як покупцем, було укладено договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ (а.с.10-14), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб. Умовами п. 2.1 договору сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м. Пунктом 3.2 договору визначено, що приймання-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як +/- відсотків. Згідно п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Умовами п. 12.1 визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення. Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 (а.с. 15-16) НАК «Нафтогаз України» поставило ПАТ «Укртрансгаз» природний газ у квітні 2016 року в обсязі 21154,528 тис.куб.м. для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та в обсязі 13810,676 тис.куб.м. для забезпечення балансування. У матеріалах справи наявний звіт ПАТ «Одесагаз» про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Одесагаз», між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2016р. (а.с.17), який містить інформація про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу у відповідний період. При цьому, з наявної в матеріалах справи інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій в 2016 році (а.с. 18), наданої оператором ГРМ ПАТ «Одесагаз» у квітні 2016 року відповідачем було відібрано природний газ обсягом 1,373 тис.куб.м. При цьому підтверджений обсяг газу за вказаний місяць згідно вказаної інформації у відповідача відсутній. Водночас в матеріалах справи наявна надана позивачем на підтвердження позовних вимог довідка, підписана головним бухгалтером АТ «Укртрансгаз» (а.с.23), з якої вбачається списання позивачем у квітні 2016 року природного газу для балансування обсягом 13810,676 тис.куб.м. Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами АТ «Укртрансгаз» зазначає, що відповідач набув природний газ у квітні 2016 року в обсязі 1,917 тис.куб.м. без будь-якої підстави, тому звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно в натурі на підставі ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України та про відшкодування вартості такого майна на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України. Позиція Південно західного апеляційного господарського суду. Оскільки відповідач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» вартості природнього газу обсягом 1, 373 тис. куб. у сумі 7762, 41 грн., колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги. Спір у справі стосується питання, що відповідач набув природний газ останнього у квітні 2016 року в обсязі 1,917 тис.куб.м. без будь-якої підстави, тому позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування вартості такого майна на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України. Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову судом. Оскільки, при зверненні до суду з позовними вимогами, позивачем правовими підставами позову визначено положення ст.1212-1214 ЦК України, тобто зазначено про безпідставне набуття відповідачем природного газу, суд зазначає таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 по справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладене, можливо дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, відсутність яких є обов`язковою умовою застосування приписів ст. 1212 ЦК України. Укладений між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем, та ПАТ «Укртрансгаз» договір №1504000825-ВТВ закінчив свою дію 31.12.2015 року згідно пункту 12.1 договору та у квітні 2016 вже не діяв. Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. п. 17, 18 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу. Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу. Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутній договір постачання природного газу, укладений між Акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» та постачальником природного газу на підтвердження наявності у відповідача права на відібрання із газотранспортної системи природного газу у квітні 2016р., що є порушенням вимог Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, якими визначено, що обов`язковою умовою для споживання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу. Статтею 20 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками. Положеннями п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що місячна номінація це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника. Як вірно встановлено судом першої інстанції, АТ «Укртрансгаз» в порушення приписів ст.ст. 73-74, 77 Господарського процесуального кодексу України, не надано до матеріалів справи доказів фактичного розподілу (передачі) з його газотранспортної системи у квітні 2016 року природного газу відповідачу обсягом 0,544 тис. куб. м., так і існування небалансу газу зазначеного обсягу, що зумовлює неможливість встановлення обставин відбору відповідачем природного газу відповідного обсягу у спірний період. З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про доведеність АТ «Укртрансгаз» факту безпідставного споживання природного газу лише обсягом 1,373 тис. куб. метрів. Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи договору постачання природного газу, який повинен бути правовою підставою для споживання природного газу, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» здійснювало споживання природного газу у квітні 2016р. із порушенням вимог чинного законодавства, що дозволяє суду дійти висновку про доведеність АТ «Укртрансгаз» факту неправомірного споживання з боку Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» природного газу у обсязі 1,373 тис. куб. метрів. Відповідачем не спростовано вказаного під час розгляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» колегія суддів зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача природного газу обсягом 1,917 тис. куб. м. у натурі, а також враховуючи те, що повернення фактично спожитого газу обсягом 1,373 тис. куб. м. є неможливим, за відсутності доказів відбору відповідачем 0,544 тис. куб.м., у зв`язку з чим позов АТ «Укртрансгаз» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 1,373 тис. куб. метрів у сумі 7762,41 грн. Відхилення аргументів апеляційної скраги. Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що на час відбору відповідачем природного газу (квітень 2016 року) договір №1504000825-ВТВ про закупівлю природного газу від 27.04.2015 втратив свою чинність й тому не може розцінюватися як доказ наявності природного газу у позивача. оскільки в матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 (а.с. 15-16) НАК «Нафтогаз України» поставило ПАТ «Укртрансгаз» природний газ у квітні 2016 року в обсязі 21154,528 тис.куб.м. для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та в обсязі 13810,676 тис.куб.м. для забезпечення балансування, які містять посилання на саме на договір №1504000825-ВТВ про закупівлю природного газу від 27.04.2015. Відповідно до звіту ПАТ «Одесагаз» про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Одесагаз», між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2016р. (а.с.17), який містить інформація про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу у відповідний період. При цьому, з наявної в матеріалах справи інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій в 2016 році (а.с. 18), наданої оператором ГРМ ПАТ «Одесагаз» у квітні 2016 року відповідачем було відібрано природний газ обсягом 1,373 тис.куб.м. При цьому підтверджений обсяг газу за вказаний місяць згідно вказаної інформації у відповідача відсутній. Стосовно посилання скаржника, що позивач звернувся до суду, вказавши у якості відповідача Одеську дирекцію Акціонерного товариства «Укрпошта», яка не є юридичною особою, колегія суддів зазначає, наступне. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Водночас частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2019 позовну заяву Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у справі №916/2433/19 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема, шляхом надання до суду відомостей щодо повного найменування відповідача, згідно вимог ст.162 Господарського процесуального кодексу України. На виконання вимог ухвали суду від 18.10.2019 року позивачем 06.11.2019 року було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви вх. ГСОО №2-5431/19, згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки та надано відповідні документи та зазначено у якості відповідача Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», яка є юридичною особою, оскільки у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Том 1 а.с. 45) за кодом ЄДРПОУ 22485297, Одеська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» - відсутня зареєстрована юридична особа із вказаним найменуванням. Стосовно посилання відповідача на звернення позивача до суду з позовом з порушенням трирічного терміну позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України. Колегія суддів зазначає, що із змісту заяви про застосування позовної давності поданої до суду першої інстанції, вбачається, що відповідачем зроблено заяву про сплив позовної давності лише щодо вимоги про зобов`язання повернути майно та жодним чином не заявлялось про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення вартості безпідставно набутого майна. Отже, відсутність заяви відповідача з цього приводу позбавляє суд можливості надати оцінку спливу строку позовної давності в частині вимог про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 7762,41 грн. За змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим судом, проте у даній справі таких обставин не встановлено. Висновки апеляційного господарського суду: Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 у справі № 916/2433/19 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 17.12.2020. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя К.В. Богатир Суддя В.В. Бєляновський