Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3256/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3256/21 пров. № А/857/19782/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Ратушна М.М. представника позивача Тутова П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 500/3256/21 за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» про застосування заходів реагування, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мандзієм О.П. в м. Тернопіль Тернопільської області 02 вересня 2021 року о 10:54 годині згідно з протоколом судового засідання, повний текст рішення складено 06 вересня 2021 року), - ВСТАНОВИВ: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (надалі також - позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» (надалі також - відповідач, ТзОВ «Софія Агро Ком»), в якому просила суд застосувати захід реагування до ТзОВ «Софія Агро Ком» у вигляді тимчасової заборони (зупинення) здійснення господарської діяльності свинокомплексу пов`язаної із утриманням свиней до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неналежною оцінкою доказів, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/14758/17, згідно якої поняття «загрози життю та здоров`ю» є оціночним. Тому вважає, що суд першої інстанції, не надавши оцінки виявленим порушенням, реальності чи потенційності загрози життю та/або здоров`ю людей, їх співмірності із заходами, про які просив позивач щодо зупинення діяльності підприємства, порушив вимогу, викладену в частині першій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України). Цитуючи законодавство, вважає, що перелік підстав тимчасового зупинення діяльності підприємства є чітко визначений законом і стосується, як правило, недотримання законодавства в частині втручання у природнє середовище і ландшафти, однак, жодної з умов, які слугують підставою для застосування відповідного заходу реагування у діяльності відповідача не мало місця, і жодного підтвердження цьому у матеріалах перевірки немає. На підтвердження добросовісності відповідача, як суб`єкта господарювання, та спростування обставин, зазначених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, додає на розгляд апеляційної інстанції лист Підволочиської районної державної адміністрації, договір на утилізацію відходів та дозвіл на спеціальне водокористування. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його представник у судове засідання не з`явився. Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Софія Агро Ком» 10.08.2017 зареєстроване як суб`єкт господарювання з основним видами економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення свиней; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.03.2021 року № 1-3-09-1035, наказу від 16.04.2021 року № 119 та направлення від 16.04.2021 року № 141, Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області проведено плановий захід нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання ТзОВ «Софія Агро Ком» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, результати якого викладено в акті від 26.04.2021 року № 5/002. Під час проведеної перевірки, виявлено 17 порушень, а саме: - висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи) відсутній; - викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються без дозволу; - умов дозволу та правил спеціального водокористування не дотримується; - неекономно використовує водні ресурси; - лімітів забору води не дотримується; - лімітів використання води не дотримується; - не здійснює засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод; - звіт про водокористування за формою № 2ТП-водгосп (річна), затвердженою наказом Мінприроди № 78, не подано; - на основі матеріально-сировинних балансів виробництва не виявляє і не веде первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються; - не здійснено організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (шприци відпрацьовані, ампули відпрацьовані); - не призначено відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; - не забезпечується професійна підготовка, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; - не укладено договір з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів; - не подано декларацію про відходи за формою та в порядку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №118; - не подається статистична звітність про відходи; - облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1- ВТ не ведеться; - не виконано припис від 21.09.2020№ 1/2-2-11-3469. Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області 21.04.2021 року складено шість протоколів за № 005267, № 005266, № 005268, № 005273, № 005272, на основі яких 21.04.2021 винесено постанови про накладення адміністративного стягнення №№ 18, 19, 22,

23. Також на директора ТзОВ «Софія Агро Ком» Сагайдака П.Р. складено протокол про адміністративні правопорушення від 21.04.2021 року № 005095 за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також - КУпАП), в якому зазначено про вчинення триваючого правопорушення - провадження господарської діяльності з розведення (відгодівлі) поголів`я свиней без одержання документів дозвільного характеру, відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та висновок з оцінки впливу на довкілля. Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17.06.2021 у справі № 604/499/21 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. З метою усунення виявлених недоліків та порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення планової перевірки, 27.04.2021 Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області видано припис № 1/1-2-11-1711, яким зобов`язано відповідача усунути низку порушень, серед яких і отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, до 01.08.2021. Крім того, у зв`язку із виявленим порушенням позивач звернувся до суду з позовом для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що проведеною перевіркою встановлено факт неоформлення відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тому для попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті вищевказаних порушень, існують очевидні підстави, не спростовані відповідачем, для застосування заходу реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) здійснення господарської діяльності свинокомплексу пов`язаної із утриманням свиней до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі також - Закон № 877-V). Державний нагляд (контроль) в розумінні норм Закону № 877-V - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Частиною шостою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Зважаючи на викладене, припис органу державного нагляду (контролю) виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень. З матеріалів справи встановлено, що відповідно до повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.03.2021 року № 1-3-09-1035, наказу від 16.04.2021 року № 119 та направлення від 16.04.2021 року № 141, Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області проведено плановий захід нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання ТзОВ «Софія Агро Ком» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, результати якого викладено в акті № 5/002 від 26.04.2021 року. Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області 21.04.2021 складено шість протоколів за № 005267, № 005266, № 005268, № 005273, № 005272, на основі яких 21.04.2021 року винесено постанови про накладення адміністративного стягнення №№ 18, 19, 22,

23. З метою усунення виявлених недоліків та порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення планової перевірки, 27.04.2021 Державною екологічною інспекцію у Тернопільській області видано припис № 1/1-2-11-1711, яким зобов`язано відповідача усунути низку порушень, серед яких і отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, до 01.08.2021. Факт наявності виявлених під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Софія Агро Ком» не заперечує. Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (надалі також - Закон № 2059-VIII). Частиною першою статті 2 Закону № 2059-VIII визначено, що оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону. Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень. (частина друга статті 2 Закону № 2059-VIII). Відповідно до положень частини першої статті 3 Закону № 2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Абзацом 4 пункту 2 частини третьої статті 3 Закону № 2059-VIII передбачено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, сільське господарство потужності для вирощування свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше). У відповідності до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 14.07.2021 року № 1838/2-1-1-09 на свинофермі ТзОВ «Софія Агро Ком» станом на 01.07.2021 року утримувалось 2636 голів свиней на відгодівлі. Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 2059-VIII забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Частинами третьою та четвертою статті 16 Закону № 2059-VIII передбачено, що підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин. Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено. У розрізі викладеного, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на частину другу статті 16 Закону № 2059-VIII як на виключний перелік підстав тимчасового зупинення діяльності підприємства, та аргументи, що жодної з умов, які слугують підставою для застосування відповідного заходу реагування у діяльності відповідача не мало місця. Також апеляційний суд не бере до уваги покликання відповідача на неспівмірність застосування заходу реагування як щодо наслідків діяльності відповідача для довкілля, так і результатів господарської діяльності з огляду на наступне. Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі також - Закон № 1264-XII). Екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду (ст.50 Закону № 1264-XII). Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; (абзаци другий та вісімнадцятий пункту «а»); в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням. На збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище спрямований Закон України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (надалі також - Закон № 2707-XII). Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 10 Закону № 2707-XII підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Статтею 11 Закону № 2707-XII передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Згідно зі статтею 12 Закону № 2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у ТзОВ «Софія Агро Ком» відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Відповідачем не виконуються вимоги припису, а саме не забезпечено отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Частиною п`ятою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Колегія суддів зазначає, що при обранні заходу реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) здійснення господарської діяльності до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля, суд повинен керуватися імперативними нормами природоохоронного законодавства, а саме частиною четвертою статті 3 Закону № 2059-VIII, яка забороняє розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення ТзОВ «Софія Агро Ком» виявлених порушень та отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля. Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушень відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем фактично не заперечується, а доводи останнього про добросовісність відповідача, як суб`єкта господарювання, не свідчить про усунення таких. Більше того, такі доводи обґрунтовуються доказами, які не надавалися суду першої інстанції (лист Підволочиської районної державної адміністрації, договір на утилізацію відходів та дозвіл на спеціальне водокористування). Відповідно до частини четвертої статті 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. (частина четверта статті 308 КАС України). У апеляційній скарзі відповідачем не зазначено причини та докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, тому такі не приймаються апеляційним судом. Також недоречним є посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/14758/17 з огляду на те, що вона стосується порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, тобто зазначене судове рішення та надана ним оцінка спірним правовідносинам, є відмінним від тих фактичних обставин справи та правового регулювання, що розглядається в межах справи, що розглядається. Щодо аргументів відповідача про невідповідність форми та змісту направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16.04.2021 № 141 у зв`язку із відсутністю інформації про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення), то такі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують виявлених порушень природоохоронного законодавства та висновків суду першої інстанції про підставність застосування заходу реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) здійснення господарської діяльності до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що всі належні та допустимі докази ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі не наведено. Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155). У пункті 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм процесуального та матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 500/3256/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 15.12.2021