Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/137/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/137/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 р. в адміністративній справі № 280/137/20 (суддя Кисіль Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування №Ф-103191-56 від 13.08.2019 на суму 23785,08 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що спірна вимога є протиправною, оскільки прийнята без проведення перевірки, з порушенням процедури та строків її прийняття. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує, що відповідачем було порушено процедуру прийняття та направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу, у зв`язку з чим скаржник тривалий час не знав про існування заборгованості зі сплати єдиного внеску. Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Також скаржник посилається на висновки Третього апеляційного адміністративного суду в аналогічних справах. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску. У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача надіслав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без його участі, у якому зазначив про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 22.07.2009, номер запису 2 101 000 0000 014981, за видом діяльності: Діяльність інформаційних агентств (основний) (Код КВЕД 92.40.0). Позивач перебував на податковому обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, Мелітопольському управлінні, Мелітопольській ДПІ (м.Мелітополь) з 23.07.2009, як платник податків та зборів. 14.01.2020 за №21010060002014981 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Судом встановлено, що 13.08.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу №Ф-103191-56 про сплату боргу (недоїмки), якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 23785,08 грн. (а.с. 6). Позивач, вважаючи винесену вимогу протиправною, звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення (вимоги) відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (надалі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Частиною 5 статті 8 Закону встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Отже, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від того чи здійснювалася позивачем підприємницька діяльність та від отримання позивачем доходу від цієї діяльності. Частиною 4 статті 25 Закону визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Перевірка доводів позивача щодо непроведення перевірки була здійсненна судом першої інстанції, який вказав, що відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) може формуватись на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги є аналогічними обґрунтуванню, яке містить позовна заява, і розглянуті судом першої інстанції. Крім того, прийняття спірної вимоги стало наслідком невиконання саме позивачем, як платником податків, вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформулював наступний правовий висновок: Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Позивачем не надано суду доказів сплати за нього єдиного внеску роботодавцем, а його доводи щодо нездійснення підприємницької діяльності на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення не впливають. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 р. в адміністративній справі № 280/137/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 листопада 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук