Постанова 4850 № 200/5793/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року справа №200/5793/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Макарова Вадима Михайловича, як представника ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 р. у справі № 200/5793/20-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати протиправним неврахування періодів праці до загального страхового стажу відповідно до наданих довідок, записів у трудовій книжці та описаних у рішенні №22 від 26.02.2020 про відмову в зарахуванні довідок; скасувати рішення №22 від 26.02.2020 про відмову в зарахуванні довідок; зобов`язати відповідача врахувати для обчислення загального страхового стажу довідки: №419 від 15.09.2014; №132 від 12.02.2000; №20 від 22.01.2020; №21 від 22.01.2020; №22 від 22.01.2020; №244/01-22 від 26.03.2020; №245/01-22 від 26.03.2020 та запису у трудовій книжці; зобов`язати відповідача врахувати для обчислення пенсії загальний страховий стаж 28 років 9місяців 9 днів позивачу, у тому числі: робота в колгоспі: 0 років 10 місяців 28 днів (01.07.1972 - 04.05.1973); служба в Радянській Армії: 2 роки 0 місяців 5 днів (05.05.1973 - 10.05.1975); робота в колгоспі: 0 років 5 місяців 20 днів (10.07.1975 року - 02.01.1976); навчання у вищому НЗ: 4 роки 5 місяців 0 днів (01.09.1976 - 31.01.1981); робота в колгоспі: 2 роки 5 місяців 17 днів (01.03.1981 - 17.08.1983); робота в колгоспі: 2 роки 0 місяців 13 днів (16.08.1983 - 29.08.1985); робота в колгоспі: 0 років 8 місяців 26 днів (07.09.1985 по 02.06.1986); секретар парткому у колгоспі: 4 роки 6 місяців 30 днів (03.06.1986 по 02.01.1991); робота у колгоспі: 1 рік 10 місяців 28 днів (03.01.1991 по 01.12.1992); робота у колгоспі: 6 років 11 місяців 29 днів (02.01.1993 по 31.12.1999); робота у МЧП: 0 років 4 місяці 8 днів (04.01.2000 по 12.05.2000); отримання виплати по безробіттю: 0 років 11 місяців 18 днів (01.11.2000 по 20.10.2001); отримання виплати по безробіттю: 0 років 5 місяців 28 днів (29.11.2001 по 27.05.2002) відповідно до записів у трудовій книжці та наданих довідок та зобов`язати зробити відповідний перерахунок страхового стажу та пенсії з дня першого звернення - з 09.01.2020. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року задовольнити частково позов, а саме судом: визнано протиправним та скасовано рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26.02.2020 року №29 про відмову в зарахуванні довідок; зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.02.2020 №25305 з урахуванням висновків суду. 06.11.2020 від представника позивача на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по даній справі, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання судового рішення від 21.09.2020; постановити окрему ухвалу у відповідності до ст. 249 КАС України; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 21.09.2020. В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що відповідач не прийняв відповідне рішення і, як наслідок, не визначив всіх записів у трудовій книжці позивача. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року повернуто заявнику заяву. Позивач, не погодився з ухвалою судою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву. В обґрунтування скарги зазначено, що відповідач на виконання рішення суду не прийнято відповідне рішення і не визначив всіх записів у трудовій книжці позивача. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин. Частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена статтею 383 чинної КАС України. Згідно з частинами 1, 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»). Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Суд звертає увагу заявника, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, а примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016. Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, та від 27.06.2019 у справі №807/220/18. Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Крім того, аналіз частини 1 статті 383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем саме на виконання такого рішення суду. Оскільки в поданій позивачем заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду не зазначено інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність такої заяви вимогам ч.2 ст.383 КАС України та повернення її заявнику. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Макарова Вадима Михайловича, як представника ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 р. у справі № 200/5793/20-а - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 р. у справі № 200/5793/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повний текст складений та підписаний 08 грудня 2020 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.В. Геращенко І.В. Сіваченко