Постанова 4851 № 520/5246/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 р. Справа № 520/5246/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/5246/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Позивач, ТОВ «МІКРОФАРМ», звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Припис №05/04-06 від 21.02.2020 Державної екологічної інспекції у Харківській області про усунення порушень природоохоронного законодавства. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано припис №05/04-06 від 21.02.2020 Державної екологічної інспекції у Харківській області про усунення порушень природоохоронного законодавства. Стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області. Державна екологічної інспекції у Харківській області (далі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №№4, 13 підтверджений проведеними інструментально-лабораторними вимірюваннями, про що складено протокол, з урахуванням наданої підприємством позивача довідки з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 №

639. Щодо п.2. та 3 припису від 21.02.2020 вважає, що суд першої інстанції не вірно виходив з відсутності у позивача обов`язку отримувати висновок з оцінки впливу на довкілля, оскільки не врахував один із факторів постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 № 1010, а саме збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря. Оскільки позивачем збільшено кількість джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому вимоги п.2 та 3 припису від 21.02.2020 є правомірними. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що основним видом діяльності ТОВ «МІКРОФАРМ» є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (Код КВЕД 21.20), спеціалізується на виробництві аерозольних фармацевтичних препаратів та спреїв, позивач має робочий проект організації виробництва протиасматичних аерозолів, виконаний у 1999 році ВАТ «Медпромпроект», у складі якого розроблений розділ ОВНС, який отримав позитивний висновок державної екологічної експертизи від 26.09.2000 №338. Підприємство введено в експлуатацію актом державної приймальної комісії від 14.06.2001. Позивач також має дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне стаціонарними джерелами ТОВ «МІКРОФАРМ» видані Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 28.07.2016 №310136600-2496 на 14 стаціонарних джерел викидів та від 10.02.2020 №6310136600-5524 з необмеженим терміном дії. Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі наказу від 07.02.2020 року за №169/11-0 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ «МІКРОФАРМ» , за результатами якої складено акт №169/11-02/04-06 від 17.02.2020 року, який отримано під розпис особисто керівником ТОВ «МІКРОФАРМ» (а.с. 8-13,39). Під час перевірки встановлено наявність у позивача 22 стаціонарних джерел викидів, відносно 14 яких наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 28.07.2016 , відносно інших, а саме: витяжної вентиляції в приміщеннях спиртосховища, топкової , в складі сировини, кімнаті зберігання прекурсорів, (дж.№ 10,14,17,18,2,6), газового та рідинного хроматографів в хроматографічній кімнаті лабораторії (дж.№8), металообробних верстатів (дж.11,12), дозвіл видано 10.02.2020. За висновком акту перевірки зазначено про порушення підприємством: - ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме: з 2016 року по 09.02.2020 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 2, 6, 8, 10, 14, 17, 18, 11, 12 здійснювались без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та здійснюються наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. З 2015 по 09.02.20 викиди заліза аксиду, марганцю та його сполук, азоту діоксида, вуглецю оксида, пилу мателевого , пилу абразивно-металевого від джерел викидів №№ 11,12 здійснювалися без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. - п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» ТОВ «МІКРОФАРМ» здійснює провадження господарської діяльності після змін, що відбулися в діяльності «фармацевтичне виробництво» в зв`язку з облаштуванням хромотагрофічної кімнати в лабораторії адміністративного корпусу, без відповідного висновку з оцінки впливу на довкілля; - п. 7 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» ТОВ «МІКРОФАРМ» здійснює провадження господарської діяльності «зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази)» після змін, що відбулися на спиртосховищі та на складі сировини та матеріалів, , без відповідного висновку з оцінки впливу на довкілля. З метою усунення зазначеного порушення, Інспекцією винесено припис від 21.02.2020 № 05/04-06, яким вимагається: п. 1 вжити заходів щодо припинення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксиду вуглецю на джерелі викидів №4, по оксидам азоту на джерелі викиду №13, тим самим забезпечивши виконання умови 1 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 10.02.2020 №6310136600- 5524 ; п.2 провести оцінку впливу на довкілля змін в діяльності «фармацевтичне виробництво» ТОВ «МІКРОФОРМ» та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля ;. п.3 провести оцінку впливу на довкілля спиртосховища та складу сировини та матеріалів ТОВ "Мікрофарм" після змін, що відбулися, та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля (а.с.6-7). Не погодившись із висновком акту, позивач направив 24.02.2020 до Інспекції заперечення , за результатами розгляду яких, відповідач погодився із висновками акту, про що листом від 05.03.2020 №991/04-06 повідомив позивача (а.с. 16-18,45-46). Позивач, не погодившись з приписом відповідача, звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем природоохоронного законодавства, зокрема перевищення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від гранично допустимо встановлених в дозволі відповідачем достатніми доказами не підтверджено, а також з відсутності у позивача обов`язку здійснювати оцінку впливу на довкілля, за відсутністю доказів розширення та зміни умов провадження діяльності, а тому оскаржуваний припис є не обґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. До розпорядчих документів органів контролю щодо усунення виявлених порушень належить припис. Вимоги до припису і рішення органу контролю встановлено в ч.ч. 8 та 9 ст. 7 Закону №877-V. Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного контролю суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку, і не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі. Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб`єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень. Відповідно п.7 ст.7 Закону № 877-У у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин. Згідно абз. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Щодо п.1 припису. Судом встановлено, що позивач має дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №631013660-2496 від 28.07.2016 (термін дії необмежений), № 6310136600/5524 від 10.02.2020 (термін дії необмежений), видані Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної держаної адміністрації (а.с. 47-61). Згідно з п. 3.1 Дозволу жоден з вказаних дозволених видів викидів в атмосферу не повинен перевищувати гранично допустимі рівні викидів, які наведені в Дозволі. Інших викидів в атмосферу, що чинять суттєвий вплив на навколишнє середовище, бути не повинно. Пунктом 3.1.1 Дозволу встановлено, що всі роботи на об`єкті повинні виконуватись таким чином, щоб викиди в атмосферу та/або запах не призводили до незручностей за межами об`єкту або до суттєвого впливу на навколишнє середовище. Згідно Дозволу гранично допустимий викид по джерелу викиду позначеного на карті-схемі №4 для оксиду вуглецю складає 0, 859 мг/м3, для оксиду азоту 0, 076 мг/м3, в той час для джерела викиду позначеного на карті-схемі під №13 для оксиду вуглецю складає 0, 021 (г/сек), для оксиду азоту 0, 009 (г/сек). В якості доказу встановлення надлишкових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксиду вуглецю та оксидам азоту позивачем, відповідач посилається на протокол № 169/11-02 від 12.02.2020, складений за результатами проведення ним прямих інструментальних вимірювань на двох джерелах викиду № 4 ( твердопаливний котел)та №13(газовий котел). Прямі вимірювання проводилися з використанням газоаналізатору ОКСИ 5М-5НД (свідоцтво №80098/1 до 12.02.2020) (а.с. 14-15). Судом вірно встановлено та визнано відповідачем, що вимірювання забруднюючих речовин на об`єктах підприємства відповідно до вимог ДСТУ 8725:2017 інспекцією не здійснювалося, відповідачем визнано факт технічної неможливості провести прямі вимірювання масової витрати забруднюючих речовин через невідповідність портів для відбору проб вимогам ДСТУ 8725:2017. Для вимірювання викидів екологічною інспекцією враховано довідку, надану ТОВ ТОВ «МІКРОФАРМ» від 12.02.2020 б/н. Відповідно до п. 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995 (далі - Інструкція), стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу . Згідно з п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 (далі - Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики). При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання. Отже, у випадку встановлення викидів, останні мають бути зафіксовані в акті перевірки, крім того має бути розрахована маса таких викидів, їх якісний склад забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відповідно до стовпців 4-7 протоколу прямих вимірювань №169/11-02 від 12.02.2020, параметри газопилового потоку (у місці відбору проб) є необхідною складовою проведення відповідних вимірювань на вміст забруднюючих речовин. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протокол №169/11-02 від 12.02.2020 у графі 5 не містить необхідних даних для проведення вимірювань на вміст забруднюючих речовин, а саме швидкість, а отже не є достатнім доказом, в підтвердження порушення .(а.с. 15). Згідно п. 7.1 ДСТУ 8725:2017 "Якість повітря. Викиди стаціонарних джерел. Методи визначення швидкості та об`ємної витрати газопилових потоків" для отримання достовірних результатів вимірювання швидкості газового потоку вибирають належне розташування на газоході вимірювальної секції, вимірювального перерізу, вимірювальних портів, вимірювальних точок; визначають мету вимірювання і планують вимірювання; обстежують місце вимірювання; готують ЗВТ і допоміжні пристрої до вимірювання. У розділі 11 ДСТУ результати вимірювання оформлюють протоколом, зміст та паперові або електронні носії якого мають відповідати 5.4.7 та 5.10 ДСТУ ІБО/ІЕС 17025. Відповідно до пункту 11.1 ДСТУ протокол вимірювання параметрів газового потоку може бути окремим документом або додатком до протоколу вимірювання концентрації забруднювальних речовин інструментальним методом, або до протоколу (акта) відбирання проб. Судом встановлено, що відповідачем протокол вимірювання параметрів газового потоку не складався та не долучався до протоколу вимірювання концентрації забруднювальних речовин або до протоколу (акта) відбирання проб. Акт перевірки також не містить повну інформацію про параметри газопилового потоку. Отже, параметри газопилового потоку у місці відбору проб визначені відповідачем не в повному обсязі, а наданих позивачем показників об`ємної витрати газоподібної суміші не достатньо для отримання достовірних результатів вимірювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не доведеність відповідачем факут перевищення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від гранично допустимих встановлених в дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Щодо вимог п.п.2,3 припису. 18 грудня 2017 року, в Україні набув чинності Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». Закон встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Згідно ст. 