Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1209/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/1209/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 22 травня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року, у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: визнання протиправним та скасування рішення щодо розміру поновленої пенсії позивача; зобов`язання провести перерахунок пенсії, починаючи з 22 вересня 2018 року, відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, вірного розміру середньомісячного заробітку позивача, вірного коефіцієнту заробітної плати та стажу, показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, з проведенням перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 22 вересня 2018 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 22 вересня 2018 року до їх фактичної виплати. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення щодо розміру поновленої пенсії ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року; зобов`язано провести перерахунок пенсії починаючи з 22 вересня 2018 року у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», із застосуванням коефіцієнту заробітної плати позивача, показника середньої заробітної плати за 2016-2017 року виплатити перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом належним чином виконано судове рішення у справі № 400/902/19, шляхом поновлення виплати пенсії позивачу. При цьому, пенсійний орган вважає, що судовими рішеннями у справі № 400/902/19 його не зобов`язано здійснювати перерахунок поновленої пенсії позивача, а як наслідок у нього відсутній відповідний обов`язок. В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом безпідставно не здійснено перерахунку пенсії позивача при її поновленні. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі - закриттю, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 1998 року по 2002 рік, отримував пенсію за віком до виїзду за кордон на постійне проживання до Ізраїлю. При цьому, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, у справі № 400/902/19, зобов`язано пенсійний орган поновити виплату позивачу пенсії з 22 вересня 2018 року. В свою чергу, листом від 23 січня 2020 року №170-В-07 повідомлено позивача про поновлення виплати його пенсії з 28 вересня 2018 року у щомісячному розмірі 74,70 грн. Не погоджуючись з розміром пенсії, який визначено у рішенні про поновлення її виплати, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин пенсійним органом протиправно не здійснено перерахунку пенсії позивача при поновлення її виплати, з не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. Згідно ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При цьому, згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 24 лютого 1998 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком. При цьому, позивачу з 13 жовтня 2002 року припинено виплату пенсії позивачу у зв`язку із виїздом на постійне проживання. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, у справі № 400/902/19, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та здійснити її виплату з 22 вересня 2018 року. На виконання вказаного рішення суду пенсійним органом здійснено поновлення виплати пенсії позивача, щомісячний розмір якої після поновлення склав 74,70 грн. В даному випадку, пенсійний орган зазначає, що судовим рішення у справі № 400/902/19 його не зобов`язано здійснювати перерахунок пенсії позивача, а тому ним правомірно поновлено виплату пенсії позивача у попередньому розмірі. З іншого боку, позивач фактично не погоджується з розміром поновленої пенсії та бажає здійснити її перерахунок безпосередньо у рішенні про поновлення виплати припиненої пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, з використанням показника середньої заробітної плати в Україні з 2016-2017 роки. В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне. В даному випадку, вищевказаними положеннями законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, встановлено порядок поновлення виплати припинених пенсій, що призначені до 2004 року, а також визначено який показник середньої заробітної плати в Україні має застосовуватись до розміру пенсій при такому поновленні. Тому, колегія судді вважає, що звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивачем фактично оскаржено рішення пенсійного органу, яке прийнято на виконання рішення суду у справі № 400/902/19, так як саме у вказаному рішенні суду зобов`язано пенсійний орган здійснити поновлення пенсійних виплат позивачу. Між тим, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Проте, позивачем оскаржено спірне рішення про поновлення виплати пенсії шляхом подання нового адміністративного позову, а не заяви в порядку статті 383 КАС України. В свою чергу, на переконання колегії суддів, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Тому, у разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року (справа №522/10140/17). Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при вирішенні справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.