Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2396/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року Справа № 320/2396/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002, від 04.05.2017 № 2840998-1302 та від 07.03.2019 № 416039-5006-1002. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року позов було задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської АЕС і межа граничних норм земельної ділянки, яка перебуває у її власності, не перевищує 0,10 га, а тому, відповідно до п. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України, вона звільнена від сплати земельного податку. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, стверджуючи, що позивач є власником земельної ділянки та повинна сплачувати земельний податок, та наполягаючи на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_1 . Судом встановлено, що позивач є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:025:0094, площею 0,0603 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 736997 від 30.04.2012. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 04.05.2017 № 2840998-1302, яким позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 635,86 грн. Податковим повідомленням-рішенням форми від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002 позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 3 179,28 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2019 № 416039-5006-1002 позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 211,95 грн. Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернулася до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (п. 269.2 ст. 269 ПК України). Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України). Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Пунктом 281.1 ст. 281 ПК України передбачено, що від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПК України (в редакції до 01.01.2018) звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара. Відповідно до ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Статтею 11 Закону № 796-ХІІ передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Разом з тим, правовою підставою для звільнення власників земельних ділянок від сплати земельного податку є одночасна сукупність наступних умов: 1) наявність в особи статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) розмір земельної ділянки, яка знаходиться в місті, не більш як 0,10 гектара. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і розмір належної їй земельної ділянки, яка знаходиться в місті, не перевищує 0,10 га, а отже позивач звільнена від сплати земельного податку на підставі вищенаведених законодавчих приписів. При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було наведено жодних доводів та не надано доказів, які б підтверджували зворотне. Тож, доводи апелянта про те, що позивач є власником земельної ділянки та повинна сплачувати земельний податок, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002, від 04.05.2017 № 2840998-1302 та від 07.03.2019 № 416039-5006-1002 та наявності достатніх і необхідних правових підстав для їх скасування. Разом з тим, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», відповідно до принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Судова колегія також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). Твердження апелянта щодо правомірності вказаних податкових повідомлень-рішень судова колегія до уваги не приймає з підстав, наведених вище. Аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 308 КАС України, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 725-1305 та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення цього позову. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на це, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 08 грудня 2020 року. Головуючий суддя Судді: