Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1895/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1895/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій відповідача незаконними і зобов`язання його відновити персоніфікований облік, як інваліда війни (ветерана війни) та відшкодування шкоди в сумі 800000000000000,00грн. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду. В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено, що позивач зобов`язаний зазначити вірну адресу свого місця проживання чи адресу для листування суду. Судові повістки та ухвали щодо кожного з призначених засідань завчасно направлені позивачу судом рекомендованими листами за адресою, вказаною у позовній заяві, однак, суд вжив всі можливі заходи для своєчасного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду його справи. Причини, з яких їх не вручено, не пов`язані, а ні з діями суду, а ні з діями працівників поштового відділення зв`язку. Натомість, стосуються виключно інформації, самостійно наданої позивачем суду. Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що подана позивачем позовна заява містить клопотання про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2020 року ухвалою суд першої інстанції прийняв до свого провадження вказану справу, здійснив перехід із спрощеного провадження до загального позовного та призначив підготовче засідання на 01 жовтня 2020 року об 11 год. 00 хв., визнавши явку позивача обов`язковою. На вказану дату та час прибув представник відповідача, а позивач не прибув, про причини своєї неявки не повідомив. Вказана ухвала разом із повісткою направлялася за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Проте, рекомендоване повідомлення повернулося з довідкою Ф.20 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. 01 жовтня 2020 року ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 12 жовтня 2020 року на 14 год. 00 хв. Представник відповідача отримала судову повістку 01 жовтня 2020 року, що підтверджується розпискою про вручення. Позивач повторно не з`явився у вказане чергове підготовче засідання, хоча судова повістка завчасно направлена йому за вказаною у позовній заяві адресою. Про причини своєї неявки суду не повідомив. Рекомендоване повідомлення повернулося з довідкою Ф.20 із-за відсутністю адресата за вказаною адресою. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції зазначив, що оскільки жодних пояснень щодо неявки у судове засідання позивача не надано, позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на наступне. Приписи ч. 5 ст. 205 КАС України визначають, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. З наведеного випливає, що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: позивач повторно не прибув у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причини або не повідомив про причини неявки; позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи; позивачем не подано заяву про розгляд справи за його відсутності; неявка позивача перешкоджає розгляду справи. Разом з тим, у силу приписів п. 4 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року суд здійснив перехід зі спрощеного до загального позовного провадження у справі та визнав обов`язковою явку ОСОБА_1 у всі засідання, а, відтак, неприбуття позивача в судові засідання перешкоджало подальшому розгляду справи. При цьому посилання апелянта на те, що прохальна частина поданої позивачем позовної заяви містить клопотання про проведення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , колегією суддів оцінюється критично, з огляду на вказані вище обставини визнання його явки обов`язковою. У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Частиною 3, 4 даної статті визначено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. Згідно із частиною першою статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. За правилами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Таким чином, повістки про виклик позивача у справі № 580/1895/20, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», вважаються врученими ОСОБА_1 . Також, судова колегія зазначає, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Матеріали справи у справі свідчать про те, що заявник не виявив «необхідної старанності», щоб подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк (рішення ЄСПЛ у справі «Крастьо Дамґянов проти Болгарії» (Krastyo Damyanov Krastev v. Bulgaria)). З урахуванням наведеного та того, що позивач, явка його в судове засідання була визнана судом обов`язковою, повторно не прибув у підготовчі засідання та не повідомив щодо наявності об`єктивних перешкод прибути до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов