Постанова 4855 № 826/6596/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6596/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 № 0006471211. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 826/5157/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Гадяцької об?єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 провадження у справі поновлено. 18.05.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено замінити відповідача в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України його правонаступником - Головним управління ДПС у Полтавській області та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2020 р. адміністративний позов задоволено повністю Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.02.2018 № 0006471211. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу відповідача до розгляду у відкритому судовому засіданні. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у січні 2017 року ПАТ «Укргазвидобування» подало до Гадяцької ОДПІ (Зіньківське відділення) ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з рентної плати за звітний період грудень 2016 року, яка була зареєстрована в органі ДФС 19.01.2017 за № 9266984512. Зокрема, відповідно до додатків 2 до такої податкової декларації - розрахунків № № 3, 6, 8, 11 і № 14 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини, акціонерне товариство задекларувало до сплати податкові зобов?язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у загальному розмірі 75167319,01 грн. Граничний строк сплати такого податкового зобов?язання становив 30.01.2017. ПАТ «Укргазвидобування» надіслало до Гадяцької ОДПІ супровідний лист вих. № 42-011-480 від 19.01.2017 про розстрочення грошових зобов?язань - рентної плати за користування надрами за грудень 2016 року. До цього супровідного листа були додані заява про розстрочення грошових зобов?язань, графік сплати розстрочених грошових зобов?язань, баланс за 9-ть місяців 2016 року, звіт про фінансові результати за 9-ть місяців 2016 року, аналіз фінансового стану підприємства. Відповідно до змісту вказаної заяви, ПАТ «Укргазвидобування» просило надати йому розстрочення грошових зобов?язань з рентної плати за користування надрами, в т.ч. рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 75167 319,01 грн., строк сплати якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівним частинами. Вказана заява платника була зареєстрована в Гадяцькій ОДПІ - 23.01.2017. Разом зі своїм листом від 30.01.2017 № 57/8/16-07-17-11 «Про розстрочення грошових зобов?язань», Гадяцька ОДПІ надіслала ГУ ДФС у Полтавській області заяву ПАТ «Укргазвидобування» про розстрочення грошових зобов?язань за грудень 2016 року з іншими документами платника, а також, висновок щодо можливості надання розстрочення грошових зобов?язань. Так, за змістом наведеного висновку від 30.01.2017, Гадяцька ОДПІ за результатами аналізу наданих ПАТ «Укргазвидобування» матеріалів, пропонувала розглянути питання щодо розстрочення грошових зобов?язань за 2016 рік в частинах певних сум, в т.ч. по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в межах повноважень ДФС України. ДФС України за результатами отримання заяви платника та інших документів про розстрочення грошових зобов?язань своїм листом від 21.03.2017 № 6844/7/99-99-17-04-17 повідомила ПАТ «Укргазвидобування» та ГУ ДФС у Полтавській області про те, що питання про розстрочення втратило актуальність, оскільки за даними інформаційної системи грошове зобов?язання було сплачене в повному обсязі. При цьому, 17.01.2018 працівником ГУ ДФС у Полтавській області проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ПАТ «Укргазвидобування» (ЄДРОУ 30019775) граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу, задекларованих в розрахунках з рентної плати за користування надрами за грудень 2016 року до податкової декларації реєстр. № 9266984515 від 19.01.2017), поданих до Зінківського відділення Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області. За результатами проведення такої перевірки, контролюючим органом складений акт від 17.01.2018 № 387/16-31-12-11-30/30019775, за висновком якого, позивач порушив граничні строки сплати сум узгодженого грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за грудень 2016 року, передбачені п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме, суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за грудень 2016 року у розмірах: 14988559,64 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. № 9266984412 від 19.01.2017), 93343,25 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. № 9266984441 від 19.01.2017), 44010214,98 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. № 9266984515 від 19.01.2017), 2182050 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. № 9266984747 від 19.01.2017), 13893151,14 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. № 9266984758 від 19.01.2017), - тобто, всього на загальну суму 75167319,01 грн. по строку сплати - 30.01.2017 фактично сплачені - 31.01.2017, тобто, із затримкою на 1 календарний день згідно платіжного доручення № 223 від 31.01.2017. 06.02.2018 на підставі висновків акта камеральної перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0006471211, яким, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (код платежу 13031200) у розмірі 75167319,10 грн. нараховано Акціонерному товариству штраф у сумі 7516031,91 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання). Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.04.2018 № 12814/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін. Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0006471211 від 06.02.2018 протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - судом першої інстанції досліджено обставину подання позивачем до настання граничного строку для сплати узгодженої ним самостійно суми грошового зобов?язання до відповідного органу ДФС заяви про розстрочення такого грошового зобов?язання; - при розгляді даного спору, враховано те, що встановлення в окремому складі податкового правопорушення елементу вини платника податків та надання юридичної оцінки характеристиці діяльності правопорушника в конкретних умовах є першочерговим; - суд першої інстанції констатував, що матеріалами справи підтверджується, що позивач вживав заходів щодо недопущення порушення строків сплати грошових зобов`язань та накопичення податкового боргу, а саме, подав до заяву про розстрочення грошового зобов?язання за грудень 2016 року; - також, при вирішенні цього спору, судом першої інстанції було враховано висновки, що викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 826/5157/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, зокрема, про те, що орган ДФС, вважаючи, що питання щодо розстрочення сплати грошових зобов`язань втратило актуальність внаслідок сплати в повному обсязі платником грошових зобов`язань, по-перше, протиправно не прийняв рішення у спосіб, встановлений податковим законодавством; по-друге, орган ДФС не надав жодного значення наслідкам порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов`язання, один день якого призвів до накладення на позивача штрафу в розмірі 7,5 млн. грн.; - з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності вини у діях платника (позивача), як одного з елементів складу податкового правопорушення, з урахуванням чого податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 № 0006471211 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому, підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги: - апелянт вказує на безумовний обов`язок платника податків сплатити узгоджені зобов`язання, що не може залежати від можливої реалізації права на отримання розстрочення/відстрочення сплати таких зобов`язань; - за позивачем був обов`язок сплатити суму задекларованих зобов`язань до 30.01.2017 (зобов`язання за грудень 2016 року), при цьому, 30.01.2017 позивачем так і не було здійснено сплату таких зобов`язань, а тому, на переконання апелянта, доводи позивача про те, що у випадку прийняття ДФС України рішення про розстрочення зобов`язань за грудень 2016 року, позивач не допустив би правопорушення щодо несвоєчасної сплати, є помилковими, адже позивач станом на 30.01.2017, взагалі не здійснив сплату зобов`язань; - також, сторона апелянта наголошує на тому, що надання розстрочення/відстрочення платнику податків сплати зобов`язань, є правом а не обов`язком податкового органу, а тому, жодним чином не скасовується обов`язок сплатити задекларовані грошові зобов`язання у строки, визначені ПК України (у даному випадку, до 30.01.2017); - крім того, апелянтом наголошується на тому, що позивач мав обов`язок сплатити грошові зобов`язання до 30.01.2017, при цьому, у податкового органу було право прийняти рішення про розстрочення грошових зобов`язань або про відмову в такому до 21.02.2017; - апелянт вважає, що за нормами ПК України. Подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань не припиняє сплату платником податків грошових зобов`язань до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення); - апелянт також вказав на необґрунтоване посилання судом першої інстанції на встановлену у справі № 826/5155/17 протиправність ненадання позивачу розстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання з 30 січня 2017 року, що, на думку суду, мало преюдиційне значення у даній справі. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У силу норм абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, нормами п. 257.1, 257.5 ст. 257 («Подання декларації і строки сплати рентної плати») розд. ІХ «Рентна плата» ПК України (у відповідній редакції), базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Згідно з п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до норм п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. У відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Зазначене пояснюється тим, що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту несплати зобов`язання у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від наміру чи волевиявлення платника податків отримати розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання, зокрема, і за умови подання відповідної заяви, а так само не залежить від своєчасності вирішення такої заяви контролюючим органом. Згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На реалізацію бланкетної норми п. 100.13 ст. 100 Податкового кодексу України, Міністерством доходів і зборів України 10.10.2013 видано наказ № 574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 (надалі по тексту також - Порядок № 574). Відповідно до п. п. 1.4, 1.9 розд. І Порядку № 574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов`язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів. Згідно з п. 1.8 Порядку, подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення). Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком. Тож, з наведеного слідує, що контролюючий орган, за наслідком розгляду заяви платника податків, може прийняти одне з двох рішень, або про розстрочення грошових зобов`язань або про відмову у розстроченні таких. Подання заяви про розстрочення виконання грошового зобов`язання, а так само несвоєчасний розгляд такої контролюючим органом не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно інформації витягу з інтегрованої картки платника рентної плати за користування надрами для видобування природного газу АТ «Укргазвидобування», 30.01.2017 в інтегрованій картці контролюючим органом проведено нарахування позивачу до сплати на підставі відповідних розрахунків рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини загальної суми грошового зобов?язання 75167319,01 грн.; 31.01.2017 контролюючим органом відображено погашення вказаної суми грошового зобов?язання за рахунок сплачених платником коштів згідно таких платіжних доручень № 1188 від 31.01.2017 на суму 34597,56 грн., № 6 від 24.01.2017 на суму 43597046 грн., № 223 від 31.01.2017 на суму 75167319,01 грн. При цьому, судом також встановлено, що доказів того, що будь-яке з перелічених платіжних доручень було подане акціонерним товариством до банку до 30.01.2017, матеріали справи не містять. Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) прийняте контролюючим органом у відповідності до статті 100 Податкового кодексу України та Порядку № 574, саме по собі не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. При цьому, виключенням щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, є приписи пункту 3.9 розділу ІІІ Порядку № 574, згідно з якими, на розстрочені (відстрочені) грошові зобов`язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу). Отже, умовами незастосування штрафу, передбаченого ст. 126 Податкового кодексу України, є виключно прийняття рішення та укладання відповідного договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) на період до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу) і це може стосуватись лише розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) сплата яких відбувається згідно з договором. Поряд з цим, поза межами дії договору, у випадку не сплати грошових зобов`язань (податкового боргу), застосовується відповідальність, передбачена приписами ст. 126 Податкового кодексу України. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховним Судом (постанова від 25 лютого 2020 року у справі № 826/10124/17) було висловлено правовий висновок щодо застосування норм права до аналогічних правовідносин, відповідно до якого, звернення з заявою, відповідно до статті 100 ПК України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574, до прийняття рішення та укладення договору про розстрочення (відстрочення) сплати узгодженої суми грошового зобов`язання (податкового боргу), а так само несвоєчасний розгляд такої заяви контролюючим органом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Вказане застосування правових норм не залежить від підстав неприйняття податковим органом позитивного для платника податків рішення за результатами розгляду заяви про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція була підтримана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 16.11.2020 у справі № 826/10694/17, від 02.12.2020 у справі № 826/10692/17. Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У частині посилань в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції на необхідність врахування судового рішення у справі № 826/5155/17, колегія суддів враховує таке. Так, рішенням суду першої інстанції у справі № 826/5155/17, залишеним без змін апеляційним судом, було визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті рішень про надання розстрочення за заявами ПАТ «Укргазвидобування» та зобов`язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяви позивача про надання розстрочення грошових зобов`язань та прийняти відповідне рішення. Крім цього, у вказаному рішенні суд вказав, що подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення), внаслідок чого, навіть у випадку сплати заявником податкових зобов`язань, зокрема, з порушенням строків такої сплати, відповідні штрафні санкцій застосовані не будуть, за умови прийняття рішення про розстрочення сплати грошових зобов`язань в порядку та у строки, визначені вказаними вище нормами. Таким чином, посилання апелянта на те, що судові рішення у справі № 826/5155/17 не звільняють позивача від відповідальності за порушення строків його сплати, є обгрунтованими та знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. За наслідками проведеної камеральної перевірки, контролюючим органом було встановлено несвоєчасну сплату ПАТ «Укргазвидобування» узгодженої суми податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, задекларованих ним у поданій податковій звітності за звітний період грудень 2016 року, а саме, з прострочення на 1 календарний день, а тому, за порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання у сумі 75167319,01 грн., контролюючим органом до товариства позивача був застосований штраф. Враховуючи встановлене під час розгляду апеляційної скарги порушення позивачем строків сплати грошового зобов`язання, яке не заперечувалось і стороною позивача, колегія суддів вважає, що контролюючим органом обґрунтовано та у відповідності до норм податкового законодавства нараховано товариству позивача штраф, за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даного сопру. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2020 р. - скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 09.12.2020.