Постанова Донецький апеляційний суд № 263/18157/19

22-ц/804/3596/20 263/18157/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2020 року місто Маріуполь справа № 263/18157/19 провадження № 22-ц/804/3596/20 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Зайцевої С.А., Попової С.А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Шевченко О.А. від 12 жовтня 2020 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі ПАТ «Українська залізниця»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця»), про стягнення заборгованості заробітної плати. Позовна заява мотивована тим, що позивачка до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджено копією трудової книжки. Відповідно до наказу №4790/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивачку звільнено з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. На день звільнення позивача їй нарахована, але не виплачена дотепер заробітна плата з березня 2017 року по липень 2017 року, що у сумі складає 16 921 грн 69 коп. Позивачка просила стягнути з відповідача ПАТ «Українська залізниця», правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», заборгованість заробітної плати в загальному розмірі 16 921,69 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 16 921,69 грн. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 76,84 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_1 їй належала до сплати сума невиплаченої заробітної плати, яка відповідно до довідок-розрахунків заробітної плати за березень 2017 року складає 3 163,07 грн (до сплати 2 512,75 грн); за квітень 2017 року складає 1 724,71 грн (до сплати 1 371,46 грн), за травень 2017 року складає 1 724,71 грн (до сплати 1 371,46 грн), за червень 2017 року складає 1 290,82 грн (до сплати 1 026,44 грн), за липень 2017 року складає 9 018,38 грн (до сплати 7 211,25 грн). Відповідачем не надано доказів на спростування довідок та на відсутність заборгованості перед позивачем. Твердження відповідача про неможливість вивезення первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати, а також настання форс-мажорних обставин, що позбавили можливості виконувати свої обов`язки, судом не взято до уваги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 10 листопада 2020 року відповідач АТ «Укрзалізниця», яке є правонаступником ПАТ «Укрзалізниця», засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно з`ясовано обставини, що мали значення для вирішення справи, а саме: поза увагою суду залишилось отримання позивачем частини заробітку за березень 2017 року у сумі 1 202,02 грн, зазначена обставина підтверджена доказами, доданими до відзиву на позовну заяву. У зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема у місті Донецьку, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Аргументи інших учасників справи 01 грудня 2020 року на адреса апеляційного суду надійшов відзив позивача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду є обгрунтованим, законним та справедливим, повною мірою відповідає вимогам діючого законодавства. Фактичні обставини справи, встановлені судом Позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу (розпорядження) № 4790/ДН-ОС від 10.07.2017 року (а.с.16), ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа виробничого підрозділу «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Згідно з долученими до матеріалів справи копій розрахунків заробітної плати позивача за: березень 2017 року всього нараховано 3 163,07 грн, сума до виплати 2 512,75 грн; квітень 2017 року всього нараховано 1 724,71 грн, сума до виплати 1 371,46 грн; травень 2017 року всього нараховано 1 724,71 грн, сума до виплати 1 371,46 грн; червень 2017 року всього нараховано 1 290,82 грн, сума до виплати 1 026,44 грн; липень 2017 року всього нараховано 9 018,38 грн, сума до виплати 7 211,25 грн. Відповідно до довідки про доходи від 21 січня 2020 року розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2017 року становить 3 337,24 грн., за лютий 2017 року - 3 028,12 грн, за березень 2017 року - 1511,6 грн, за квітень - липень 2017 року -0,00 грн. Згідно з відповіддю, яка надана на адресу суду 12.03.2020 року з Індустріалбанку, між ДП «Донецька залізниця» та АБ «Експрес-Банк» укладено договір №10-04/54 від 01.08.2003 року. На ім`я ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 в АБ «Експрес-Банк» відкрито рахунок № НОМЕР_2 , рух коштів у період з березня 2017 року по серпень 2017 року відсутній. Рух справи в апеляційній інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2020 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Попова С.А. Ухвалою апеляційного суду від 16 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Ухвалою апеляційного суду від 24 листопада 2020 року справа призначена до судового розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права ПАТ «Укрзалізниця», правонаступником якого є АТ «Укрзалізниця», є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (пункт 1). Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - товариство). Згідно зі статтею 2 вказаного Закону утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» (далі - Постанова), прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити ПАТ «Укрзалізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі ДП «Донецька залізниця» згідно з додатком №

1. Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини. Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. Згідно зі статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Донецьк Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України. Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким тимчасово до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей шляхом залізничного сполучення. Виробничі підрозділи Регіональної філії «Донецька залізниця», а саме: Донецька дирекція залізничних перевезень, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення діяльності з 15 березня 2017 року (дати введення в дію вищевказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України) припинили виконання своїх функцій із забезпечення перевізного процесу. У зв`язку з захопленням 17 березня 2017 року невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема у м. Донецьку, у відповідача з 17 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архивної та іншої) до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача від 20 березня 2013 року порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками статті 341 КК України «Захоплення державних або громадських будівель чи споруд». Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 17 березня 2017 року адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема у м. Донецьку (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини. Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на території міста Донецька Донецької області і Донецької області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, у тому числі до первинних документів з обліку трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищезазначеними структурними підрозділами і виробничими потужностями, що були закріплені за ним, а таким чином і припинене провадження господарської діяльності, знівелювала можливість ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Ухвалюючи рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 16 921,69 грн, суд першої інстанції не дав належної оцінки встановленим у справі обставинам та доказам, поданим сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ПАТ «Укрзалізниця» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 з 20 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ПАТ «Укрзалізниця» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлене можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, та дійшов помилкового висновку, що вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Копії документів, додані позивачем до позовної заяви на підтвердження своїх вимог, не завірені належним чином, їх походження не відомо, тож вони не можуть бути визнані судом належними та допустими доказами. Сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального закону, зроблені висновки, які не відповідають встановленим у справі обставинам та неправильно застосовані норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Укразалізниця» заборгованості заробітної плати в сумі 16 921,69 грн та в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця», правонаступником якого є АТ «Укрзалізниця», про стягнення заборгованості заробітної плати. Розподіл судових витрат Відповідно до п.1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Статтею 141 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При подачі апеляційної скарги відповідач АТ «Укрзалізниця», яке є правонаступником ПАТ «Укрзалізниця», сплатив судовий збір в розмірі 1 261 грн 20 коп. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заробітної плати, яка звільнена від сплати судового збору, понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 261 грн 20 коп. за подачу апеляційної скарги повинні компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця», заборгованості заробітної плати 16 921 грн 63 коп. відмовити. Судові витрати, понесені відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815; регіональна філія «Донецька залізниця» 84404, м. Лиман Донецької області, вул. Привокзальна, 22), по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.М. Пономарьова Судді С.А. Зайцева С.А. Попова