Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/1314/20

Справа № 301/1314/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01.10.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/770/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 27. 07. 2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01(один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 389553 від 15. 06. 2020 та постанови судді від 27. 07. 2020 вбачається, що ОСОБА_1 15. 06. 2020 о 23 год. в м. Іршава по вул. Шевченка керував транспортним засобом марки «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження тесту на стан сп`яніння, відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 27. 07. 2020 скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд справи щодо нього без належного з`ясування фактичних обставин справи, у зв`язку з чим висновки суду вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. На його думку, судовий розгляд у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності не відповідав вимогам закону і такий проведено поверхово, більш того суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, без належного повідомлення про час і місце розгляду справи та всупереч введеним в державі карантинних заходів, чим позбавив останнього можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Окрім того, вказує і на те, що не міг бути присутнім в судовому засіданні через перебування на лікуванні у зв`язку із травмуванням, що стверджено довідкою Рахівської ЦРЛ від 25. 07. 2020. Також вказує і на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, а судом першої інстанції допущено -2- неповноту у розгляді справи, оскільки не допитано свідків, які зазначені у протоколі, до того ж один з яких засвідчував виключно факт складення протоколу, а не факт відмови його від проходження огляду на стан сп`яніння. Також протокол не містить даних про роз`яснення йому процесуальних прав при його складенні, чим допущено право на захист. Окрім того, вказує на те, що самостійно пройшов огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Також вважає висновки суду щодо призначення йому стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП невмотивованими. Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 389553 від 15. 06. 2020 стверджується, що ОСОБА_1 15. 06. 2020 о 23 год. в м. Іршава по вул. Шевченка керував транспортним засобом марки «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження тесту на стан сп`яніння, відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1). З письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та в лікаря-нарколога для визначення стану сп`яніння (а. с. 3-4). Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події чи в закладі охорони здоров`я у присутності свідків підтверджується й наявним у матеріалах справи відеозаписом з боді-камер поліцейських. -3- Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор СРПП №3 Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області Дубровський І.І. був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 . Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор патрульної поліції діяв в межах наданих йому повноважень. Крім того, під час апеляційного розгляду не встановлено даних і про те, що у свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були підстави для обмови ОСОБА_1 в тому, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх не додано й до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість вищевказаних свідків у результатах розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки всім доказам у справі, в тому числі й поясненням ОСОБА_1 про незгоду з даними протоколу про адміністративне правопорушення - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав і не допитав усіх свідків у справі, в тому числі й працівника поліції, який склав протокол, - апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та не свідчать про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про наявність у нього медичного висновку щодо проходження ним огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці та, відповідно, порушення ним вимог п. 2. 5 Правил дорожнього руху України. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд визнає необґрунтованими й такими, що спрямовані виключно на ухилення останнього від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. -4- За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв`язку із чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів чи виклику свідків, не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 27. 07. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: