Постанова 4851 № 591/740/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 р. Справа № 591/740/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 09.06.20 по справі № 591/740/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Зарічного районного суду м.Суми з позовом до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач), в якому просить суд: зобов`язати Сумський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) внести виправлення/доповнення до актового запису №95 від 04.02.2017, складеного Ковпаківським районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , а саме у графі «громадянство» щодо позивача, нареченого, внести запис «громадянин Йорданське Хашимітське Королівство». Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач уклав шлюб із громадянкою України, але в свідоцтві про шлюб в графі «громадянство» взагалі відсутня інформація про громадянство позивача. Разом із тим, при укладенні шлюбу позивач надавав відповідачу паспорт громадина Йорданського Хашимітського Королівства. Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 07.02.2020 справу було передано із Зарічного районного суду м.Суми до Сумського окружного адміністративного суду за підсудністю. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 591/740/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправним і скасовано Висновок Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 2173/15.20-89 від 21.11.2019 в частині відмови у внесенні змін до актового запису про шлюб №95 від 04.02.2017 доповнити графу громадянство «Громадянин Йорданського ОСОБА_2 ». Зобов`язано Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) внести зміни до актового запису про шлюб №95 від 04.02.2017, доповнити в графі громадянство ОСОБА_1 «громадянин Йорданського Хашимітського Королівства». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 591/740/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем складено обґрунтований висновок про відмову внесення змін до актового запису цивільного стану, в якому вказані причини відмови, з посиланням на ненадання позивачем документів, які б підтверджували громадянство Йорданського Хашимітського Королівства позивача, що враховуючи відсутність перекладу в графі про громадянство паспортного документа позивача, не дає можливості віднести заявника до громадянства Йорданського Хашимітського Королівства. 04.12.2020 до канцелярії суду, засобами поштового зв`язку, надійшло клопотання від позивача, в якому він виразив незгоду з апеляційною скаргою, просить її ухвалити та рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також просить розглядати справу без його участі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 04.02.2017 уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_3 , про що Ковпаківським районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області 04.02.2017 складено актовий запис про шлюб №

95. На підставі складеного актового запису 04.02.2017 було видано свідоцтво про шлюб, без заначення в графі громадянство позивача будь-яких данних. Позивач звернувся до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) із заявою про внесення змін до актового запису свідоцтва про шлюб, складеного Ковпаківським районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, щодо внесення інформації про його громадянство. Згідно висновку про відмову у внесенні виправлень №173/15.20-89 від 21.11.2019 в задоволені заяви було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують громадянство позивача, що унеможливило внести відповідні зміни. Отримавши вказаний висновок позивач звернувся до суду з цим позовом про зобов`язання відповідача внести відповідні виправлення/доповнення до актового запису № 95 від 04.02.2017. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надавався його громадянський паспорт, який безпідставно не було взято відповідачем до уваги, у зв`язку з чим вийшов за межі позовних вимог та визнав Висновок відповідача необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частин 1-3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам частин 1-3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини першої-четвертої статті 9 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398-VI) державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації. Згідно з частинами першою - четвертою статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису. Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону № 2398-VI правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України. Відповідно до пункту 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила) внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. Відповідно до пункту 2.1 Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред`явленні паспорта або паспортного документа. За пунктом 2.6 Правил разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. Відповідно до пункту 2.7 Правил № 96/5 на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому. За змістом пункту 2.13 Правил № 96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: 2.13.1 рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Відповідно до пункту 2.13.12 Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом є невнесення відповідачем до акту запису №95 від 04.02.2017, складеного Ковпаківським районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , у графу «громадянство» щодо позивача, нареченого інформації «громадянин Йорданське Хашимітське Королівство ». Отже, спір у цій справі виник через відмову відповідача внести зміни до актових записів в частині громадянства позивача. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Велика Палата Верховного Суду у справі (№ 807/45/17), фактичні обставини якої подібні до цієї, висловила правову позицію щодо підсудності справ цієї категорії. З посиланням на наведені норми законодавства, а також на частини першу, другу статті 16 Цивільного кодексу України Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року № 11-927апп18 зазначила, що позов про зобов`язання внести зміни до актового запису спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення в актовому записі щодо свого народження інформації про належність батька до польської національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо його громадянства в уже існуючий актовий запис, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Аналогічну правову позицію викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 425/2737/17 та постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року по справі №816/910/17. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з ч. 3 ст. 319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. З огляду на наведене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 591/740/20 та закриття провадження у цій справі та одночасно роз`яснює позивачу, що ця справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, і він має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови. Керуючись ст. 238, ч.4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 238, 239, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 591/740/20 - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Суми) про зобов`язання вчинити певні дії - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова