Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/939/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9868/20 Справа № 194/939/20 Суддя у 1-й інстанції - Солодовник І. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків, - в с т а н о в и л а: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року позову заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнане неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України. В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що він не отримував копії ухвали про залишення його позовної заяви без руху, не знав про її існування, а від так був позбавлений можливості усунути недоліки. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач по справі не скористався. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав. Так, за положеннями ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України - якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як передбачено ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року позову заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки в порушенням вимог п.п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини про вжиття заходів досудового врегулювання спору та зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Позивачем у позовній заяві зазначено, що він неодноразово звертався з проханням і пропозицією до відповідача щодо повернення йому боргу у сумі 33000 доларів США, проте доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до позову не долучено. Надано довідку РНОКПП за № НОМЕР_1 , однак з даної довідки не можливо встановити ПІБ особи. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України. Повертаючи позовну заяву як неподану суд зазначив, що згідно з рекомендованим листом поштового відправлення засобами зв`язку Укрпошта за №5150003076890 видно, що позивачу 01 жовтня 2020 року вручено ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 09 вересня 2020 року. Однак, 12 жовтня 2020 року через канцелярію суду позивачем подано письмове клопотання з додатками про усунення недоліків позовної заяви. Проте, позивачем встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви пропущений та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим, відповідно до ст.126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Колегія суддів наголошує на тому, що позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що копію ухвали про залишення його позову без руху він не отримував. До апеляційної скарги додано відповідь Укрпошти від 19 жовтня 2020 року №1853-Г-202010910353-В, в якій зазначено про те, що рекомендований лист з повідомлення про вручення №5150003076890 адресатом ОСОБА_1 не одержаний під підпис (а.с.18). Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про отримання позивачем 01 жовтня 2020 року копії ухвали про залишення його позову без руху. Крім того, в оскаржуваній ухвалі від 12 жовтня 2020 року зазначено про те, що позивач подав 12 жовтня 2020 року клопотання з додатками про усунення недоліків, втім пропустив строк для усунення недоліків, яке в матеріалах справи відсутнє. Окрім того, колегія апеляційного суду не погоджується з висновком судді щодо обов`язкової необхідності надання позивачем доказів, що підтверджують обставини позову; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, з огляду на наступне. Чинним законодавством України не передбачено, що підставою для повернення позовної заяви є незазначення доказів, зокрема згідно ч.4 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику. Необхідні для вирішення справи, докази можуть бути долучені до початку розгляду справи, зокрема у попередньому судовому засіданні, також це стосується уточнення позовних вимог, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги - може стати підставою для відмови в задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті. З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу є незаконною та передчасною Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують, що судом допущено порушення вимог процесуального права. За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до ЦПК України. Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до ЦПК України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.