Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3386/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 р.Справа № 520/3386/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю: секретаря судового засідання - Губарєвої В.А. представника позивача - Пємова В.І. представника відповідача - Крюкової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року (суддя Мельников Р.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 06.07.2020) по справі № 520/3386/2020 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі по тексту ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, про яке позивача було повідомлено листом (вих. № 39.0/39.1-057/53-20 від 20.01.2020 р.) цього підрозділу відповідача; - зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену у заявах позивача від 16.01.2020 р. потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що при ухваленні оскарженого рішення суд першої інстанції застосував норми ч. 1 ст. 41 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу України та п. 4.4. Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі, які жодним чином не регулюють спірні правовідносини. Натомість, суд першої інстанції необґрунтовано не застосував положення ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", що встановлюють виключний перелік інформації, яку оператор ринку харчових продуктів зобов`язаний зазначити у власній заяві про проведення державної реєстрації потужності з обігу харчових продуктів, що призвело до неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Також скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що зазначення заявником свого місця проживання не може бути підставою для реєстрації потужності за цією ж адресою, а зазначення цього оператором ринку харчових продуктів у відповідній заяві про державну потужності свідчить про неповноту інформації. Вказує, що приписи наведеної судом норми - п. 69) ч. 1 ст. 1 України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", не містять жодних заборон, заперечень та будь-яких застережень щодо того, чи може або ні житловий будинок бути місцем державної реєстрації потужності та може чи ні у житловому будинку здійснюватися обіг харчових продуктів. Разом з тим, позивач неодноразово наголошувала та акцентувала увагу суду на те, що за адресою вказаної у заяві квартири буде здійснюватися виключно обіг харчових продуктів у вигляді: укладення позивачем з іншими особами договорів купівлі-продажу харчових продуктів, зазначення адреси цієї квартири в якості адреси господарської діяльності позивача та зазначення цієї квартири у рекламних цілях з метою пошуку та підбору покупців харчових продуктів, з якими позивач буде укладати відповідні договори на придбання ними продуктів. Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято до уваги посилання відповідача на положення законодавства, які не були покладені в основу спірного рішення про відмову в державній реєстрації потужності. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт господарювання 07.12.2017 року за місцем проживання: АДРЕСА_1 та за основним видом діяльності КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Матеріали справи свідчать, що позивач 16.01.2020 р. звернулась на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із власною заявою від 16.01.2020 р. про державну реєстрацію потужностей, разом із якою також надано іншу заяву відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, датовану також 16.01.2020 р. У зазначеній заяві вказано, що адресою потужності є АДРЕСА_1 . Також, в якості додатку до заяви про державну реєстрацію потужності відповідно до вимог ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" позивачем подано до відповідача додаткову заяву, датовану 16.01.2020 року, де останній зазначив, що ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: НОМЕР_1 , а також місцезнаходження оператора ринку та місце проживання оператора ринку, яке збігається. При цьому, ця потужність є ізольованою окремо розташованою квартирою приватної форми власності у багатоквартирному будинку, яку розташовано окремо від інших квартир, будинків, споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Потужність є приміщенням, яке використовується для обігу харчових продуктів та буде використовуватись виключно для реалізації харчових продуктів, а саме: виключно для укладення угод, договорів господарських зобов`язань та інших правочинів з метою здійснення обігу харчових продуктів. На цій потужності не буде здійснюватись жодне виробництво, змішування, обробка, переробка, наповнення, пакування, транспортування та зберігання харчових продуктів. Також, зокрема, вказано, що вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеного Господарським кодексом України: за встановленою ч.3 ст. 55 Господарського кодексу України класифікацією суб`єктів господарювання фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом мікропідприємництва. Листом № 39.0/39.1-057/53-20 від 20.01.2020 року Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності за результатами розгляду заяви від 16.01.2020 року про державну реєстрацію потужності із посиланням на приписи ст. 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів від 23.12.1997 №771/97-ВР, керуючись Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10.02.2016 року № 39, враховуючи невідповідність заяви частині 3 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, а саме надання у заяві неповної інформації щодо адреси потужності, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місця проживання оператора ринку, виду оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва), на підставі пункту 2 підпункту 3.7 Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10.02.2016 року № 39; частини 5 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, прийнято рішення: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити у державній реєстрації потужності та присвоєнні особистого реєстраційного номеру потужності за адресою: АДРЕСА_2 . У зазначеному листі також вказано, що у відповідності до п.69 ч.1 ст. 69 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» потужності це споруда або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовується у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Водночас, вказано, що згідно п.50 ч.1 ст. 69 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» об`єкти санітарних заходів харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами. Отже вказано, що зазначивши у заяві від 16.01.2020 року адресу житлового будинку замість адреси потужності, заявником було подано неповну інформацію про адресу місця знаходження потужності, адже житловий будинок за своїм призначенням не може відповідати змісту поняття «потужності», обов`язковою ознакою якого є виробництво та/або обіг об`єктів санітарних заходів, якими є харчові продукти. Відтак, зазначено, що житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом п.69 ч.1 ст.1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Позивач, вважаючи рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, про яке її було повідомлено листом № 39.0/39.1-057/53-20 від 20.01.2020 р. протиправним, звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх прав. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної відмови ФОП ОСОБА_1 у державній реєстрації потужності, оскільки позивачем у поданій заяві зазначено неповну інформації про адресу місця знаходження потужності з огляду на зазначення адреси свого місця проживання у квартирі, що розташована у житловому будинку, як назву (опис) потужності. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі по тексту - Закон № 771/97-ВР) регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї. За визначенням п. 69 ч.1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. У свою чергу, згідно з п. 50 ч.1 ст.1 Закону № 771/97-ВР об`єкти санітарних заходів - харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами. Відповідно до п. 51 ч.1 ст.1 Закону № 771/97-ВР обіг - реалізація та/або зберігання харчових продуктів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, пов`язані з направленням на переробку (зміну призначеного використання), вилучення та/або відкликання, та/або утилізацію харчових продуктів, не вважаються обігом. За визначенням п.31 ч.1 ст.1 Закону № 771/97-ВР компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Загальні засади державної реєстрації потужностей визначено статтею 25 Закону № 771/97-ВР. Так, згідно з ч.1 ст.25 Закону № 771/97-ВР державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу. Державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер (ч.2 ст.25 Закону № 771/97-ВР). Відповідно до ч.3 ст.25 Закону № 771/97-ВР не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов`язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва). Заява про державну реєстрацію потужності засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та реєструється територіальним органом компетентного органу в день її надходження (ч.4 ст.25 Закону № 771/97-ВР). Згідно з ч.5 ст.25 Закону № 771/97-ВР підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов`язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави. Рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Процедуру державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам затверджено наказом Мінагрополітики та продовольства України від 10.02.2016 № 39, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2016 за № 382/28512 (далі по тексту - Порядок № 39). Відповідно до п.1.3 Порядку № 39 оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку. Згідно з п.п.1.5, 1.6 Порядку оператор ринку, який станом на дату набрання чинності Законом використовує потужність, на яку не отримано експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати заяву про державну реєстрацію такої потужності до територіального органу компетентного органу. Державній реєстрації підлягає кожна окрема потужність оператора ринку. Для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу компетентного органу за адресою потужності заяву за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п.2.1 Порядку № 39). Заява про державну реєстрацію потужності засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи (п.2.2 Порядку № 39). За приписами п.2.6 Порядку № 39 територіальному органу компетентного органу забороняється вимагати для державної реєстрації потужності будь-які інші документи, крім заяви. З викладеного вище вбачається, що частиною 5 статті 25 Закону № 771/97-ВР встановлено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації потужності, якими є: - невідповідність заяви встановленій формі, - надання в ній неповної інформації, - наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Наведеним вище приписам ч.5 ст.25 Закону № 771/97-ВР кореспондують положення п.3.7 Порядку №

39. З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 було подано дві заяви від 16.01.2020 про державну реєстрацію потужності : заяву за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку № 39, в якій зазначено адресу потужності оператора ринку АДРЕСА_1 , та єдиний вид діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності реалізація (а.с.14-15). В іншій заяві про державну реєстрацію потужності від 016.001.20020 зазначено всі відомості, обов`язковість яких передбачена частиною 3 статті 25 Закону № 771/97-ВР, зокрема : місце проживання оператора ринку АДРЕСА_3 ; назва (опис) потужності ізольована окремо розташована квартира приватної форми власності у багатоквартирному будинку, яку розташовано окремо від інших квартир, будинків, споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_3 ; адреса потужності АДРЕСА_3 ; заплановані види діяльності реалізація харчових продуктів, яка полягатиме в укладенні угод, договорів господарських зобов`язань та інших правочинів з метою здійснення обігу харчових продуктів. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що позивачем у поданих до ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області заявах від 016.001.20020 було вказано усі обов`язкові відомості, передбачені ч.3 ст.25 Закону № 771/97-ВР, а посилання відповідача на зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності та її адреси не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо висновку відповідача про те, що житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" колегія суддів зазначає наступне. Визначення терміну "потужності" міститься у п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР - це споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Крім того, п. 79 ч.1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР містить такі поняття, як рухомі та/або тимчасові потужності - тимчасові споруди, рухомі транспортні засоби, призначені для торгівлі, що також відноситься до потужностей. При цьому, Закон № 771/97-ВР не розділяє споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі на житлові та не житлові, не містить заборони щодо використання житлових будівель у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ч.4 ст.4 Житлового кодексу України, на які посилався відповідач, оскільки спеціальним Законом, який регулює правовідносини між оператором ринку та компетентним органом (в даному випадку, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області) щодо державної реєстрації потужності, є Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", який і підлягає пріоритетному застосуванню при вирішенні даного спору. Крім того, судження ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про неможливість віднести квартиру у житловому будинку до потужності оператора ринку, не може слугувати підставою для висновку про те, що оператором ринку надано неповну інформацію. Також, колегія суддів зауважує, що позивачем у заявах від 16.01.2020 чітко зазначено про те, що єдиним видом діяльності, який буде здійснюватися у потужності, зазначеній у заяві, є реалізація харчових продуктів, яка полягатиме в укладенні позивачем угод, договорів господарських зобов`язань та інших правочинів з метою здійснення обігу харчових продуктів. Тобто, у заявах від 16.01.2020 відповідача повідомлено, що вказана вище потужність не буде ані місцем виробництва або переробки, ані місцем фактичного знаходження харчових продуктів. Однак, відповідач на це уваги не звернув та жодної оцінки у повідомленні від 20.01.2020 про відмову у державній реєстрації потужності не надав. Посилання відповідача на невідповідність квартири у житловому будинку гігієнічним вимогам, встановленим статтею 41 Закону № 771/97-ВР, не є підставою для відмови у державній реєстрації потужності у розумінні ч.5 ст.25 цього Закону. Натомість, відмова у реєстрації потужності з підстав, не передбачених цією нормою, прямо заборонена Законом № 771/97-ВР. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у відповідача не було підстав для відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в державній реєстрації потужності з посиланням на порушення ним ч.3 ст. 25 Закону № 771/97 на підставі заяв від 16.01.2020. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті рішення про відмову ФОП ОСОБА_1 в державній реєстрації потужності за адресою: АДРЕСА_4 , діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 771/97-ВР, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести внести інформацію про зазначену у заявах позивача від 16.01.2020 потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку, колегія суддів зазначає таке. Як зазначалось вище, в силу п.31 ч.1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР визначено, що компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Відповідно до п.3.1 Порядку № 39 державна реєстрація потужності здійснюється територіальним органом компетентного органу протягом 15 робочих днів після отримання заяви оператора ринку про таку реєстрацію. Згідно з п. 3.5 Порядку № 39 рішення про державну реєстрацію потужності містить таку інформацію: 1) найменування або прізвище, ім`я та по батькові оператора ринку; 2) особистий реєстраційний номер потужності; 3) адреса потужності; 4) вид діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності; 5) дата прийняття територіальним органом компетентного органу рішення про державну реєстрацію потужності. Територіальний орган компетентного органу приймає рішення про державну реєстрацію потужності за відсутності підстав для відмови у такій реєстрації, наведених у пункті 3.7 цього розділу. Одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію потужності територіальний орган компетентного органу присвоює потужності особистий реєстраційний номер. Водночас, пунктами 4.1., 4.2 Порядку № 39 встановлено, що Реєстр ведеться компетентним органом (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів) в електронному вигляді з використанням матеріально-технічної бази територіальних органів компетентного органу за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку. Внесення до Реєстру інформації, вказаної у пункті 3.5 розділу III цього Порядку, здійснюється компетентним органом протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення про державну реєстрацію потужності. Таким чином, здійснення державної реєстрації потужності та внесення інформації про зазначену у заявах від 16.01.2020 потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку належить до сфери виключних управлінських повноважень відповідача. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України). Однак, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що за відсутності рішення про державну реєстрацію потужності, прийнятого керівником ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за результатами повного та всебічного розгляду заяв позивача від 16.01.2020, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про неї до Державного реєстру потужностей операторів ринку, не може бути задоволена. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача у спірних відносинах, слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про державну реєстрацію потужності з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі № 520/3386/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності від 20.01.2020 вих. № 39.0/39.1-057/53-20. Зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяви ФОП ОСОБА_1 про державну реєстрацію потужності від 16.01.2020. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 10.12.2020 року