Постанова 4804 № 233/7759/19

Єдиний унікальний номер 233/7759/19 Номер провадження 22-ц/804/3390/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Азевича В.Б., суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В., секретар Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 233/7759/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2020 року (суддя в першій інстанції Мартиненко В.С., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Костянтинівка Донецької області, текст повного судового рішення складено 09 вересня 2020 року), - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 28 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/07-169/42, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 97 200,00 грн. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 28 січня 2008 року між позичальником та банком було укладено Іпотечний договір № 014/07-169/42, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Ізмайловою В.Б. за реєстром № 251, відповідно до якого предметом Іпотеки є жилий будинок з надвірними будівлям, загальною площею 67,00 кв.м та житловою площею 50.50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, вартість предмета іпотеки становить 46 889,00 грн; та жилий будинок з надвірними будівлям, загальною площею 149.5 кв.м та житловою площею 50.30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, вартість предмета іпотеки становить 74 731,00 грн. Відповідно до пунктів 1.2.1 та 1.2.2 Договору іпотеки, загальна сума вартості предмета іпотеки становить 121 620,00 грн. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте всупереч умовам кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам. 17 червня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» уклали Договір про відступлення права вимоги № 114/21, відповідно до умов якого ПАТ «Вектор Банк» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 17 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали Договір про відступлення права вимоги № 265/ФК-16, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Крім того, 22 червня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» уклали Договір про відступлення прав за Договорами іпотеки, відповідно до умов якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ПАТ «Вектор Банк». 22 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Згідно з Реєстром боржників до Договору відступлення права вимоги №265/ФК-16 від 21.09.2015 року у зв`язку з невиконання зобов`язань у позичальника існує заборгованість за Кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року у розмірі 191 309,43 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу по кредиту договору в розмірі 82 648,16 грн, заборгованості за відсотками у валюті договору в розмірі 29 220,65 грн, пені у валюті договору в розмірі 79 440,62 грн. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 67,00 кв.м та житловою площею 50,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 149,5 кв.м та житловою площею 50,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною встановленою за згодою встановленою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, але не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна в рахунок погашення заборгованості у розмірі 191 309,43 грн за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, що був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2020 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відмовлено. На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при застосуванні наслідків спливу позовної давності мав здійснити обрахунок розміру заборгованості за кредитом починаючи з 28.11.2016 року, тобто строк, який охоплюється періодом часу в розумінні частини 1 статті 257 ЦК України до закінчення строку, що визначено пунктом 1.2 кредитного договору, тобто до 28.01.2023 року. Отже, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором після застосування позовної давності має становити 104 274,66 грн, а не 68 523,06 грн, як встановлено судом першої інстанції, як розмір, що підлягає достроковому поверненні. Належний спосіб захисту обґрунтовує тим, що обрання судового чи позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки повністю залежить від волі іпотекодержателя та прямо передбачене пунктом 5.5.1 Договору іпотеки, що відповідає принципу диспозитивності. Вважає, що оскільки законом установлено вказаний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як в судовому (примусовому), так і в досудовому порядку, кваліфікація його лише як позасудового способу звужує дійсний зміст вказаної норми, чим порушуються право особи на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Крім того, Банк та відповідач у добровільному порядку погодили умови звернення стягнення на предмет іпотеки, а також передбачили право іпотекодержателя за власним вибором здійснити примусове стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем покладених на його обов`язків за кредитним договором. За таких обставин, вважає, що слід дійти висновку, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними про отримання сторонами рекомендованих поштових відправлень. Від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 07.12.2020 р. надійшла заява про розгляд справи без участі представника Товариства. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/07-169-42, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит на купівлю будинків у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з графіком надання кредиту, ануїтет, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних. Згідно із пунктом 1.3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього договору згідно Графіку погашення кредиту та інших платежів. За рахунок кожного рівного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. Рівний платіж розраховується таким чином, щоб всі щомісячні платежі були рівними на весь період дії договору. Сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом може збільшитися на 5 відсотків річних від ставки, вказаної в пункті 1.4 договору, при настанні таки умов, зокрема, як несвоєчасне надання кредитору договору (полісу) страхування застави/іпотеки та/або життя (або страхування від нещасного випадку) позичальника та документів, що підтверджують повну сплату страхового платежу (якщо страхування передбачено умовами пункту 4.1 договору), невиконання позичальником зобов`язань, передбачених розділом 5 цього договору (пункт 1.6). Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти призначені для використання на купівлю будинків (та на сплату додаткового проценту кредитору за цим договором). Забезпеченням зобов`язань позичальника за цим договором є будинки за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із пунктом 3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. Пунктом 3.3 договору передбачено, що сторони встановлюють, що нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються кредитором щомісяця на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. У відповідності з чинним законодавством, позичальник здійснює погашення заборгованості за Договором в наступному порядку: нарахована пеня/штраф, комісії за обслуговування кредиту, заборгованості за процентами, заборгованість за кредитом. З підписанням цього договору сторони домовилися, що у випадках порушення позичальником будь-яких умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором (пункт 3.4). Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору позичальник, зокрема зобов`язаний: щомісячно до 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця поточного з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з Графіком та остаточне погашення отриманого кредиту до 28 січня 2023 року включно на рахунок, зазначений в пункті 4.1 цього договору; щомісячно до 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів у попередньому місяці згідно з Графіком на відповідний рахунок банку. Пунктом 5.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені договором. Кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту та в інших випадках, передбачених цим договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарних дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового повернення. У випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за договором, у т.ч. у випадку невиконання позичальником зобов`язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, або одержати відшкодування з майна позичальника, або звернутися до поручителів/майнових поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов`язання позичальника за договором (пункту 6.5). Відповідно до пункту 8.6 кредитного договору з укладенням договору позичальник надав згоду на те, що кредитор має право повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання по цьому договору, а також за договорами, пов`язаними із забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором, третій особі без додаткового отримання згоди позичальника. За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (пункт 10.1). Пунктом 12.7 кредитного договору передбачено, що всі інші відносини сторін, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України. До всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього Договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки (статті 257, 259 ЦК України). 08 квітня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 014/07-169/42 до кредитного договору № 014/07-169/42 від 08 січня 2008 року. Сторонами кредитного договору погоджено графік погашення заборгованості за кредитом та відсоткам. Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що позичальник має право здійснювати часткове дострокове погашення кредиту з припиненням кредитних канікул за умови подання до кредитора відповідної заяви та укладення додаткової угод до кредитного договору про припинення кредитних канікул та внесення змін до графіка погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором. У разі порушення позичальником зазначеного порядку кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі у порядку, передбаченому пунктом 6.5 кредитного договору. Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено в новій редакції в Додатках № 1, 2 до цієї додаткової угоди, які є невід`ємною частиною додаткової угоди (пункт 3). 28 січня 2008 року в забезпечення виконання грошових зобов`язань між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 014/07-169/42. Відповідно до пункту 1.2. договору іпотеки, відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно:

1. Жилий будинок з надвірними будівлям АДРЕСА_3 на земельній ділянці Костянтинівської міської ради. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок шлакобетонний літ. А-1, загальною площею 67,00 кв.м, житловою площею 50,50 кв.м, гараж з цегли літ. Б, вбиральня з цегли лит.Д, водопровід металевий лит.Г, огорожа з дерева лит № 1-2, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Ізмайловою В.Б. 28 січня 2008 року за реєстром № 250, зареєстрованим в державному реєстрі правочинів, номер правочину 2655624, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на не рухоме майно 19724606. Заставна вартість будинку становить 46 889,00 грн;

2. Жилий будинок з надвірними будівлям АДРЕСА_3 на земельній ділянці Костянтинівської міської ради. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок з гіпсоблоку, обкладений цеглою літ. А-1, загальною площею 149,5 кв.м, житловою площею 50,30 кв.м, погріб з цегли літ.Б, огорожа з дерева лит №, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Ізмайловою В.Б. 28 січня 2008 року за реєстром № 249, зареєстрованим в державному реєстрі правочинів, номер правочину 2655464, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на не рухоме майно 19729516. Заставна вартість будинку становить 74 731,00 грн. Відповідно до пункту 3.1.4. договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов`язань з цим договором або кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі забезпечені іпотекою зобов`язання та вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, зазначені п.1.2 цього договору. Пунктом 5.1 зазначеного вище договору іпотеки передбачено, що у разі повного або часткового порушення будь-якого з умов основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику/іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до пункту 5.4 договору іпотеки № 014/07-169/42 від 28 січня 2008 року сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися: - за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статті 38 Закону України «Про іпотеку» (п.5.5.1 договору); згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (пункт 5.5.1 договору). Підпунктом 5.5.1 договору іпотеки передбачено, що відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є змішаним договором, який одночасно містить умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя та, зокрема, згідно з підпунктом 5.5.1.2 надає іпотекодержателю право на власний розсуд задовольнити свої вимоги шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності. Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки вказаним способом, іпотекодавець керуючись ст.ст. 237-239 ЦК України, доручає іпотекодержателю отримати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо предмета іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавця з питань, пов`язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви та запити, отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки на підставі цього договору без отримання будь-якої окремої довіреності. На виконання вимог частини 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», найменування Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» 17 червня 2016 року було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/21 та 21 червня 2016 року Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 141/21 від 17.06.2016 року, відповідно до умов яких ПАТ «Вектор Банк» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищезазначеного Договору про відступлення прав вимоги № 141/21 від 17.06.2016 року, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, первісний кредитор передав, а новий прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/07-169/42 від 28.01.2008 року із загальною сумою заборгованості 191 309,43 грн, з яких сума основного боргу за кредитом 82 648,16 грн, сума заборгованості за відсотками 29 220,65 грн, сума пені 79 440,62 грн. Крім того, 22 червня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» уклали Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до умов якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ПАТ «Вектор Банк». 17 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали Договір відступлення права вимоги № 265/ФК-16 та 21 червня 2016 року Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 265/ФК-16 від 17.06.2016 року, відповідно до умов яких ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищезазначеного Договору про відступлення прав вимоги № 265/ФК-16 від 17.06.2016 року, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, первісний кредитор передав, а новий прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/07-169/42 від 28.01.2008 року із загальною сумою заборгованості 191 309,43 грн, з яких сума основного боргу за кредитом 82 648,16 грн, сума заборгованості за відсотками 29 220,65 грн, сума пені 79 440,62 грн. 22 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». В порушення умов кредитного договору, статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов`язання за Договором належним чином не виконує, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено нею 30 квітня 2014 року в розмірі 349,53 грн та в рахунок погашення процентів в розмірі 450,47 грн, у зв`язку з чим станом на 22.06.2016 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 191 309,43 грн, яка складається з: 82 648,16 грн заборгованість за тілом кредиту, 29 220,65 грн заборгованість за процентами, 79 440,62 грн пеня. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідно до пункту 5.4, підпункту 5.5.1.2 пункту 5.5.1 договору іпотеки № 014/04-169/42 від 28 січня 2008 року права іпотекодержателя за яким перейшли до позивача у справі, сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки іпотеко держателем у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. За частинами 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека визначається як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із статтею 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання вернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»). Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15. Розглядаючи справу № 242/1228/16 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про звернення стягнення на предмет іпотеки, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 лютого 2020 року, посилаючись на правовий висновок Великої Палати у справі № 310/11024/15, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до іпотечного договору передбачено лише для позасудового врегулювання, а тому позовні вимоги про такий вид звернення стягнення у судовому порядку не підлягають задоволенню. В пункту 5.5.1 іпотечного договору зазначено, що у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є змішаним договором, який одночасно містить умови договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який надає Іпотекодержателю право на власний розсуд або задовольнити свої вимоги шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 5.5.1.1. Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. Крім того, пунктом 5.4 Договору Іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (пункт 5.5.1 цього Договору). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотеко держателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до іпотечного договору передбачено лише для позасудового врегулювання, а тому позовні вимоги про такий вид звернення стягнення в судовому порядку не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з такою позицією та суб`єктивного тлумачення позивачем положень Закону України «Про іпотеку», не враховують положень іпотечного договору, відповідно до яких сторони домовилися, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є способом позасудового врегулювання. Стосовно доводів апеляційної скарги в частині незгоди із встановленим судом першої інстанції розміру заборгованості за кредитним договором, апеляційне суд вважає за необхідне зазначити таке. Так, суд першої інстанції вважав, що посилання позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за пенею, яка нарахована з 14 квітня 2014 року, є необґрунтованими, оскільки позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року. Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту станом на 28 жовтня 2016 року, а також заборгованості за процентами та пені, що були нараховані станом на 22 червня 2016 року, пред`явлені позивачем поза межами строку позовної давності. Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, що складається із прострочених чергових платежів за період з 28.11.2016 року по 28.10.2019 року та суми тіла кредиту, що підлягає достроковому поверненню, в загальному розмірі 68 523,06 грн, суд вважав обґрунтованими. За частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках. Так, зі змісту позовної заяви випливає, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 191 309,43 грн. При цьому, суми, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, не входять в предмет позову, а тому, враховуючи принцип диспозитивності, такі доводи є безпідставними. Крім того, колегія суддів виходить з того, що зазначене не впливає на правовий висновок суду щодо відмови в задоволенні позову у зв`язку із неналежним способом захисту. Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішення судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.Б. Азевич Судді: Г.В. Новікова О.В. Халаджи Повний текст постанови складено 08 грудня 2020 року. Суддя-доповідач В.Б. Азевич