Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2705/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2705/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА Іменем України 01 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002361305 та №00002381305; рішення від 08.02.2019 №00002351305 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску; вимогу від 08.02.2019 №Ф-00002341305 про сплату боргу (недоїмки); рішення про опис майна в податкову заставу від 15.05.2020 №6120/10/25-01-53-07. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення та вимоги відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 11.01.2008 по 02.02.2017 ОСОБА_1 був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні записи. Позивача з 11.01.2008 взято на податковий облік (на день розгляду справи по суті, стан платника - 11 (припинено, але не знято з обліку) (КОР не пусті)). На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК), п. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу ГУДПС у Чернігівській області від 12.11.2018 №2083, посадовими особами контролюючого органу у період з 06.12.2018 по 12.12.2018 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. За наслідками перевірки складено акт від 19.12.2018 №874/13/ НОМЕР_1 , у якому за ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення: - пп. 49.18.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК, а саме: ФОП ОСОБА_1 до органів ДФС не було подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; - ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК, а саме: занижено суму доходу, виплачену фізичними особами-підприємцями на користь ФОП ОСОБА_1 та відображену в податковій звітності за ознакою доходу « 157» (дохід, виплачений самозайнятій особі), протягом 2015 року на 203 521,11 грн.; п. 177.2 ст. 177 ПК, у зв`язку із чим занижено оподатковуваний дохід, отриманий від фізичних осіб-підприємців на користь ФОП ОСОБА_1 та відображений в податковій звітності за ознакою доходу « 157» (дохід, виплачений самозайнятій особі), протягом 2015 року на 203 521,11 грн.; Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки 33 396,22 грн., в тому числі за 2015 рік - 33 396,22 грн. - пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ не було подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік; - пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пп. 2 п. 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 №449, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску в розмірі 203 521,11 грн., у тому числі за 2015 рік - 203 521,11 грн.; пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в розмірі 70 621,83 грн., а саме за 2015 рік на 70 621,83 грн. Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7% - 70 621,83 грн., а саме за 2015 рік - 70 621,83 грн.; - пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 ПК, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 року, на суму 3 052,82 грн. Донараховано військового збору від здійснення підприємницької діяльності - 3 052,82 грн. На підставі висновків, викладених у вищевказаному акті перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесено: - податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002361305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 41 845,28 грн. (33 396,22 грн. за основним платежем та 8 349,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-00002341305 на суму 70 621,83 грн. (а.с. 28). - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.02.2019 №00002351305 на суму 28 248,73 грн; - податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002381305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 3 816,03грн. (3 052,82 грн. за основним платежем та 763,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); Вказані рішення та вимога направлені ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , але ним не отримані, конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ст. 89 ПК, начальником Чернігівського управління ГУДПС У Чернігівській області прийнято рішення від 15.05.2020 №6120/10/25-01-53-07 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу. Відповідно до акту від 15.06.2020 №268/10/25-01-53-07 опис майна здійснено на суму боргу 181 162,12 грн. Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем правомірно, відповідно до наданих повноважень та вимог чинного законодавства, винесено позивачу спірні рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до пункту 162.1.1 статті 162 ПК платником податку (на доходи фізичних осіб) є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно пункту 163.1.1 статті 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. За змістом пункту 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Пунктом 164.1.3 статті 164 ПК загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Згідно із пунктом 162.1 статті 162 ПК платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач виходив із того, що позивачем було занижено податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок у зв`язку із отриманням у 2015 році доходу у розмірі на 203 521,11 грн за результатами господарських операцій із ПАТ «Чернігівавтотранс» та ПАТ «СК «Країна». Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач наполягав на тому, що при визначенні бази оподаткування, відповідачем не було враховано абзацу другого пункту 164.6 статті 164 ПК, яким встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, на переконання колегії суддів, наведена норма стосується виключно випадків отримання доходу у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) не під час провадження фізичною особою підприємницької діяльності. Базу оподаткування доходу, отриманого від провадження фізичною особою підприємницької діяльності слід визначати згідно статті статті 177 ПК як цього і вимагає пункт 164.1.3 статті 164 ПК. Так, згідно пункту 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Норми статті 177 ПК не передбачають особливостей оподаткування доходу фізичної особи-підприємця за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) в частині зменшення бази оподаткування на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на пункт 164.6 статті 164 ПК як підстави для скасування оскаржуваних рішень відповідача. Звертаючись до суду із позовом, позивач також звертав увагу на те, що оскаржувані рішення направлялись позивачу не за останньою адресою реєстрації його місця проживання. Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 11.01.2008 по 02.02.2017 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за місцем проживання: АДРЕСА_1 . Як платник податків на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ФОП ОСОБА_1 перебував з 11.01.2008. У 2018 році позивач він змінив місце реєстрації на АДРЕСА_3 , однак про вказану обставину контролюючий орган не повідомляв, пославшись на те, що вже не був суб`єктом підприємницької діяльності та платником податків. Відповідно до пунктів 70.2.4 статті 70 ПК до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство. Пунктом 16.1.11 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця. Згідно пункту 70.7 статті 70 ПК фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що фізичні особи - платники податків зобов`язані повідомляти контролюючому органу відомості про зміну місця проживання у встановлені ПК строки. Такий обов`язок не скасовується з припиненням фізичною особою здійснення підприємницької діяльності та внесенням відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За таких обставин, оскільки відповідач не мав інформації про нове місце проживання позивача, так як останній таких відомостей у відповідності до викладених вище норм не повідомив, то відповідач не мав об`єктивної можливості вести листування з позивачем за новою адресою. Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як добросовісний платник податків, був зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за вказаною ним при взятті на податковий облік адресою або повідомити контролюючий орган про зміну такої адреси. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких Повний текст постанови складений 07.12.2020.