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Згідно п.6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» до першої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля відноситься «хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних і біологічних процесів, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік». Відповідно п. 7 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: хімічну промисловість: установки для виробництва вибухових речовин; установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин; зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази). Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених п.22 ч.2 та п. 14 ч.3 ст. 3 цього Закону. Як зазначено в акті перевірки, відповідачем встановлено, що на підприємстві відбулися зміни та розширення, а саме: в лабораторії адміністративного корпусу облаштовано хроматографічну кімнату, в якій встановлено газовий та рідинний хроматографії, та від якої здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (дж. №8). Оцінка впливу на довкілля змін в діяльності «фармацевтичне виробництво» ТОВ «МІКРОФАРМ» не проводилась, висновок з оцінки впливу па довкілля відсутній. Отже, ТОВ «МІКРОФАРМ» здійснює провадження господарської діяльності (фармацевтичне виробництво) після змін, що відбулися в діяльності «фармацевтичне виробництво" у зв`язку із облаштуванням хроматографічної кімнати в адміністративного корпусу, без відповідного висновку з оцінки впливу на довкілля», що є порушенням п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». (п.3) Також, зазначено, що на території ТОВ «МІКРОФАРМ» розташоване спиртосховище та склад сировини та матеріалів. В ході перевірки встановлено, що на підприємстві відбулися зміни, а саме: приміщення спиртосховища було оснащене системою витяжної вентиляції (дж. №10), облаштовано кімнату зберігання прекурсорів на складі сировини та матеріалів (дж. №17) та встановлено систему витяжної вентиляції від приміщення складу сировини та матеріалів (дж. №18). Оцінка впливу на довкілля спиртосховища та складу сировини та матеріалів після вищевказаних змін ТОВ «МІКРОФАРМ» не проводились, висновок з оцінки впливу на довкілля відсутній, а тому ТОВ «МІКРОФАРМ» здійснює провадження господарської діяльності «зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази)» після змін, що відбулися на спиртосховищі та на складі сировини та матеріалів, без відповідного висновку з оцінки впливу на довкілля».(п.4 акту) Здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності з фармацевтичного виробництва, а у разі, якщо таке рішення було отримано до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» - лише при розширенні та зміні, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності з видобування корисних копалин. Судом встановлено, що позивач має спеціальний висновок державної екологічної експертизи №338, виданий - 26.09.2000, тобто до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». На час проведення відповідачем позапланової перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи щодо його діяльності, документи надавались Відповідачу для огляду під час проведення перевірки. Доводи апеляційної скарги, стосовно обов`язку позивача отримати відповідний висновок з оцінки впливу на довкілля, оскільки підприємством збільшено кількість джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, колегія суддів вважає необгрунтованими. За змістом пунктів 1, 2 оскаржуваного припису позивача зобов`язано провести оцінку впливу на довкілля змін в діяльності " фармацевтичне виробництво", спиртосховища та складу сировини та матеріалів та отримати відповідні висновки з оцінки впливу на довкілля терміном 90 днів з дня отримання припису. В позовній заяві позивач стверджує , що зміни в діяльності підприємства не відбувалися, на діяльність спиртосховища, складу сировини та матеріалів не розповсюджується дія Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Так, позивач зазначає, що ним не проведено переоснащення виробництва наведених вище об`єктів, тому, відповідно до критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля» він не має обов`язку проводити оцінку впливу на довкілля. Відповідачем не доведено, що збільшення джерел викидів пов`язано із зміною в діяльності "фармацевтичне виробництво" позивача, а також здійсненням ним дій, що включають будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище. Акт перевірки не містить посилань на документи, які досліджувалися відповідачем та на підставі яких здійснено висновок про зміну в діяльності "фармацевтичне виробництво" Судом першої інстанції вірно зазначено, що діяльність позивача, зокрема в частині введення в експлуатацію деякого технологічного обладнання, в розумінні Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не є планованою, та не свідчить про технічне переоснащення, адже здійснюється фактично і на підставі документів дозвільного характеру виданими до набрання чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Під час перевірки позивачем надано дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне стаціонарними джерелами ТОВ «МІКРОФАРМ» видані Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 28.07.2016 №310136600-2496 та від 10.02.2020 №6310136600-5524. На час перевірки позивач мав 22 стаціонарних джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Як вірно зазначив суд першої інстанції, кількісні зміни джерел викидів в рамках одного виду діяльності, відносно якого є висновок державної екологічної експертизи, не можуть додатково та/або повторно породжувати обов`язок у суб`єкта господарювання проводити оцінку впливу на довкілля, зокрема у випадку коли викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел санкціоновані відповідним дозволом. Враховуючи викладене, а також відсутність доказів розширення та зміни умов провадження позивачем діяльності, рішення відповідача про наявність обов`язку провести оцінку впливу на довкілля є передчасним. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, на підтвердження правомірності прийнятого рішення. З огляду на наведене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року по справі № 520/5246/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 520/5246/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій