Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/796/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/796/20 пров. № А/857/12266/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Курильця А.Р., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/796/20 за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат (ухвала суду першої інстанції постановлена суддею Дудар О.М. у м. Рівне Рівненської області 26 серпня 2020 року, повну ухвалу суду складено 31 серпня 2020 року), - ВСТАНОВИВ: Харківський національний університет внутрішніх справ (надалі також Харківський НУВС, позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , відповідач) в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з утриманням під час навчання у сумі 41246,00грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов залишено без розгляду. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неправильність застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що суд не дослідив у повній мірі питання строку звернення до суду. Звертає увагу на те, що вперше звернувся до суду в порядку цивільного судочинства. Наводить приклади інших справ, у яких адміністративні суди поновлювали позивачу строк звернення до суду після закриття провадження у цивільних справах. Представник відповідача надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що висновки суду першої інстанції є вірними, ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року залишити без змін. Учасники справи були належним чином, відповідно до положень глави 7 розділу I Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися. Згідно частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, проаналізувавши відзив на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Харківського НУВС від 10.08.2010 № 403о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу до навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної поліції Харківського НУВС з 30 серпня 2010 року та присвоєно звання «рядовий міліції». 01 вересня 2010 року між Харківським НУВС (Виконавець), Управлінням МВС України в Рівненській області (Замовник) та ОСОБА_1 укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (надалі також Договір). Згідно з пунктом 2.2.5 Договору Замовник зобов`язується інформувати Виконавця про звільнення Особи зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення. Відповідно до пункту 2.3.6 Договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі особа зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Наказом Харківського НУВС від 28.02.2014 № 33о/с ОСОБА_1 , як випускника 4-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямком підготовки «правознавство» Харківського НУВС відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до Управління МВС України в Рівненській області. Згідно з довідкою-розрахунком від лютого 2014 року № 4/3918, загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 30 серпня 2010 року по 28 лютого 2014 року становить 41246,00 грн. Наказом Управління МВС України в Рівненській області від 02.07.2015 № 210о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), підстава: рапорт ОСОБА_1 . Листом від 07.07.2015 № 1/3306 Управління МВС України в Рівненській області надало Національній академії внутрішніх справ інформацію щодо звільнення молодого фахівця, лейтенанта міліції ОСОБА_1 . Листом від 16.02.2018 № 46/1011 Національна академія внутрішніх справ надіслала Харківському НУВС матеріали щодо звільнених молодих фахівців, зокрема, ОСОБА_1 . Зазначений лист зареєстровано позивачем 21.02.2018 № 1/367. З огляду на те, що витрати на навчання відповідачем в добровільному порядку не відшкодовані, позивач звернувся до суду з позовом. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, Харківським національним університетом внутрішніх справ було подано до Дубровицького районного суду Рівненської області 02.07.2018. Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі № 560/935/18 було задоволено повністю позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Постановою Рівненського апеляційного суду від 24.12.2019 зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано, роз`яснено, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З наведених вище підстав, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом порушених, на його думку, прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі, колегія суддів встановила наступне. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, за приписами якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. За приписами частини третьої цієї статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Виходячи з приписів наведених норм, перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку, розпочався з 02.07.2015, тобто з моменту винесення наказу начальника Управління МВС України в Рівненській області від 02.07.2015 №210о/с, яким лейтенанта міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), підстава: рапорт ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом засобами поштового зв`язку 06.02.2020, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, 24 грудня 2019 у справі № 824/284/19-а. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Така позиція сформована Верховним Судом в постанові від 30.03.2020 року у справі № 826/10808/18. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в кожній конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами. Отже, апеляційний суд відхиляє аргументи позивача про поновлення адміністративними судами строку звернення до суду в інших справах після закриття провадження у цивільних справах, як підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду у цій справі. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції та вважає необґрунтованим посилання позивача на факт отримання ним повного тексту постанови Рівненського апеляційного суду від 24.12.2019 у справі № 560/935/18 10.01.2020, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, оскільки зазначена дата не може бути початком відліку строку звернення до адміністративного суду в силу помилкового вибору суду загальної юрисдикції для пред`явлення позовних вимог та не може трактуватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, що не залежали від волі позивача. Незважаючи на те, що справа розглядалася в порядку цивільного судочинства, строк звернення до суду в порядку цивільного судочинства підлягає оцінці судом під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства на предмет його дотримання. Доводи позивача про те, що оскільки він звернувся із цивільним позовом у межах строку позовної давності, то ним дотримані строки звернення до адміністративного суду також не є слушними, оскільки строк позовної давності у цивільному судочинстві та строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є різними за правовою природою та наслідками їх пропуску. Слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто з часу винесення позивачем наказу від 02.07.2015 № 210о/с розпочався відлік строку звернення позивача до суду з позовом про стягнення витрат, оскільки з цього часу позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Апеляційний суд звертає увагу, що позивач ще 02.07.2018 року вперше звертався до суду із аналогічним позовом з пропуском строку такого звернення. Вдруге даний позов позивачем подано лише 06.02.2020 року, тобто також зі значним пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України. Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк звернення з цим позовом до суду був пропущений Харківським національним університетом внутрішніх справ без поважних причин. Крім того, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта ще й з тієї причини, що чітка та послідовна практика Верховного Суду щодо юрисдикційності справ, до яких належить і справа, що розглядається була сформульована ще в грудні 2018 року, а відтак позивач не міг не знати про те, яким належним судом має розглядатися даний спір. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 вказаного Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовну заяву слід залишити без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/796/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10.12.2020