Постанова 4855 № 320/1789/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1789/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 № Ф-5064-17/2184 щодо стягнення заборгованості в розмірі 14 156,93 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 № Ф-5064-17/2184 на суму 9267 грн. 06 коп. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.10.2009 номер запису 23280000000012346 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області. Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.02.2012 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, також відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.10.1993 ОСОБА_1 є громадянином який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4). У зв`язку з наявністю ІКПП позивача станом на 31 жовтня 2019 року боргу у розмірі 14 156,93 грн., за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону № 2464, контролюючим органом 14 листопада 2019 року сформовано вимогу форми № "Ф" 5064-17/2184 про сплату позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 14156,93 грн., де 9267,06 грн., складає недоїмка та 4889,87 грн., пеня. Вказана вимога була отримана позивачем 30 січня 2020 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивач не погоджується з винесеною вимогою тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Згідно з даними інтегрованої картки платника податків позивача вбачається, що в період з 31.12.2015 по 30.11.2016 за позивачем обліковувалась недоїмка в розмірі 12189,45 грн., яка була сплачена позивачем 12 грудня 2016 року. 05 травня 2017 року посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області у зв`язку з несвоєчасною сплатою (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було прийнято рішення № 0018421302/870 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 15380,87 грн., з яких штрафних санкцій нараховано за період з 31.07.2013 по 12.12.2016 на суму 1218,94 грн., та пені на суму 14161,93 грн. Вказане рішення було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано позивачем 13 травня 2017 року, що не заперечувалось сторонами. Доказів щодо оскарження та скасування рішення відповідача від 05.05.2017 №0018421302/870 сторонами суду не надано. Відтак дана сума заборгованості є узгодженою. Як вбачається із даних інтегрованої картки платника податків, у зв`язку із наявною у позивача переплати у розмірі 1560,00 грн. податковим органом було здійснено зарахування таких коштів на погашення наявної заборгованості зі сплати штрафу у повному обсязі, що становив 1218,94 грн. та залишок грошових коштів у розмірі 341,06 грн. на погашення пені. За результатами розподілення наявної переплати, загальна сума заборгованості відповідно до рішення відповідача № 0018421302/870 від 05.05.2017, станом на 31.05.2017, становила 13820,87 грн. (пеня). 16 жовтня 2019 позивачем було сплачено 8931,00 грн., які податковим органом були зараховані в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості по сплаті пені відповідно до рішення відповідача № 0018421302/870 від 05.05.2017. Відтак, з урахуванням сплати позивачем грошових коштів у розмірі 8931,00 грн. за позивачем, станом на 14.11.2019, рахувалась заборгованість зі сплати пені відповідно до рішення відповідача № 0018421302/870 від 05.05.2017 у розмірі 4889,87 грн., яка і була зазначена в оскаржуваній податковій вимозі. Як вбачається із матеріалів справи, у 2017 році позивачу було нараховано єдиного соціального внеску на суму 8448 грн., та за І квартал 2018 року - 819,06 грн., разом сума заборгованості склала 9267,06 грн. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.) Відповідно до пункту другого статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до приписів частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У силу приписів норм частини 4 статті 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція). Згідно вимог Закону та Інструкції № 449, на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та у повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI). Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування. Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2019 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. (ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI). Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов. По-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року по справі № 805/2195/17-а. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недоїмку в розмірі 9267,06 грн., податковий орган не мав права нараховувати, оскільки позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, що в силу вимог частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільняє його від обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За вказаних обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 14 листопада 2019 року № Ф-5064-17 є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування єдиного внеску в розмірі 9267,06 грн. Разом з цим, як вбачається із змісту оскаржуваної вимоги, окрім нарахованого єдиного внеску вона містить в собі пеню в розмірі 4889,87 грн. Факт нарахування пені підтверджується наявним у матеріалах справи рішенням відповідача від 05.05.2017 № 0018421302/870. Оскільки жодних доказів оскарження або скасування даного рішення суду не надано, вказана сума пені в розмірі 4889,87 грн. є узгодженою, а відтак оскаржувана вимога в цій частині скасуванню не підлягає. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк