Постанова Донецький апеляційний суд № 233/8152/19

Єдиний унікальний номер 233/8152/19 Номер провадження 22-ц/804/2823/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Корчистої О.І., Канурної О.Д., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Мартиненко В.С. в місті Костянтинівці Донецької області, в справі номер 233/8152/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Українська кредитна спілка», про відшкодування шкоди в порядку регресу, В С Т А Н О В И В: В листопаді 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернулося ПрАТ «Українська страхова компанія» з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Українська кредитна спілка», про відшкодування шкоди в порядку регресу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 31.01.2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8937с, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 13000,00 грн за умови сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 28,8% річних строком на 24 місяці з 31.01.2013 року по 31.01.2015 року. 01.02.2013 року між ПрАТ «Українська страхова компанія» та Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» укладено договір добровільного страхування кредитів №02, предметом якого стали майнові інтереси страхувальника, пов`язані із матеріальними збитками, які завдані страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення позичальником страхувальнику суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до кредитних договорів. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №8937с від 31.01.2013 року щодо повернення кредиту та сплати процентів, 19 вересня 2019 року Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» направлено до ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву №3133 про виплату страхового відшкодування у сумі 19051,46 грн, на підставі якої 20 вересня 2019 року позивачем здійснено виплату вказаного страхового відшкодування. В зв`язку з чим ПрАТ «Українська страхова компанія» набуло права витребувати в порядку регресу вказані кошти з позичальника. Тому, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь в порядку регресу страхове відшкодування, виплачене Кредитній спілці «Українська кредитна спілка» на погашення заборгованості за кредитним договором № 8937с від 31.01.2013 року, укладеним між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , в розмірі 19051,46 грн та судові витрати в розмірі 1921,00 грн. Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Українська кредитна спілка», про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» в порядку регресу матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування по кредитному договору №8937с від 31.01.2013 року в розмірі 3420,01 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним заочним рішенням не погодився позивач ПрАТ «Українська страхова компанія», подав апеляційну скаргу, просив скасувати заочне рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено за недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, та з порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно змінив базу нарахування відсотків, оскільки відповідно до п. 1.2 кредитного договору, проценти є фіксованими та нараховуються кожний день на первісну суму кредиту, зазначену в п. 1.1, пунктом 3.6 договору передбачено, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом не зупиняє нарахування процентів, як протягом стоку надання кредиту, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування позивальником даними коштами. Судом не враховано вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до яких Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом безпідставно зменшено суму судових витрат, що підлягають відшкодуванню внаслідок часткового задоволенні позовних вимог позивача. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 31 січня 2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8937с, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі на умовах, встановлених кредитним договором, з дотриманням вимоги повернення коштів та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 13000,00 грн, строком на 24 місяці з 31 січня 2013 року по 31 січня 2015 року включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних. Проценти є фіксованими та нараховуються кожний день на первісну суму кредиту, зазначену в п. 1.1 (а.с. 14-15). Відповідно до договору добровільного страхування кредитів №2 укладеного 01.02.2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія», відповідного до якого страховик здійснює страхування ризику невиконання позичальником своїх зобов`язань по Кредитним договорам, укладених між страхувальником та фізичними особами (а.с. 19-21). Додаток №1 до договору добровільного страхування включає реєстр договорів, які підлягають страхуванню, в якому під номером 185 вказаний кредитний договір №008937с від 31 січня 2013 року та розмір страхування в сумі 31528,58 грн (а.с. 21). Згідно з платіжним дорученням №17104 від 31 січня 2013 року Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» перерахувала на ім`я ОСОБА_1 13000,00 грн (а.с. 22). Відповідно до виписки по рахунку позичальника ОСОБА_1 від 20 червня 2019 року, останній платіж відповідачем здійснений 25 грудня 2014 року в сумі 556,46 грн, залишок заборгованості по тілу кредиту становив 1301,66 грн. Станом на 20 червня 2019 року заборгованість становить 19051,6 грн, з яких 1301,66 грн заборгованість за кредитом; 17749,80 грн заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 24). З платіжного доручення №1153 від 20 вересня 2019 року вбачається, що ПрАТ «Українська страхова компанія» сплачено на рахунок КС «Українська кредитна спілка» грошові кошти в розмірі 19051,46 грн за актом №479 кр від 20.09.2019 року по договору №2 (а.с. 27). Відповідно до довідки КС «Українська кредитна спілка» №3141 від 20.09.2019 року у зв`язку з настанням страхового випадку ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснено КС «Українська кредитна спілка» страхову виплату за ОСОБА_1 в розмірі 19051,46 грн (а.с. 18). Задовольняючи позов частково в розмірі 3420,01 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в такому розмірі. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судом встановлено, що 31 січня 2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8937с, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі на умовах, встановлених кредитним договором, з дотриманням вимоги повернення коштів та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 13000,00 грн, строком на 24 місяці з 31 січня 2013 року по 31 січня 2015 року включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних. Згідно з платіжним дорученням №17104 від 31 січня 2013 року Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» перерахувала на ім`я ОСОБА_1 13000,00 грн. Відповідно до договору добровільного страхування кредитів №2, укладеного 01.02.2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія», відповідного до якого страховик здійснює страхування ризику невиконання позичальником своїх зобов`язань по Кредитним договорам, укладених між Страхувальником та фізичними особами. З платіжного доручення №1153 від 20 вересня 2019 року ПрАТ «Українська страхова компанія» сплачено на рахунок КС «Українська кредитна спілка» грошові кошти в розмірі 19051,46 грн за актом №479 кр від 20.09.2019 року по договору №2. Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Частиною 1 статті 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість страхувальника у договірному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора договірне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за заподіяний збиток особа свій обов`язок із його відшкодування не виконала. Отже, оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконало обов`язки покладені Законом України «Про страхування» та умовами договору добровільного страхування кредитів №2 від 01 лютого 2013 року, до позивача перейшло право вимоги у порядку суброгації на стягнення з відповідача матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування. Згідно з п. 3.4 договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в національній валюті за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31/365-366). Нарахування процентів за договорами кредиту відбувається за кожний фактичний строк користування кредитом і починається з наступного дня після отримання кредиту (дати списання з розрахунку кредитодавця), а припиняється в день остаточного розрахунку за кредитом. Для цілей розрахунку процентів за кредитом використовується календарний рік. Відповідно до п. 3.6 договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору, так й після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця. З висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу матеріальну шкоду у вигляді виплаченого страхового відшкодування по кредитному договору №8937с від 31.01.2013 року в розмірі 3420,01 грн, враховуючи наведений вище висновок. Отже, доводи апеляційної скарги щодо нарахування процентів за користування кредитом є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність винесеного рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» залишити без задоволення, заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року. Суддя: