Постанова Тернопільський апеляційний суд № 2-153/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-153/10Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/774/20 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Щавурська Н.Б. суддів - Сташків Б. І., Хома М. В., секретаря - Сович Н.А. сторін - представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В., представника стягувача АТ Державний ощадний банк України адвоката Маракіної О.Г., розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року, постановлену суддею Костів Л.І. в цивільній справі № 2-153/10 за скаргою Акціонерного товариства Державний ощадний банк України на дії державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року АТ Ощадбанк звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, в обґрунтування якої зазначило, що 20.03.2020 року Лановецьким районним судом Тернопільської області на підставі додаткового рішення цього ж суду в справі № 2-153/10 було видано виконавчий лист, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ Ощадбанк заборгованість в сумі 83 257, 02 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року згідно курсу Національного Банку еквівалентно 657 996 грн. 88 коп. (у тому числі, 69 000 дол. США заборгованість по кредиту, заборгованість по прострочених відсотках 13 280, 87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976, 15 дол. США), шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно. Однак, 15.04.2020 року АТ Ощадбанк отримано повідомлення Відділу ДВС від 02.04.2020 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, виданого на підставі вищевказаного додаткового рішення з причини, що найменування особи боржника, яка визначена як боржник виконавчим листом не відповідає найменуванню особи боржника, яка зазначена в резолютивній частині даного виконавчого листа. Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року скаргу задоволено. Визнано рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Волянюк Т.І. від 02.04.2020 року про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 2-153/10 виданого Лановецьким районним судом 20.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ Ощадбанк заборгованості в сумі 83 257, 02 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року згідно курсу Національного Банку еквівалентно 657 996 грн. 88 коп. (у тому числі, 69 000 дол. США- заборгованість по кредиту, заборгованість по прострочених відсотках 13 280, 87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976,15 дол. США), шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно: - нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 , (розташоване на земельній ділянці для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га) загальною площею 393,80 кв. м; - земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123810100020040153, розташована на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_1 ; - трикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 69,40 кв. м, житлова площа - 46 кв. м) без прийняття до виконання неправомірним. Зобов`язано державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні скарги на дії державного виконавця. Звертає увагу на неврахування судом при прийнятті ухвали вимог ч. 5 ст. 431 ЦПК України та вимог ч. 2 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження, які передбачають, що у випадку необхідності вчинення за рішенням суду декількох дій видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається в якій частині необхідно виконати судове рішення, або ж зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. У той час, зі змісту рішення, на підставі якого видано виконавчий лист не передбачено солідарного обов`язку боржника, як і не визначено у виконавчому документі, в якій частині судове рішення підлягає виконанню саме ОСОБА_1 як боржником. Беручи до уваги те, що у виконавчому листі, виданому 20.03.2020 року на підставі додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року у справі №2-153/10 не визначено в якій частині вказане судове рішення підлягає виконанню саме ОСОБА_1 , як боржником, а передбачено стягнення заборгованості виключно з ОСОБА_2 , і таке стягнення не є солідарним, вважає виконавчий лист таким, що не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження. Також, з урахуванням тієї обставини, що під час розгляду даної справи в провадженні Лановецького районного суду перебувала справа за його заявою про визнання вищевказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з підстав, у тому числі, не зазначення у виконавчому листі, в якій частині йому необхідно виконати рішення суду та не зазначення наявності у нього солідарного обов`язку чи права солідарного стягнення, вважає безпідставною відмову суду в задоволенні його клопотання про зупинення розгляду даної справи. Крім цього, вважає безпідставним ненадання судом належної правової оцінки обставині одночасного перебування на виконанні державного виконавця трьох виконавчих листів, виданих у справі № 2-153/10 про стягнення однієї і тієї ж заборгованості з ОСОБА_2 , у тому числі, двох виконавчих листів, виданих на підставі рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року. На думку апелянта, видача втретє Лановецьким районним судом 20 березня 2020 року виконавчого листа для примусового виконання додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року в справі №2-153/10 призводе до потрійного стягнення однієї і тієї ж заборгованості. У своєму відзиві Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її необґрунтованою, безпідставною й такою, що суперечить дійсним обставинам справи. Зазначає, що предметом розгляду судового провадження, за результатами якого постановлено оскаржувану ухвалу була правомірність дій державного виконавця, а інші обставини, в тому числі заява боржника щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не є предметом даного провадження та не має значення для розгляду справи. Також наголошує, що судом встановлено наявність всіх виконавчих проваджень з виконання рішення суду в справі № 2-153/10 та серед наданих суду доказів відсутні такі, що підтверджують примусове виконання судового рішення в даній справі боржником ОСОБА_1 . Наявність відкритих виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не може бути підставою для повернення виконавчого листа, де боржником зазначено іншого відповідача - ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній. Будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, боржник ОСОБА_2 . У судове засідання не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України дає суду апеляційної інстанції підстави провести розгляд справи в її відсутності. Представник стягувача АТ Державний ощадний банк України адвокат Маракіна О. Г. У судовому засіданні апеляційної скарги не визнала з мотивів, наведених письмовому відзиві; просила таку залишити без задоволення. Представник Збаразького міжрайонного відділу ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області Волянюк Т.І. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Після оголошеної судом перерви, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи на 25.11.2020 року, в судове засідання не з`явилася, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України дає суду апеляційної інстнації підстави для продовження розгляду справи в її відсутності. Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що 20.03.2020 року Лановецьким районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 2-153/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ Державний ощадний банк України заборгованості в сумі 83257, 02 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року згідно курсу Національного банку еквівалентно 657 996 грн 88 коп. (у тому числі 69 000 дол. США заборгованість по кредиту, заборгованість по прострочених відсотках 13 289, 87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976, 15 дол. США) шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно: - нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 , (розташоване на земельній ділянці для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га) загальною площею 393,80 кв. м; - земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123810100020040153, яка розташована на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_1 ; - трикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 (загальною площею 69,40 кв. м, житлова площа - 46 кв. м) (а.с. 5). 27.03.2020 року Тернопільським обласним управлінням АТ Ощадбанк було надіслано до Збаразького міжрайонного управління юстиції (м. Івано-Франківськ) заяву про відкриття виконавчого провадження. 15.04.2020 року АТ Ощадбанк отримано повідомлення Відділу ДВС від 02.04.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання в зв`язку з тим, що найменування особи боржника, яка визначена як боржник виконавчим листом не відповідає найменуванню особи боржника, яка зазначена в резолютивній частині даного виконавчого листа (а.с. 4, 11-12). В ході апеляційного розгляду справи також встановлено, що рішенням Лановецького районного суду від 13.07.2010 року в справі № 2-153/10 з ОСОБА_2 на користь ВАТ Державний ощадний банк України було стягнуто заборгованість у сумі 657 996, 88 грн шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно. Додатковим рішенням від 26.01.2018 року в цій же справі резолютивна частина рішення від 13.07.2010 року була викладена в іншій редакції, а саме, розмір стягнутої з ОСОБА_3 заборгованості у спосіб звернення стягнення на майно ОСОБА_1 зазначено у доларах, а не у гривнях. Після прийняття судом 13.07.2010 року рішення у справі 2-153/2010, а саме 06.08.2010 року був виданий виконавчий лист на розмір заборгованості в гривнях, що складає 657 996, 88 грн, де боржником є ОСОБА_2 , а спосіб виконання шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 майно (нежиле приміщення, земельну ділянку і трикімнатну квартиру), який в даний час перебуває на виконанні Збаразького міжрайонного відділу ДВС (а.с. 41). На виконанні цього ж відділу ДВС перебувають також: виконавчий лист, виданий 22.10.2019 року в справі № 2-154/2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в сумі 83 257, 02 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року згідно курсу Національного Банку еквівалентно 657 996, 96 грн (у тому числі, 69 000 дол. США, заборгованість по прострочених відсотках 13 280, 87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976, 15 дол. США) шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 майно (нежиле приміщення, земельну ділянку і трикімнатну квартиру) (а.с. 50); виконавчий лист, виданий 22.10.2019 року в справі № 2-154/2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 в сумі 83 257, 03 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року згідно курсу Національного Банку еквівалентно 657 996, 96 грн (у тому числі, 69 000 дол. США, заборгованість по прострочених відсотках 13 280, 87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976, 16 дол. США) шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 те ж саме майно, що й справі за № 2-153/2010 (а.с. 49). Боржниками за вищевказаними виконавчими документами значаться відповідно: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Згідно вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи. За ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. За ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. За ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. За ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного виконавця Волянюк Т.І. від 02.04.2020 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання винесено передчасно. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону. Так, відповідно до положень ст. 4 Закону України Про виконавче провадження регламентовано обов`язкові (імперативні норми права) та необов`язкові (диспозитивні) вимоги до виконавчого документа та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Пункти 1-7 ч. 1 ст. 4 Закону законодавцем визначені як імперативні норми права. Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону встановлено наслідки недотримання обов`язкових вимог до виконавчого документа, зокрема виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону. Як вбачається із виконавчого листа, підстави для його повернення без прийняття до виконання, які чітко визначені ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, у даному випадку відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом при прийнятті ухвали факту невідповідності виконавчого листа вимогам ч. 2 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження, якою передбачено необхідність зазначення у виконавчому документі одного боржника та одного стягувача, частину, в якій необхідно виконати рішення, або зазначення наявності солідарного обов`язку чи права за умови ухвалення рішення проти кількох відповідачів чи передбачення в резолютивній частині вчинення кількох дій, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи спростовуються змістом виконавчого листа, що був повернутий державним виконавцем без прийняття до виконання, де зазначено єдиного боржника ОСОБА_1 (який, уклавши іпотечний договір тим самим поручився переданим в іпотеку майном за належне виконання зобов`язань щодо повернення кредиту своєю дружиною ОСОБА_2 ) та частину, в якій слід виконати рішення шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 на праві власності та передане в іпотеку майно. Що стосується не зазначення у виконавчому листі відомостей, що обов`язок є солідарним, то частина 2 ст. 4 передбачає зазначення такого обов`язку, як альтернативи (з урахуванням наявності сполучника або у змісті даної частини статті) за умови, що такий обов`язок передбачено рішенням суду, що в даному випадку не знайшло свого підтвердження. Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги щодо не надання судом належної правової оцінки факту знаходження на примусовому виконанні Збаразького міжрайонного ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції двох виконавчих проваджень про стягнення однієї і тієї ж заборгованості з ОСОБА_2 (у гривнях - на підставі резолютивної частини рішення від 13 липня 2010 року в справі № 2-153/10 та в доларах - на підставі додаткового рішення від 20.03.2020 року), оскільки наявність відкритих виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не може бути підставою для повернення виконавчого листа, де боржником зазначено іншого відповідача - ОСОБА_1 . Зазначена обставина не позбавляє ОСОБА_2 на звернення до суду, яким був виданий виконавчий лист, із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України. Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом факту видачі виконавчого листа в справі № 2-153/10 втретє, що призведе до потрійного стягнення однієї і тієї ж заборгованості, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що боржником ОСОБА_2 заборгованість, визначена рішенням суду до стягнення, повернута банку. У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки ухвала Лановецького районного суду в даній справі прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає. Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 30 листопада 2020 року. Головуючий Судді