Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3758/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3758/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гаращенко В.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю представника позивача: Тележинського М.М. представника відповідача: Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар-Петроліум» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар-Петроліум» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сокар-Петроліум») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Офіс ВПП ДПС) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007344617 від 04.09.2019 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі плану-графіку документальних перевірок на 2019 рік, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сокар-Петроліум» (код ЄДРПОУ 38305367). За результатами проведеної перевірки, з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, відповідачем складено акт №97/28-10-46-17-38305367 від 08.08.2019 року (далі по тексту - акт перевірки). Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: - п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135, пп. 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (в редакції чинній на момент порушення, із змінами та доповненнями), з урахуванням положень пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу; - п. 5, п. 7, п. 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 під №860/84153; - п. 6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 під №27/4248 (із змінами та доповненнями); - ст. 1, 3, 4, 8, 9, 11 Закону України від 16.07,1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; - п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями; - розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, п.3.10, п.3.20 «Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 19 824 492 грн., у тому числі: за 2016рік - 14 422 103 грн., в т.ч.: півріччя 2016 року - 15 327 грн., три квартали 2016 року - 21 903грн., за 2017 рік - 5 402 389 грн., в т.ч.: І квартал 2017 року - 940 грн., півріччя 2017 року - 2322 грн., три квартали 2017 року 2 360 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 1 квартал 2019 року у сумі 82 095 грн., в тому числі за рахунок встановлених порушень за 2018 рік - 80 898 грн. (на підставі пп.140.4.2 Податкового кодексу України). На підставі акту перевірки, Офісом ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0007344617 від 04.09.2019 року (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 50 % на загальну суму 29 713 747, 5 грн. (основний платіж - 19 809 165 грн., штрафні санкції - 9 904 582,5 грн.)(далі по тексту - оскаржуване ППР). Позивач, вважаючи оскаржуване ППР протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про те, що операція з видачі безповоротної фінансової допомоги не є господарською діяльністю позивача не містить законодавчого обґрунтування. Реальний характер фінансово-господарської операції з надання безповоротної фінансової допомоги позивачем підтверджений документально. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.). Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно з пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318. Так, пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Підпунктом 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту. Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: - сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; - сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; - основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). При цьому, положеннями податкового законодавства не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно із засновницькими документами, власниками ТОВ «Сокар Петролеум» є: ТОВ «Сокар Енерджі Україна» (код ЄДРПОУ 36866563) - 98% та ТОВ «Торговий дім Сокар Україна» (код ЄДРПОУ37037544) - 2%. Згідно умов Договору № 25/11-16, надання безповоротної фінансової допомоги, укладеного 25.11.2016 року (далі-Договір) між ТОВ «Сокар Петроліум» (Сторона -1) та ТОВ «Сокар Енерджі Україна» (Сторона-2) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона -1 надала Стороні-2 безповоротну фінансову допомогу (далі-Фінансова допомога), а саме передала у власність Сторони -2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 даного Договору (пункт 1.1. Договору). Умовами даного Договору не передбачено повернення отриманих Стороною -2 грошових: коштів, а також не передбачено будь-якого виду компенсацій з боку Сторони-2 за отримані від Сторони-1 грошові кошти (пункт 1.2. Договору). Розмір Фінансової допомоги за цим Договором становить 80 000 000,00 грн. (вісімдесят мільйонів гривень 00 кой.) (пункт 2.1. Договору). Сторони погодили, що Фінансова допомога може бути передана Стороною-1 Стороні-2 або одним платежем, або різними платежами протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати підписання Сторонами даного До говору (пункт 3.1. Договору). Фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Стророни-2, вказаний в даному Договорі (пункт 3.2. Договору). Фінансова допомога вважається переданою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-2 (пункт 3.3. Договору). Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, за період листопад 2016 року - грудень 2016 року, між ТОВ «Сокар Петроліум» та ТОВ «Сокар Енерджі Україна» за Договором № 25/11-16 від 09.11.2017, сума фінансової допомоги у розмірі 80 000 000 грн. 00 коп. перерахована повністю і станом на 31.12.2016 року заборгованість відсутня. Згідно Договору № 09/11-17 надання безповоротної фінансової допомоги, укладеного 09.11.2017 року між ТОВ «Сокар Петроліум» (Сторона -1) та ТОВ «Сокар Енерджі Україна» (Сторона-2) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона -1 надає Стороні-2 безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність Сторони -2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 даного Договору (пункт 1.1. Договору). Умовами даного Договору не передбачено повернення отриманих Стороною -2 грошових коштів, а також не передбачено будь-якого виду компенсацій з боку Сторони-2 за отримані від Сторони-1 грошові кошти (пункт 1.2. Договору). Розмір Фінансової допомоги за цим Договором становить 30 000 000,00 грн. (пункт 2.1. Договору). Сторони погодили, що Фінансова допомога може бути передана Стороною-1 Стороні-2 або одним платежем, або різними платежами до 31 грудня 2017 року (пункт 3.1. Договору). Фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Стророни-2, вказаний в даному Договорі (пункт 3.2. Договору). Фінансова допомога вважається переданою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-2 (пункт 3.3. Договору). Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, за період листопад 2017 року грудень 2017 року, між ТОВ «Сокар Петроліум» та ТОВ «Сокар Енерджі Україна», за Договором № 09/11-17 від 09.11.2017, сума Фінансової допомоги у розмірі 30 000 000 грн. 00 коп. перерахована повністю, станом на 31.12.2017 року заборгованість відсутня. У бухгалтерському обліку вищезазначені операції відображені наступним чином : за Дт 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)» та Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»; за Дт949 «Інші витрати операційної діяльності» та Кт 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)» за Дт79 «Фінансові результати» та Кт 949 «Інші витрати операційної діяльності» відбулось зменшення по Формі 2 рядка 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» на загальну суму 110 000,0 тис. грн. Відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 83, належне документальне оформлення і підтвердження господарських операцій з надання і отримання безповоротної фінансової допомоги є підтвердженням того, що, з метою податкового адміністрування, зазначені господарські операції є саме операціями з надання безповоротної фінансової допомоги, а Договори про надання безповоротної фінансової допомоги та платіжні доручення на перерахування коштів оформлені згідно законодавству України та не мають дефектів форми змісту або походження, які в силу п.2.4 цього Положення призводять до втрати первинними документами юридичної сили та скасування витрат. Таким чином, укладені позивачем Договори безповоротної фінансової допомоги відповідають вимогам цивільного законодавства, а надана безповоротна фінансова допомога відповідає умовам, встановленим підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті ПК України, що підтверджує правомірність відображення позивачем виданої допомоги, як безповоротної у бухгалтерському та податковому обліку, і, як наслідок, дозволяє керуватися у подальших своїх діях податковим законодавством, що регулює облік та оподаткування доходів і витрат безповоротної фінансової допомоги. Відповідно до п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 та аналізу господарських операцій, які проводяться на рахунку 45 «Вилучений капітал», вилучений капітал - це собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників, та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства. На рахунку 45 ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Сума безповоротної фінансової допомоги у надавача включається до складу витрат звітного періоду, а у одержувача - до складу доходів. У цьому випадку, витрати класифікуються як інші витрати операційної діяльності і відображуються на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Таким чином, надання безповоротної фінансової допомоги враховується платником податку у витратах звітного періоду і впливає на розрахунок фінансового результату до оподаткування. З огляду на зазначене, доводи Офісу ВПП ДФС України, що операції з виплати безповоротної фінансової допомоги є операціями, які призводять до зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів, що призводять до зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення власником, є підміною понять і не відповідають вказаним нормативним актам, оскільки витрати у вигляді безповоротної фінансової допомоги не відносяться до вилученого капіталу і якщо підходити до питання таким чином, усі витрати можна класифікувати як такі, що зменшують прибуток і, як наслідок, зменшують власний капітал (вилучають капітал). Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати у вигляді безповоротної фінансової допомоги не відносяться до вилученого капіталу, а твердження про те, що операції з виплати безповоротної фінансової допомоги є операціями, які призводять до зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів, що призводять до зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення власником, не відповідають податковому законодавству. У свою чергу, безповоротна фінансова допомога надана ТОВ «Сокар Енерджі Україна», яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, відповідно до підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті, 140 ПК України, не застосовується і у позивача відсутній обов`язок збільшувати фінансовий результат на суму виданої безповоротної фінансової допомоги. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що станом на час надання безповоротної фінансової допомоги позивачу, податкове законодавство України, не містило посилання на причини для застосування ознаки ділової мети (розумної економічної причини) до відносин між платниками податку на прибуток на загальних підставах з надання безповоротної фінансової допомоги, оскільки надавач визнає витрати з метою оподаткування, а отримувач - доходи. Висновок відповідача про те, що операція з видачі безповоротної фінансової допомоги не є господарською діяльністю позивача не містить законодавчого обґрунтування. У свою чергу, реальний характер фінансово-господарської операції з надання безповоротної фінансової допомоги, позивачем підтверджений документально, а тому висновки скаржника про завищення позивачем витрат і, як наслідок, про заниження сум податку на прибуток до сплати в бюджет є безпідставними. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягають скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року). Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 07.12.2020 року