Постанова 4854 № 947/17286/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 947/17286/20 Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року (суддя Калініченко Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 19 жовтня 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: 24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати противоправною та скасувати постанову серії ЕАМ №2685615 від 14 червня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт/позивач зазначає, що постанова серії ЕАМ №2685615 від 14 червня 2020 року є протиправною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального права, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, при цьому, відповідач лише формально підійшов до встановлення обставин справи, що є наслідком винесення незаконної та необґрунтованої постанови, у зв`язку з чим апелянт вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню. При цьому апелянт наполягає на тому, що правила ПДР не порушував та вказує на те, що відповідачем у спірній постанові не відображено посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, наданий органом поліції у якості доказу. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.06.2020 року інспектором патрульної поліції 1-ої роти 1-гобатальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Решетовою Катериною Юріївною було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2685615, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. У постанові серії ЕАМ №2685615 від 14 червня 2020 року інспектором патрульної поліції зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 14 червня 2020 року о 15 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Одесі по проспекту Академіка Глушка здійснив перетин лінії дорожньої розмітки, встановленої п. 1.16.2, а саме острівець розгалуження транспортних потоків, що зафіксоване відеозаписом, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України. Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки останній дійсно вчинив адміністративне правопорушення і дії та постанова серії ЕАМ №2685615 від 14 червня 2020 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. є правомірними. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Пунктом 8.1 встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.5, 8.5.1 передбачено, що дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Пункт 8.5.1. встановлює, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Горизонтальна розмітка має таке значення: пункти 1.16.1-1.16.3 - позначає напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків. Лінія дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Згідно з пп. 7.2.1 (в) ДСТУ 2587:2010 «БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ. РОЗМІТКА ДОРОЖНЯ. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування» дорожню розмітку за номером 1.1 застосовують зокрема для позначення краю проїзної частини (крайова лінія), меж покриття (напрямного острівця, острівця безпеки тощо), в`їзд на який заборонено. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на те, що чинним законодавством не передбачена заборона проїзду горизонтальної розмітки, яка позначає межи острівця безпеки, передбаченої п. 1.16.2 ПДР. Пунктом 1.9 Правил встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Разом з тим, як передбачено пунктом 1.10 ПДР, острівець безпеки - технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід. Тобто, мета острівця безпеки слугує для зупинки пішоходів, що виключає рух по зазначеній ділянці та зупинку транспортних засобів, що також вбачається з п. 4.9 ПДР, яким передбачено, що у таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху. Згідно з ч. 1ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо. За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У відповідності до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2020 року о 15 годин 25 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці проспект Ак. Глушка, 9 в місті Одесі, здійснив перетин лінії дорожньої розмітки встановленої п.1.16.2, а саме острівець розгалуження транспортних потоків, чим порушив п.8.5.1 ПДР України, що зафіксовано інспектором патрульної поліції на підставі ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» за допомогою відеореєстратора, закріпленого в службовому автомобілі поліції. Відеозапис був доданий Департаментом патрульної поліції до відзиву на адміністративний позов. Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. З метою фіксування правопорушення, забезпечення дотримання ПДР, у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 40 «Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», Закону України «Про Національну поліцію», вищевказаний факт правопорушення зафіксовано на відеорегістраторі, встановленому в службовому автомобілі патрульної поліції. Апеляційним судом досліджено відео файл «Відеозапис правопорушення 1», з якого чітко вбачається та зафіксовано факт перетину автомобілем марки «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача лінії дорожньої розмітки, встановленої п. 1.16.2, а саме острівця розгалуження транспортних потоків. Отже, колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, вважає, що показання відеозапису з відео реєстратора, закріпленого в службовому автомобілі поліції, є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП, доводять наявність адміністративного правопорушення. Колегія суддів також відхиляє аргумент апелянта щодо не відображення посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис у оскарженій постанові, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Близькі за змістом висновки міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 (провадження № К/9901/50453/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 76518273) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі № 826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 76008631). У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАМ №2685615 від 14 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийнята з урахуванням усіх фактичних обставин, без порушень його прав. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та є тотожними доводам позовної заяви, суд першої інстанції правильно з`ясував усі обставини справи, оскаржуване рішення прийняте судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов