Постанова 4855 № 320/18405/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/18405/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2023 року позивач - ГУ ДПС у м. Києві звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути податковий борг в сумі 728 659,27 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт наголосив, що податкова адреса реєстрації платника податків ОСОБА_1 згідно відомостей "ІТС Податковий блок" є АДРЕСА_1 , а тому податкова вимога від 20 вересня 2021 року №0073107-1306-2655 направлена за належною адресою. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) згідно з відомостями з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податку проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7). На підставі акта перевірки від 06 жовтня 2016 року №3043/26-55-13-06-2541512516 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року: - №0000981306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 450 3282,66 грн, зокрема за податковим зобов`язанням 362 626,13 грн та 90656,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25-27); - №0000991306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - військовий податок на суму 34 053,29 грн, зокрема за податковим зобов`язанням 27 242,63 грн та 6810,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 19-20). Згідно з інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має заборгованість у розмірі 728 659,27 грн за платежами: військовий збір у сумі 34 053,29 грн та податок на доходи фізичних осіб у сумі 694 515,98 грн. Контролюючим органом направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 20 вересня 2021 року №0073107-1306-2655 за адресою: АДРЕСА_1 , яка повернулась відправнику у зв`язку з закінчення терміну зберігання (а.с. 33-36). У зв`язку з непогашенням відповідачем зазначеного податкового боргу, позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Головне управління ДПС у м. Києві надіслало відповідачу податкову вимогу якою визначено грошові зобов`язання за адресою, яка відмінна від податкової адреси платника податків, не надавши доказів на підтвердження того, що адреса надсилання рішень є адресою місцезнаходження відповідача, отже позивачем не надано підтвердження вручення відповідачу податкової вимоги від 20 вересня 2021 року №0073107-1306-2655. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України). Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Як встановлено судом, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) згідно з відомостями з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податку проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7). Відповідно до листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 червня 2023 року №105/01-3056/1 згідно з даними Реєстру територіальної громади міста Києва Перехрест Г.В. з 22 липня 2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив про те, що зареєстрованим місцем проживання відповідача з 24 березня 2016 року по теперішній час є АДРЕСА_5 . При цьому, податкова вимога від 20 вересня 2021 року №0073107-1306-2655 направлена контролюючим органом відповідачу за адресою АДРЕСА_1 та повернулась відправнику за закінченням строку зберігання, а тому Головне управління ДПС у м. Києві надіслало відповідачу податкову вимогу якою визначено грошові зобов`язання за адресою, яка відмінна від податкової адреси платника податків, не надавши доказів на підтвердження того, що адреса надсилання рішень є адресою місцезнаходження відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган зазначив про те, що податкова вимога від 20 вересня 2021 року №0073107-1306-2655 направлена за податковою адресою платника податків, а саме: АДРЕСА_1 , водночас адреса АДРЕСА_5 є адресою проживання відповідача, що не враховано судом першої інстанції. Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Отже, законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася. При цьому, вирішуючи питання щодо застосування указаних норм Податкового кодексу України, Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18 прийшов до висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що доказів подання податковому органу заяви про зміну податкової адреси з 22 липня 2019 року матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що належною податковою адресою відповідача є АДРЕСА_2 на яку контролюючим органом було направлено податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0000981306 та №0000991306. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що податкова вимога від 20 вересня 2021 року №0073107-1306-2655 направлена ОСОБА_1 за адресою платника АДРЕСА_1 , та повернулась відправнику за закінченням терміну зберігання, що свідчить про порушенням позивачем вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України. Отже враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки податкова вимога контролюючим органом направлена за неналежною адресою підстави для стягнення податкового боргу відсутні. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення в частині мотивів. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року змінити в мотивувальній частині. В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку