Постанова 4804 № 753/11046/19

Єдиний унікальний номер 753/11046/19 Номер провадження 22-ц/804/3358/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Азевича В.Б., суддів: Никифоряка Л.П., Халаджи О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 753/11046/19 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди страхового відшкодування в порядку регресу, за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 липня 2020 року (суддя в першій інстанції Ткачова С.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області, повне судове рішення складено 31 липня 2020 року), - В С Т А Н О В И В: В травні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 20.05.2016 року о 20.20 год. в м. Києві по вул. Ревуцького, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) «ВАЗ» д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 ; 2) «Рено» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Постановою від 14.06.2016 року у справі № 753/10389/16-п відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АЕ 7768377). Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 23.05.2016 р., та з Заявою про виплату страхового відшкодування від 01.07.2016 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 21 248,42 грн. Розрахунок та регламентна виплата проводився на основі: Звітів №5303/4 від 10.06.2016 року та №48/16 від 21.11.2016 року; Наказів №6048 від 03.08.2016 року та №10398 від 28.12.2016 року; Довідок №1 від 01.08.2016 року та № 2 від 27.12.2016 року. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з єдиної бази МТСБУ. Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням послуг аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 21 248,42 грн., яку позивач відшкодував потерпілому, що підтверджується платіжними дорученнями, а також витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 670 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5303/4рв від 18.07.2016 р. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ сплаченого страхового відшкодування в розмірі 21 248,42 грн та судові витрати в розмірі 1 921 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 липня 2020 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 6 423,74 грн та судові витрати в розмірі 580,75 грн. В задоволенні позовних вимог в сумі 14 824,68 грн відмовлено. На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачене страхову відшкодування у розмірі 21 248,42 грн. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що до позовної заяви також було долучено платіжне доручення № 6048рв від 03.08.2016 року, як документ, яким підтверджується перерахування коштів в якості страхового відшкодування в розмірі 14 154,68 грн на користь ОСОБА_2 . Причина відсутності в матеріалах справи копії платіжного доручення скаржнику невідома, а тому просить долучити до матеріалів справи раніше подану до суду першої інстанції копію платіжного доручення № 6048рв від 03.08.2016 року, як доказ перерахування страхового відшкодування. Крім того, зазначає, що оцінювачі не підлягають попередженню про кримінальну відповідальність передбачену статтями 384, 385 КК України. Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 21 248,42 грн є необґрунтованим та непідтвердженим документально, а також не відповідають загальним правилам права регресу, яке виникає у розмірі відшкодування шкоди. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2016 року о 20.20 год. в м. Києві по вул. Ревуцького, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) «ВАЗ» д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 ; 2) «Рено» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 (довідка про ДТП № 92327591). Постановою Дарницького районного суду від 14.06.2016 року у справі № 753/10389/16-п ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ «Просто страхування» поліс № АЕ 77683. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з єдиної бази МТСБУ. ОСОБА_2 своєчасно звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП від 23.05.2016 та Заявою про виплату страхового відшкодування від 01.07.2016 року, про що не заперечують сторони. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, за ствердженням позивача склала 21 248,42 грн. Розрахунок та регламентна виплата проводився на основі: Звіту №5303/4 від 10.06.2016 року та Звіту №48/16 від 21.11.2016 року; Наказу №6048 від 03.08.2016 року, Наказу № 10398 від 28.12.2016 року; Довідки №1 від 01.08.2016 року та Довідки № 2 від 27.12.2016 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути доведену та сплачену потерпілому матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 6 423,74 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині суд першої інстанції виходив з неможливості прийняти як беззаперечний доказ у справі звіт авто товарознавчого дослідження № 5303/4 від 10.06.2016 року по вартості матеріального збитку по автомобілю «Рено», д.н. НОМЕР_2 , який складає 14 154,68 грн та звіт авто товарознавчого дослідження № 48/16 від 21.11.2016 року по вартості відновлювального ремонту автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_2 , який складає 44 662,98 грн та матеріальні збитки складають 24 413,00 грн, в той час як потерпілому сплачено 6 423,74 грн. За висновком суду дані протиріччя по сумах, необхідності проведення через три місяці повторної оцінки збитків автомобіля, не обґрунтовані позивачем. Отже, надані позивачем докази не надають можливість суду встановити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, який визначається відповідно до реальної вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля на момент розгляду справи. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до пункту 38.2.1 Закону України № 1961-ІV від 01.07.2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. З матеріалів справи випливає, що станом на день спричинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована. Отже, законом прямо передбачено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу. За статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування. При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України). Отже, первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно. Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Оскільки постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, то дана обставина відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. На підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем надано такі документи: Звіт «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» № 5303/4 від 10.06.2016 року; Звіт з оцінки матеріального збитку після ДТП № 48/16 від 21.11.2016 року; розрахунок регламентної виплати, що належить виплаті власнику колісного транспортного засобу Renault Kangoo з номерним знаком НОМЕР_2 . Колегія суддів вважає, що вищезазначені докази відповідають вимогам статей 77, 79, 80 ЦПК України, а також є такими, що підтверджують розмір матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що спеціалісти, які проводили дані дослідження не попереджались про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку за недостовірні висновки, оскільки експерти попереджаються про кримінальну відповідальність за експертизами, які призначаються судом. До того ж в даному випадку відсутність такого попередження не впливає на достовірність наданих досліджень. Неповідомлення відповідача про проведення огляду автомобіля для визначення збитків та ненадання позивачем відповідачу копії звітів по визначенню збитків також не є підставою для відхилення зазначених доказів. Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільну-правову відповідальність. У зв`язку з настанням події, передбаченої підпунктом а пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ 03 серпня 2016 року здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому в розмірі 14 154,68 грн, відповідно до Наказу МТСБУ № 6048 від 03 серпня 2016 року, а 29 грудня 2016 року - в розмірі 6 423,74 грн, відповідно до наказу МТСБУ № 10398 від 28 грудня 2016 року. Факт відшкодування позивачем шкоди потерпілій особі ОСОБА_2 підтверджується платіжним дорученням № 10398рв від 29 грудня 2016 року, в якому сума страхового відшкодування складає 6 423,74 грн та наданим до апеляційної скарги платіжним дорученням № 6048рв від 03 серпня 2016 року про страхове відшкодування в розмірі 14 154,68 грн, а також Довідками бюро №1 та №2 від 01.08.2019 р. та від 27.12.2016 р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих з сумами до сплати 14 154,48 грн і 6 423,74 грн, відповідно, та виданими на підставі цих довідок Наказами МТСБУ № 6048 від 03 серпня 2016 року та № 10398 від 28 грудня 2016 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 » у розмірі 14 154,48 грн і 6 423,74 грн, відповідно. Стосовно наданого до апеляційного суду платіжного доручення від 03 серпня 2016 року на суму 14 154,68 грн колегія суддів зазначає таке. За частинами 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як визначено частинами 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Дійсно, дане платіжне доручення не було подано позивачем до суду першої інстанції. Проте, в самій позовній заяві позивач посилається на нього, вказує його в якості додатку до позовної заяви. А тому, з метою повного та всебічного розгляду справи апеляційний суд вважає за можливе прийнятий такий документ в якості доказу у справі, який у сукупності з іншими доказами підтверджує загальну суми виплаченого відшкодування та не суперечить іншим матеріалам справи. Суд першої інстанції не вмотивував у рішенні, чому він не узяв до уваги як докази на підтвердження сплаченої страхової суми вказані вище Довідку Бюро №1 від 01.08.2019 року та Наказ МТСБУ № 6048 від 03 серпня 2016 року, що були додані до позовної заяви. (а. с. 32, 33) Не приймаючи до уваги як беззаперечні докази звіти визначення вартості матеріальних збитків №5303/4 від 10.06.2016 р. та №48/16 від 21.11.2016 р., суд не врахував наступного. Згідно абзацу першому пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Розмір страхового відшкодування був визначений Бюро з врахуванням Розрахунку регламентної виплати від 27.12.2016 р. на підставі Звіту №48/16 від 21.11.2016 р., що виконаний за замовленням ОСОБА_2 ФОП « ОСОБА_3 », після того, як МТСБУ 03 серпня 2016 р. сплатило потерпілому 14 154,68 грн згідно Звіту від 10.06.2016 р., що виконаний ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фаворіт» на підставі договору з МТСБУ про проведення оцінки. У цьому Розрахунку експерт відділу експертиз, аналізуючи Звіт №48/16 від 21.11.2016 р., встановив, що оцінювачем при складанні калькуляції вартості відновлювального ремонту включено заміну заднього бамперу, який був пошкоджений і вже потребував заміни до даної ДТП, тому загальна сума відшкодування була зменшена до 21 732,92 грн. (а. с. 29) Окрім того, ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фаворіт» 02 червня 2016 року склала протокол огляду транспортного засобу потерпілого №5303/4 на підставі якого була виготовлена ремонтна калькуляція, де визначено вартість ремонту у розмірі 22 814,11 грн. (а. с. 20 зворот, 21) Таку ж суму відшкодування МТСБУ пропонувало сплатити ОСОБА_1 в порядку компенсації витрат Бюро у добровільному порядку, надіславши відповідачу претензію від 23 вересня 2017 року. (а. с. 59) Як встановлено абзацом першим пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. … Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Потерпілий не погодився з оцінкою розміру шкоди, що була спочатку визначена Бюро, і, після складання повторного звіту з оцінки матеріального збитку, страховиком був здійснений розрахунок регламентної виплати та здійснена доплата у розмірі 6 432,74 грн, яку потерпілий не оспорював. Відповідно до пункту 40.3 статті 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону. У зв`язку з залученням аварійного комісара МТСБУ понесло витрати на аварійного комісара за надання звіту на загальну суму 670,00 грн. Це підтверджується платіжним дорученням № 5303/4рв. За таких обставин, апеляційний вважає доведеним той факт, що загальний розмір витрат позивача з урахуванням послуг аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає 21 248,42 грн. (14 154,68 грн + 6 423,75 грн + 670,00 грн) Таким чином, встановивши, що внаслідок компенсації МТСБУ шкоди потерпілій стороні в ДТП ОСОБА_2 , позивач набув право вимоги в порядку регресу, а також враховуючи відсутність інших підстав для відмови в позові, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. Встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 21 248,42 грн. За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи зазначене, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача МТСБУ витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції 1 921,00 грн та переглядом у суді апеляційної інстанції 2 881,50 грн, що становить загальну суму 4 802,50 грн. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 21 248 (двадцять одна тисяча двісті сорок вісім) гривень 42 копійки в порядку регресу на відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, та витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: В.Б. Азевич Л.П. Никифоряк О.В. Халаджи