Постанова 4857 № 260/930/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/930/20 пров. № А/857/14035/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року (рішення ухвалене о 16:40 у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Микуляк П.П.) у справі за позовом Приватного підприємства "Оріон-2" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними і скасування Припису про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК/374/214/АВ/П від 10 жовтня 2019 року та Постанови про накладення штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК374/214/АВ/П/ТД-ФС-136 від 14 листопада 2019 року. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Припис про усунення порушень є таким, що неможливо виконати в будь-який доступний спосіб, Постанова про накладення штрафу є протиправною та такою, що винесена необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому згадані Припис та Постанова підлягають скасуванню. Просив позов задоволити. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК/374/214/АВ/П від 10 жовтня 2019 року. Визнано протиправною та скасовано Постанову про накладення штрафу Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК374/214/АВ/П/ТД-ФС-136 від 14 листопада 2019 року. Рішення суду першої інстанції оскаржило Управління Держпраці у Закарпатській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2019р. комісією в складі працівників ПП "Оріон-2" був складений Акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, яким і було встановлено, що з громадянином ОСОБА_1 1951р.н. стався нещасний випадок. Зокрема в Акті встановлено, що у приміщенні ПП "Оріон-2" виникла пожежа, знищена частина майна, а особа, яка лежала без ознак життя являлася - підсобним працівником. Причиною смерті встановлено отруєння окисом вуглецю, аноксія мозгу (довідка РВ Тячівської судово-медичної експертизи від 01.10.2019р. №828) та виявлено в крові 0,53% етилового спирту та карбоксигемоклобін у кількості 79% (довідка обласного Бюро судово-медичної експертизи від 02.10.2019р. №5944) 26.09.2019 року начальником Управління Держпраці у Закарпатській області видано Наказ № 182 Про проведення інспекційного відвідування приватного підприємства "Оріон-2". 26.09.2019 року на підставі вказаного Наказу Управління Держпраці у Закарпатській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства "Оріон-2" № 792. 10.10.2019 року за результатами інспекційного відвідування було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК/374/214/АВ. Як вбачається з акту інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності позивача, що згідно цивільно-правової угоди №3 від 01.09.2019 року громадянин ОСОБА_1 здійснював роботу підсобного працівника. Вартість послуг встановлена в сумі 4173 грн. До штату підприємства такий зарахований не був, в трудову книжку запис не робився. По факту вказаний працівник проводив прибирання території, перенесення заготовок, сміття, відходів, тощо. Додатково вказані обставини підтверджені поясненнями керівника. На підставі наведеного і було зазначено, що відбулося порушення вимог ч.1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме відбувся допуск до роботи працівника без оформлення трудових відносин. 10.10.2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено Припис про усунення виявлених порушень № ЗК/374/214/АВ/П, де фактично зобовязано підприємство здійснити дії по усуненню виявлених порушень у спосіб який передбачає укладення трудового договору в майбутньому між підприємством та особою, однак не вказано, що особа на мамент проведення інспекційного відвідування являлася померлою. 14.11.2019 року першим заступником начальника Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено Постанову №ЗК374/214/АВ/ПТ-ТД-ФС-136 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої накладено на приватне підприємство "Оріон-2" накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. та зроблено в Постанові висновок, що "в разі якщо робота виконувана особою на користь субєкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору". Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно статті 2 Закону № 877-V дія цього закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Частиною 3 та ч. 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України: посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі уповноважені посадові особи). Згідно частини 1 статі 21 КЗпП України: трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до частини 1 статі 2 КЗпП України: основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Згідно частини 1 статі 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до частини 3 статі 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно частини 1 статі 4 Закону України Про зайнятість населення, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. Відповідно до частини 1 статі 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Таким чином, правовою підставою для винесення Постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу Акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування відповідача було ознайомлено із цивільно-правовою угодою №3 від 01 вересня 2019 року, укладеною між позивачем та ОСОБА_1 . Зазначена цивільно-правова не має угода ознак трудового договору, передбачених ч.1 ст.21 КЗпПУ. Їй притаманні ознаки цивільно-правового договору, оскільки оплачується не процес праці, а його результат, який оформляється Актами наданих послуг, оплата проводиться на підставі актів, виконавець не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу. Інспекція праці не наділена повноваженнями щодо визначення характеру правовідносин, що виникають між громадянами та суб`єктами господарської діяльності при укладенні будь-яких договорів та встановлення юридичних фактів, що мають юридичне значення. Разом з тим, в матеріалах справи міститься ряд документів, які стосуються оформлення трудових відносин із вказаною особою та які спростовую факт порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КзпП України. Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до п. 1.1,1.3 та 2.1 укладеного договору замовник та виконавець визначили що буде надано послуги (виконати роботу), встановили вартість послуги, порядок здійснення оплати за надані послуги (роботи) та встановили інші умови. Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до п.19 Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складають Акт, і у разі виявлення порушень законодавства про працю - Припис про їх усунення. Пункт 21 Порядку вказує, що у разі, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Інспектор праці у разі надходження зауважень зобов`язаний відреагувати на них шляхом надання суб`єкту господарювання відповіді з приводу таких зауважень. Нормативно визначена можливість суб`єкта господарювання надати свої пояснення, міркування та претензії шляхом подання зауважень це гарантія законності прийнятого посадовою особою державного органу рішення і невід`ємне право надане законом. В день винесення Акту інспекційного відвідування 10 жовтня 2019 року, виносить також і Припис про усунення виявлених порушень за №ЗК/374/214/АВ/П., де фактично зобовязує підприємство здійснити дії по усуненню виявлених порушень, а саме укласти трудовий договір в майбутньому між підприємством та померлою внаслідок нещасного випадку особою, що явно свідчить про неможливість такого. За результатами інспекційного відвідування ПП Оріон-2 Управління Держпраці у Закарпатській області за наявності на те підстав мало б винести відповідний припис не пізніше наступного робочого дня після підписання Акту або розгляду зауважень об`єкта відвідування. А тому, державним органом при прийнятті Припису про усунення виявлених порушень фактично було обмежено право особи на подання обґрунтованих зауважень та порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Можливість контролюючого органу застосувати штраф до об`єкта перевірки залежить від доведеності того, що об`єкт перевірки є суб`єктом відповідальності, зокрема, за ст. 265 КЗпП України. Щодо фізичних осіб-підприємців підлягає доказуванню факт використання ними найманої праці. Не беручи до уваги наявні документи надані при інспекційному відвідуванні фактичною підставою для винесення оспорюваної Постанови та Припису стало те, що позивачем не було оформлено трудовий договір з гр. ОСОБА_1 на підставі висновку вказаного в Акті - в разі якщо робота виконувана особою на користь суб`єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору. Згідно цивільно-правової угоди №3 від 01.09.2019 року громадянин ОСОБА_1 здійснював роботу підсобного працівника. Вартість послуг встановлена в сумі 4173 грн. До штату підприємства такий зарахований не був, в трудову книжку запис не робився. По факту вказаний працівник проводив прибирання території, перенесення заготовок, сміття, відходів, тощо. Вид діяльності підприємства зазначено, як виробництво меблів (основний вид), виробництво кухонних меблів, лісопильне та стругальне виробництво. З таких обставин, послуги (роботи) які виконував працівник, жодним чином не збігаються з видом економічної діяльності та не є роботою з обслуговування його діяльності, а відтак висновок відповідача про укладення трудового договору з такою особою є явно передчасним. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі №260/930/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 09.12.2020