Постанова 4822 № 727/4654/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Чернівці справа № 727/4654/20 провадження 822/865/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю., секретар Вовкун Н.Ю., учасники справи: скаржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Хоміцька Діана Ігорівна, апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Семенко О.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог скарги 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії Першого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Хоміцької Д.І. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року №41032 за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року і просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 від 01 червня 2020 року №41032 за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року і вирахувати дохід за вказаний період відповідно до довідки Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України від 25 березня 2019 року №11/1/36. 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду скаргу в новій редакції і просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 від 01 червня 2020 року №41032 за період з січня 2014 року по липень 2019 року в частині щомісячного розміру заробітної плати, з якої належить боржнику вирахувати заборгованість зі сплати аліментів, і провести розрахунок заборгованості за цей період із вказаної нею заробітної плати. Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2011 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 24 жовтня 2011 року до досягнення ним повноліття. На підставі цього рішення судом було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 01 червня 2020 року вона отримала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за №41032, складений державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хоміцькою Д.І., в якому визначено заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина станом на 01 травня 2020 року в розмірі 35847,57 грн. Вважає, що розрахунок заборгованості за аліментами, складений державним виконавцем Хоміцькою Д.І., не відповідає нормам статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», статті 195 Сімейного кодексу України, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, оскільки державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці ОСОБА_4 розраховувала заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , починаючи з листопада 2013 року до травня 2020 року, щомісячно, на підставі тих відомостей, які у неї були на час проведення розрахунку, зокрема квитанцій про перерахування аліментів, наданих боржником та інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості. Зазначає, що починаючи з листопада 2013 року і до 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 не працював, тому аліменти по місцю роботи не стягувались і звіту про здійснені відрахування та виплати не було, а інші документи, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів, він не надавав, у зв`язку з чим вважає, що державним виконавцем на законних підставах враховувався розмір щомісячного доходу, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, з якого обчислювався розмір аліментів, які підлягали сплаті в цей період. Вважає, що державним виконавцем було занижено реальні показники середньомісячної заробітної плати в даному регіоні, оскільки нею була отримана інформація про те, що середньомісячна заробітна плата в період з січня 2014 року по липень 2019 року становила: в 2014 році за відповідний місяць в розмірі від 2675,00 гривень до 3000,00 гривень; в 2015 році - від 2839,00 гривень до 4061,00 гривень; в 2016 році - від 3605,00 гривень до 5057,00 гривень; в 2017 році від 5154,00 гривень до 7265,00 гривень; в січні - березні 2018 року відповідно 6455,00 гривень, 6465,00 гривень, 6505,00 гривень, в квітні липні 2019 року відповідно 3616,66 гривень, 8666,00 гривень, 8656,00 гривень, 12021,31гривень. Так як державним виконавцем був занижений розмір середньомісячної заробітної плати за цей період, то і заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 визначена в меншому розмірі. З 16 квітня 2018 року по квітень 2019 року ОСОБА_2 проходив навчання в Інституті спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України і отримував стипендію. Розмір отриманої ним стипендії за час навчання був підтверджений довідкою про доходи цього інституту від 25 березня 2019 року №11/1/36, направленою на адресу державного виконавця, в якій було зазначено, що з квітня по листопад 2018 року розмір стипендії становив 3773,00 гривень, з грудня 2018 року розмір становить 3853,00 гривень. На підставі цієї довідки і у відповідності до вимог ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, державний виконавець правильно нарахувала заборгованість зі сплати аліментів боржника за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року із заробітку відповідно 3773,00 гривень та 3853,00 гривень, про що було зазначено в розрахунках заборгованості № 31373 від 20 серпня 2019 року та №36454 від 18 вересня 2019 року, оскільки інших документів про розмір доходу виконавцю надано не було, зокрема, не було надано уточнюючої довідки з інституту про відрахування із розміру стипендії податків і зборів і про розмір фактично виплаченої стипендії, а тому державний виконавець не мала законних підстав для застосування вимог ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» і правомірно не застосувала цю норму. Проте, в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032 розмір стипендії за цей період зазначений вже менший в сумі відповідно 3 518,91 грн., 3583,87 грн. і 3561,81 грн., тобто вже зазначено суму за вирахуванням податків і зборів, що потягло за собою і зменшення суми заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що у державного виконавця не було законних підстав зменшувати розмір доходу боржника ОСОБА_2 , оскільки ним не надано уточнюючої довідки Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України про розмір цих відрахувань, а самостійно їх вираховувати із загальної суми доходу державний виконавець не має повноважень. В цьому розрахунку розмір доходу боржника за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року повинен бути зазначений в сумі відповідно 3773,00 гривень та 3853,00 гривень і з цього розміру доходу повинно бути вирахувано розмір аліментів, які боржник повинен сплатити на утримання сина. Посилаючись на вказані обставини, просила суд задовільнити її скаргу подану в новій редакції в повному обсязі. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хоміцькою Д.І. при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року №41032 не було порушено вимог ст.195 Сімейного кодексу України, ст.ст.70, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, а тому дії державного виконавця є правомірними, вчинені відповідно до цих вимог закону і в межах повноважень, розмір заборгованості зі сплати аліментів визначений у відповідності до цих вимог законодавства і становить 35847,57 грн., підстав для його перерахунку немає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги На дану ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2020 року боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не застосував частину 1 ст.195 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Зазначає, що в період з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2017 року він не працював, оскільки перебував у декретній відпустці по догляду за дитиною, однак отримував дохід, так як його мати ОСОБА_5 дарувала йому грошові кошти, рівними частинами, по 500 гривень, щомісячно. Тому державний виконавець не мав законних підстав визначати розмір аліментів за вказаний період, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки прийняв до розгляду скаргу ОСОБА_1 , яка подана нею в новій редакції, що не передбачено процесуальним законом. Разом з тим, суд першої інстанції не постановив ухвалу про відкриття провадження, як то передбачає ч.1 ст.187 ЦПК України. Суд першої інстанції не з`ясував ту обставину, що боржнику ОСОБА_2 у січні 2014 року було нараховано дохід в сумі 700 гривень, у лютому, березні, квітні 2018 року 100 гривень, в період з червня 2019 року по травень 2020 року боржник працював в органах прокуратури Чернівецької та Донецької області і з отримуваної заробітної плати також утримувались аліменти. Суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що державний виконавець утримала з нього дохід у липні 2019 року в сумі 8917 гривень із договору дарування грошових коштів, однак відповідно до вказаного договору кошти йому дарувалися в період з лютого 2014 року по грудень 2017 року, по 500 гривень. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 та Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернулися до суду з відзивами на апеляційну скаргу. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 24 жовтня 2011 року до досягнення ним повноліття. На підставі цього рішення судом було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 01 червня 2020 року на вимогу стягувача ОСОБА_1 , державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хоміцькою Д.І. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за №41032, в якому визначено заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина станом на 01 травня 2020 року в розмірі 35847,57 гривень. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хоміцькою Д.І. при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року №41032 не було порушено вимог ст.195 Сімейного кодексу України, ст.ст.70, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, а тому дії державного виконавця є правомірними, вчинені відповідно до цих вимог закону і в межах повноважень, розмір заборгованості зі сплати аліментів визначений у відповідності до цих вимог законодавства і становить 35847,57 гривень, підстав для його перерахунку немає. Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд повністю погодитись не може з наступних підстав. Згідно зі статтею 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України). Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження», або Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.449 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зробила висновок, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, необхідно дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу. Судом встановлено, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року №41032 ОСОБА_1 отримала 01 червня 2020 року. В цей день дізналася про порушення державним виконавцем її прав, як стягувача аліментів. Проте із скаргою до суду про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з січня 2014 року по березень 2018 року та за період з травня 2019 року по липень 2019 року ОСОБА_1 звернулася 05 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом. Заявник не подала до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою, а без вирішення цього питання скарга ОСОБА_1 не може бути розглянута по суті у вказаній частині. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18), приходить до висновку, що ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з січня 2014 року по березень 2018 року та за період з травня 2019 року по липень 2019 року підлягає скасуванню, а скарга в цій частині - залишенню без розгляду . Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши скаржнику в задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року. Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з положеннями ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»: - визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України(ч.3); - спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8). Відповідно до ст.195 СК України: - заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (ч.1); - заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч.2). У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом (ч.3). Отже, ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.195 СК Українирегламентують, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, державним виконавцем правомірно, за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року, при визначенні розміру аліментів врахована як середня заробітна плата працівника для даної місцевості, з врахуванням отриманого доходу у ПП ОСОБА_6 , так і отриманої стипендії боржником в 1нституті спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України. Враховуючи наведене, ухвала суду у вказаній частині є законною та обгрунтованою, судом першої інстанції правильно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Помилковими є доводи апелянта про те, що державним виконавцем неправильно зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за квітень 2018 року, оскільки аліменти утримувались із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, при тому, що боржник у цих місцях отримував дохід. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апелянт з 01 квітня 2018 року по 10 квітня 2018 року та з 13 квітня 2018 року по 15 квітня 2018 року не працював, а тому державний виконавець правильно нараховувала розмір щомісячного доходу за вказаний період, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, з якого обчислювався розмір аліментів, які підлягали сплаті в цей період З 11 квітня 2018 року по 12 квітня 2018 року державний виконавець нараховувала розмір доходу із врахуванням отриманого доходу у ПП ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою про доходи від 23 серпня 2019 року №6. Що стосується періоду з 16 квітня 2018 року по квітень 2019 року, то ОСОБА_2 проходив навчання в Інституті спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України. Розмір отриманої ним стипендії за час навчання було підтверджено довідкою про доходи інституту від 25 березня 2019 року №11/1/36, направленою на адресу державного виконавця. На підставі вказаної довідки і у відповідності до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження, розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, державний виконавець ОСОБА_4 нарахувала заборгованість зі сплати аліментів боржника за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року із заробітку, відповідно 3 733 гривні та 3 853 гривень, про що було зазначено в розрахунках заборгованості №31373 від 20 серпня 2019 року та №36454 від 18 вересня 2019 року, оскільки інших документів про розмір доходу виконавцю надано не було. Однак, в подальшому, на підставі уточнюючої довідки Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України, в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року № 41032 розмір стипендії за цей період зазначено за вирахуванням податків і зборів тобто в сумі відповідно 3518 гривень 91 коп., 3583 гривні 87 коп. та 3561 гривню 81 коп., що відповідає вимогам ч.1 ст.70 Закону України Про виконавче провадження». Що стосується періоду з травня 2018 року по квітень 2019 року, за який державним виконавцем нараховано заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів, то в апеляційній скарзі не зазначено доводів неправильного розрахунку заборгованості аліментів за цей період. Апеляційний суд не дає оцінку доводам щодо неправильного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, за період з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2017 року та з червня 2019 року по липень 2019 року, оскільки суд прийшов до висновку про залишення скарги в зазначеній частині без розгляду. Аргументи апелянта про неправильність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, за період з серпня 2019 року по травень 2020 року, то вказаний розрахунок заборгованості не є предметом спору у даній справі. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ЦПК України, не відкрив провадження у даній справі слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою. Суд першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст.187 ЦПК України, повинен був винести ухвалу про відкриття провадження у справі. Однак, суд прийняв до розгляду скаргу і розглянув справцу по суті. Відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Отже, не постановлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі, не призвело до неправильного вирішення справи. Щодо задоволення клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі з тих підстав, що набрала законної сили ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обгрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (правові висновки Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-1133цс15 та у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-342цс15). Встановлено, що у червні 2020 року ОСОБА_2 звертався до суду із скаргою на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Хоміцької Д.І. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 від 01 червня 2020 року №41032 та скасування вказаного розрахунку. В подальшому, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 липня 2020 року, провадження у вказаній справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору У даній справі ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року і вирахувати за вказаний період дохід, відповідно до довідки Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України від 25 березня 2019 року №11/1/36. Отже, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що правові підстави звернення до суду із скаргою у справі №727/4889/20 та із скаргою у даній справі, їх обґрунтування у скаргах, предмети спору є різними, що у свою чергу унеможливлює закриття провадження у справі. Крім того, як вбачається із змісту скарги ОСОБА_2 та скарги ОСОБА_7 , то в них також зазначалися різні підстави для скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, який складено державним виконавцем Хоміцькою Д.І. Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі з вищенаведених підстав слід відмовити. Щодо задоволення клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмету спору). Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Як вбачається з матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хоміцької Д.І., щодо складеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, в процесі примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку. В ході судового розгляду справи встановлено, що державним виконавцем було вчинено дії щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №№410320 . Заявниця просила дати правову оцінку вищевказаним діям державного виконавця, а тому суд повинен встановити обставини справи та перевірити, які саме дії вчинялися державним виконавцем, оцінити їх на предмет законності, тобто розглянути скаргу по суті Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у своїй постанові від 17 червня 2020 року у справі №715/974/13-ц. За таких обставин, апеляційний суд не має підстав зробити висновок про відсутність предмету спору. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з січня 2014 року по березень 2018 року та за період з травня 2019 року по липень 2019 року скасуванню, а скарга в цій частині залишенню без розгляду. В іншій частині ухвалу суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з січня 2014 року по березень 2018 року та за період з травня 2019 року по липень 2019 року скасувати. Скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з січня 2014 року по березень 2018 року та за період з травня 2019 року по липень 2019 року залишити без розгляду. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня 2020 року №41032, за період з квітня 2018 року по квітень 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання тексту повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 15 грудня 2020 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді : Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна