Постанова 4854 № 540/2008/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/2008/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 14.09.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нездійснення перерахунку нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки ТУ ДСА України в Херсонській області №352/02 від 27.02.2020 року про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати Управління провести перерахунок нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 року з врахуванням довідки ТУ ДСА України в Херсонській області №352/02 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 позивач звернувся в Управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі даних про розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання. Однак відповідачем без наведення належних правових підстав у перерахунку довічного грошового утримання відмовлено, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів на належне соціальне забезпечення. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав противоправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965100143140 від 06.03.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки ТУ ДСА в Херсонській області від 27.02.2020 року №352/02. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА в Херсонській області від 27.02.2020 року №352/02, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 втратили чинність обмеження, встановлені п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402. Разом з цим, оскільки для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано належні відомості, що свідчать про зміну у грошовому забезпеченні, яке враховується при обчисленні довічного грошового утримання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні заявленого перерахунку не ґрунтується на законі, у зв`язку із чим вбачаються всі правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії в судовому порядку. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що з січня 2020 року позивачу вже проведений перерахунок довічного грошового утримання, обчисленого із розміру складових суддівської винагороди згідно норм Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 року, які діяли на момент такого перерахунку. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 не змінювались розміри суддівської винагороди та не розглядалось питання про перерахунок щомісячного грошового довічного утримання суддям у відставці. Таким чином, відповідач діяв правомірно і обґрунтовано, а тому у суду не виникло обставин для задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 2008 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді. 27.02.2020 року Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області видано позивачу Довідку №352/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020. Згідно вказаної Довідки суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання станом на 18.02.2020 року складає 113 508 грн., у тому числі: оклад 63 060 грн., надбавка за адміністративну посаду 10% - 6 306 грн., надбавка за вислугу років 70% - 44 142 грн. 28.02.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою, в якій просив провести перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 27.02.2020 року №352/02. Рішенням від 06.03.2020 року №965100143140 Управління відмовило позивачу у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання на підставі поданої довідки. Про відмову у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання також повідомлено позивача листом від 25.05.2020 року №2100-0320-8/19732. Як на підставу для залишення вимог позивача без задоволення, Управління виходило з того, що з 01.01.2020 року проведений перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням відповідного розміру суддівської винагороди, а рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 не змінювались розміри суддівської винагороди та не розглядалось питання про перерахунок щомісячного грошового довічного утримання суддям у відставці, у тому числі не визначено порядок виконання рішення у зв`язку із втратою чинності положень п. 25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII. Не погоджуючись з рішенням відповідача, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII. За змістом п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною 1 статті 142 Закону №1402 визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону № 1402). Частинами 4, 5 ст. 142 Закону №1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402 передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, п. 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402). Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019 р., виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402. Положеннями п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. За змістом п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 р. №6-рп/99, від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 р. №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 р. №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 р. №2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 р. №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. №2-р/2020 Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що регулюються таким законодавством, застосовується норма, що відповідає Конституції України. Отже, саме з 19.02.2020 р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402. При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 27.02.2020 року №352/02, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області, з 19.02.2020 р. у зв`язку із втратою чинності обмежень, встановлених п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність. Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у зразковій справі № 620/1116/20 та, з огляду на типовість цієї справи, відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України має бути врахована при вирішенні спору у даній справі. Оскільки рішення відповідача на момент його прийняття чинним вимогам закону не відповідає, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для його скасування із зобов`язанням суб`єкта владних повноважень вчинити дії щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в судовому порядку. З огляду на викладене, судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. У зв`язку із чим, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло