Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/6237/20

07.12.20 22-ц/812/2022/20 Єдиний унікальним номер судової справи:487/6237/20 Провадження № 22-ц/812/2022/20 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 07 грудня 2020 року м. Миколаїв Справа № 487/6237/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В. , за участі представника відповідача - Колодяжної Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2020 року про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену головуючим суддею Нікітіним Д.Г., в залі суду в місті Миколаєві о 11 годині 25 хвилині зі складенням його повного тексту, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - АТ «Миколаївобленерго») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі для розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу АТ «Миколаївобленерго» від 07 жовтня 2020 року №704 «Про приведення у відповідність до організаційної структури товариства штатного розкладу», заборони АТ «Миколаївобленерго» в особі будь-яких його органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення повноважень першого заступника генерального директора ОСОБА_1 та вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання прийнятих рішень про звільнення, припинення повноважень, обмеження повноважень, відсторонення від виконання повноважень першого заступника генерального директора ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що дія наказу №704 від 07 жовтня 2020 року, яким його звільнено з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку із припиненням повноважень посадових осіб, має наявний причинний зв`язок між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду, тому основною підставою забезпечення позову ОСОБА_1 є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом заборони АТ «Миколаївобленерго» в особі будь-яких його органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників (у тому числі, але не виключно, виконуючим обов`язки органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників: -вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення повноважень першого заступника генерального директора АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_1 ; - вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання прийнятих рішень про звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання повноважень, обмеження повноважень, відсторонення від виконання повноважень першого заступника генерального директора ОСОБА_1. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову, який перебуває в провадженні суду є визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, які на думку позивача порушують його права, що може цілком реально призвести до неможливості або ж до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог у даній справі; застосування заходів забезпечення позову за вимогами позивача не порушує прав та охоронюваних інтересів відповідачів чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а позивач вказав на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів; існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам і інтересам позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову буде неможливе виконання рішення суду у цій справі, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, у межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, а тому просив про її скасування. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначав, що відсутні підстави вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову. На думку відповідача, застосування таких заходів призведе до фактичного вирішення спору без розгляду справи по суті. Крім того, позивачем не обґрунтовані наслідки невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову, не зазначено, яким чином невжиття їх у майбутньому призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив про її задоволення. Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2020 року АТ «Миколаївобленерго» видано наказ №704 «Про приведення у відповідність до організаційної структури товариства штатного розкладу», яким визнано такою, що не відповідає організаційній структурі посаду першого заступника Генерального директора Товариства та звільнено першого заступника генерального директора АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_1 з 08 жовтня 2020 року за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб). Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Пункти 4 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснюють, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. Згідно з вказаною постановою метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У позові, посилаючись на незаконність звільнення на підставі наказу №704 від 07 жовтня 2020 року АТ «Миколаївобленерго», ОСОБА_1 просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Отже предметом спору є незаконність звільнення позивача, тому колегія суддів вважає, що обрані позивачем види забезпечення позову - є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування цих заходів забезпечення не випливає із фактичних обставин справи, які б свідчили про наявність підстав уважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. На думку колегії суддів, вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову у способи вказані позивачем шляхом заборони вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення та припинення повноважень позивача та дії на виконання таких рішень, призведе до фактичного вирішення спору без розгляду справи по суті. Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову, а отже й про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Миколаївобленерго» в особі будь-яких його органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників (у тому числі, але не виключно), виконуючим обов`язки органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення повноважень першого заступника генерального директора АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_1 та вчиняти будь-які дії на виконання таких рішень. А відтак, колегія суддів констатує, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог закону, оскільки судом першої інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Посилання позивача лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та його недобросовісність, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження зазначених обставин доказами, не є достатньою правовою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення і ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його відповідно до пункту 2 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, а апеляційну скаргу - задовольнити, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду. Керуючись статтями 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом заборони АТ «Миколаївобленерго» в особі будь-яких його органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників (у тому числі, але не виключно), виконуючим обов`язки органів управління та/або посадових осіб, службових осіб чи представників: - вчиняти дії спрямовані на звільнення, відсторонення, припинення повноважень першого заступника генерального директора АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_1 ; - вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання прийнятих рішень про звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання повноважень, обмеження повноважень, відсторонення від виконання повноважень першого заступника генерального директора ОСОБА_1. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.