Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/28181/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/28181/19 Провадження № 22-ц/4820/1877/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В. розглянув без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2020 року, суддя Салоїд Н.М., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У жовтні 2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», (далі Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № б/н від 11.08.2008 року відповідач отримала кредит в розмірі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг складає єдиний договір, укладений між Банком та ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором станом на 16.09.2019 року заборгованість ОСОБА_1 становить 31595,42 грн., яка складається з 9480,67 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7938,77 грн. заборгованості за простроченими тілом кредиту, 11713,36 грн. пені за прострочене зобов`язання, 719,98 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи в сумі 250 грн. фіксована частина та 1492,64 грн. - процентна складова. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.09.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 11.08.2008 року, яка утворилась станом на 16.09.2019 року в сумі 9480,67 грн. та судовий збір у розмірі 576,42 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача неустойки та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову, в решті рішення суду залишити без змін. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції належним чином не перевірено доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема долученій до матеріалів справи довідці про умови кредитування підписаної позичальником. Не враховано, що відповідачем не оспорено положення договору, відтак безпідставним є застосування судом висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року. Суд першої інстанції не врахував, що між сторонами узгоджено умови кредитування, які викладені у відповідній довідці, відтак дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з позичальника штрафу та пені по кредиту, чим допустив грубе порушення норм цивільного права та умов кредитного договору. Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апелянт просив переглянути рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з відповідача неустойки, в силу приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту судом апеляційної інстанції не переглядається. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, звернулася до Банку та підписала заяву № б/н від 11.08.2008 року, у зв`язку з чим між сторонами укладено кредитний договір б/н про надання кредиту у розмірі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. За укладеним між сторонами договором відповідачу 11.08.2008 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., який 05.07.2017 року було збільшено до 12000 грн., а 18.07.2018 року зменшено до 0 грн. Позичальнику видавались платіжні картки, при цьому термін дії останньої картки складає до травня 2021 року. Як убачається з наданої позивачем виписки по рахунку відповідача, остання користувалась виданою їй карткою, використовувала кошти позивача, частково вносила позивачеві кошти на погашення кредитної заборгованості. В матеріалах справи наявна анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, проте основні умови кредитування та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписані. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості позичальника за договором № б/н від 11.08.2008 року станом на 16.09.2019 року становить 31595,42 грн., яка складається з 9480,67 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7938,77 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 11713,36 грн. пені за прострочене зобов`язання, 719,98 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг - 250 грн. штраф (фіксована частина), 1492,64 грн. штраф (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що строк дії останньої з виданих відповідачеві кредитних карт не закінчився, строк дії відповідних умов укладеного між сторонами договору щодо підстав і порядку нарахування заборгованості за тілом кредиту також не закінчився, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір кредитного ліміту в сумі 9480,67 грн. Стосовно стягнення з відповідача неустойки суд вказав, що в підписаній позичальником заяві не міститься жодних умов щодо сплати неустойки, яка може бути застосована Банком в разі порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, а надані позивачем витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку суд не може вважати частиною укладеного між сторонами кредитного договору за недоведеністю цієї обставини. Висновок суду не в повній мірі є обґрунтованим з огляду на наступне. Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, в редакції чинній на час укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 11.08.2008 року укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 11.08.2008 року ОСОБА_1 надала згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг. В той же час надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 11.08.2008 року та інші матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ознайомилась та погодилась саме з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витяги з яких надані позивачем на обґрунтування своїх вимог, відтак вказані Умови та Правила не є частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Такий висновок узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, де зазначено, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, яка встановлена щодо укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Вказані висновки враховано судом першої інстанції, однак не взято до уваги надану позивачем довідку про умови кредитування від 11.08.2008 року, яка підписана позичальником, відповідно до якої остання погодилася на базову відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 3% на місяць та розмір щомісячних платежів у 7% від суми заборгованості, а також погодилася із строком внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також, відповідно до змісту цієї довідки сторонами визначено, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості складається з сум двох видів пені, з яких один вид вираховується за формулою базова % ставка за договором поділена на 30 та нараховується за кожен день прострочення кредиту, інша пеня вираховується як 1% від заборгованості, але не менше 10грн. в місяць та нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше. Визначено також розмір штрафу при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, що складає 250 грн. + 5% від суми позову (а.с. 18). Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За розрахунком Банку станом на 16.09.2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 31595,42 грн., яка в тому числі складається з 11713,36 грн. пені за прострочене зобов`язання, 719,98 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., також штрафів - 250,00 грн. (фіксована частина), та 1492,64 грн. процентна складова. Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В силу ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Як вбачається зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви та довідки про умови кредитування позивачем визначено декілька видів цивільної відповідальності у вигляді двох видів пені та штрафів. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної від повільності за одне й те саме правопорушення. Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідний правовий висновок викладений у постанові ВСУ №6-2003цс15 від 21.10.2015 року. За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню фіксований штраф в сумі 250 грн., розмір якого визначено в довідці про умови кредитування, підписаній сторонами 11.08.2008 року та його процентна складова в розмірі 870,97 грн. ((9480,67 грн.+7938,77 грн.)*5%/100%), що в загальній сумі складає 1120,97 грн. (250 грн. + 870,97 грн.). Таким чином, обґрунтовано стягнувши з відповідача тіло кредиту в розмірі 9480,67 грн. суд першої інстанції, не врахував умови кредитування, що були погоджені між сторонами, які були викладені у підписаній ОСОБА_1 довідці від 11.08.2008 року та безпідставно відмовив у стягненні штрафу в розмірі 1120,97 грн., у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості зі сплати неустойки з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, понесені в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 644,49 грн.: (10601,64 грн./31595,42 грн. х 100%) = 33,55% х 1921 грн. : 100% = 644,49 грн.). При зверненні до апеляційного суду позивач сплатив 2881,50 грн. судового збору, в той час як апеляційна скарга задоволена на 7,9% (1120,97 грн./(14175,98 грн.) х 100%), тому з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги на користь апелянта з відповідача підлягає стягненню 227,63 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції: (7,9%х2881,50 грн.:100%= 227,63 грн.). Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2020 року скасувати в частині відмови в стягненні неустойки та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість зі сплати штрафу за договором б/н від 11 серпня 2008 рокув розмірі 1120,97 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції врозмірі 644,49 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції врозмірі 227,63 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 грудня 2020 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова