Постанова 4850 № 200/13835/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року справа №200/13835/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (повне судове рішення складено 27 січня 2025 року) у справі № 200/13835/21 (суддя в І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, треті особи Акціонерне товариство "Державний ощадбанк України" в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі № 200/13835/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.07.2020; рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.07.2020 № 676 про повернення з особистого карткового рахунку ОСОБА_1 переплати з пенсії за період з 06.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 21666,58 грн визнано протиправним та скасовано; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства; стягнуто з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 повернуту суму пенсії за період з 06.01.2020 по 30.06.2020 в розмірі 21666,58 грн. Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності при виконанні рішення суду у справі № 200/13835/21 та постановлення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню ст. 129-1 Конституції України та норм КАС України щодо невиконання рішення суду у справі № 200/13835/21. В обґрунтування заяви зазначено, що судове рішення, що набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 22.06.2023, станом на момент подання заяви боржником не виконане, пенсія не нараховується і не виплачується. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у адміністративній справі № 200/13835/21 - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову окрему ухвалу. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви, місцевий суд послався на те, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2024 позивач повідомлений, що Головним управлінням 24.12.2024 листом № 0500-0807-7/123944 направлено апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду. Заявник повідомлений, що після розгляду Першим апеляційним адміністративним судом судової справи № 200/13835/21 від 28.04.2023 по суті, рішення суду буде розглянуто в межах наданих повноважень. Тобто, фактично рішення суду від 28.04.2023 у справі №200/13835/21 станом на час розгляду заяви знаходиться в апеляційному провадженні, тому може бути змінено або скасовано. Враховуючи наведене, окружний суд не вбачав обставин невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду та вказав про відсутність порушення відповідачем охоронюваного інтересу позивача та неможливості використання позивачем правового механізму ст. 383 КАС України. Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 200/13835/21. Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012). Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст. 383 КАС України. Так, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Позивач стверджує, що судове рішення, що набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 22.06.2023, станом на момент подання заяви боржником не виконане, пенсія не нараховується і не виплачується. Слід зауважити, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 (набрало законної сили 15.08.2023) у цій справі замінено боржника у виконавчому провадженні у справі № 200/13835/21 з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3). Посилання на те, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2024 позивач повідомлений, що Головним управлінням 24.12.2024 листом № 0500-0807-7/123944 направлено апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду, не заслуговують на увагу. Так, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 (забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ПФУ в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 200/13835/21. Із заявою в порядку ст. 383 КАС України позивач звернувся 07.01.2025, тобто, коли зазначеної підстави не існувало, як і не існувало її під час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали. Ані протягом розгляду цієї заяви в суді першої інстанції, так і при перегляді справи в апеляційній інстанції відповідачем не надано жодних доказів виконання судового рішення або вчинення дій, спрямованих на це. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, відповідачем не спростовано твердження позивача щодо невиконання судового рішення, тобто, вчинення протиправної бездіяльності. За таких обставин заява позивача підлягає задоволенню. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при виконанні рішення суду у справі № 200/13835/21. Постановити окрему ухвалу і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню ст. 129-1 Конституції України та норм КАС України щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі № 200/13835/21. Про вжиті на виконання цієї окремої ухвали заходи повідомити Перший апеляційний адміністративний суд не пізніше одного місяця після її надходження. Повне судове рішення 10 квітня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук