Постанова 4804 № 263/15836/19

22-ц/804/2859/20 263/15836/19 Єдиний унікальний номер 263/15836/19 Номер провадження 22-ц/804/2859/20 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 07 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Мальцевої Є.Є., Попової С.А., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 23 жовтня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини. Позовна заява, мотивована тим, що з 01.10.2010 по теперішній час вона перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», працюючи на посаді інженера з охорони праці І категорії. В період з 12.12.2016 по 16.04.2017 позивачка перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами. 12.12.2016 надала відповідачу листок непрацездатності серії НОМЕР_1 від 12.12.2016 та свої банківські реквізити для подальшої виплати допомоги у зв`язку із народженням дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилась донька - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим остання звернулась до відповідача з заявою про виплату їй матеріальної допомоги у розмірі 33 493,75 грн., відповідно до умов п. 6.29 Колективного договору. Проте, до теперішнього часу АТ «Українська залізниця» не сплатило позивачці одноразову допомогу, не дивлячись на її неодноразові письмові звернення на адресу АТ «Українська залізниця». В остаточно уточненій позовній заяві, позивачка просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість з одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з народженням дитини у розмірі 33 493,75 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини у розмірі 27 464 грн. 87 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався вимог Колективного договору, положення якого діють безпосередньо і є обов`язковими для усіх суб`єктів правовідносин, та безпідставно до теперішнього часу не сплатив ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі п`яти розмірів її середньої заробітної плати у зв`язку із народженням дитини. До вказаних висновків суд дійшов враховуючи факт визнання відповідачем обов`язку щодо необхідності виплати передбаченої п. 6.29 Колективного договору матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини, про що свідчить наказ АТ «УЗ» № 75.1 від 28.04.2018 року. (а.с.24). Визначаючи розмір матеріальної допомоги, яка підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога ОСОБА_1 при народженні дитини, згідно розрахункових документів, виданих посадовими особами відповідача дорівнює 33 493,75 грн. - до оподаткування; а 27 464,87 грн. - сума належна до виплати (тобто з відрахуванням всіх обов`язкових платежів).(а.с.28) Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди суд першої інстанції виходив із неправомірності поведінки відповідача, порушення трудових прав позивачки щодо не сплати їй фактично нарахованої одноразової грошової допомоги, яку визначив у розмірі 5 000 грн. Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди судом враховано, що не виплата ОСОБА_1 матеріального забезпечення потребувала від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя та життя новонародженої дитини, яка є інвалідом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням суду, відповідач АТ «Українська залізниця» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати та інших виплат було припинено. Доводи і заперечення інших учасників справи Позивачка не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вище зазначене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працевлаштувалася в ДП «Донецька залізниця» з 01.10.2010 року, згідно із записом №21 від 01.09.2016 ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця. (а.с.10-12) Згідно із п.6.29 Колективного договору Донецької залізниці, укладеного між керівництвом та дорожнім комітетом професійної спілки Донецької залізниці, керівництво роботодавця взяло на себе зобов`язання щодо виплати одноразової матеріальної допомоги жінкам при народженні дитини у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат на кожну дитину. (а.с.13-15) Відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_2 (а.с.21) Згідно із кадровим наказом № 270/в-т від 14.04.2017 ПАТ «Українська залізниця» про надання відпустки ОСОБА_1 , інженеру охорони праці 1 категорії, останній надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років в період з 17.04.2017 по 28.02.2020 роки. (а.с.18) 06.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до керівництва АТ «Українська залізниця» із заявою про виплату матеріальної допомоги у розмірі п`яти заробітних плат, відповідно до умов Колективного договору, у зв`язку із народженням дитини.(а.с.23) Наказом структурного підрозділу «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 75.1 від 28.04.2017 вирішено сплатити одноразову матеріальну допомогу ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці 1 категорії СП «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», у зв`язку із народженням дитини у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат. Матеріальна допомога сплачується за рахунок коштів підприємства. (а.с.24) Відповідно до розрахунку заробітної плати за квітень 2017 року, виданого роботодавцем, ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці 1 категорії, нараховано матеріальну допомогу при народженні дитини у сумі 33 493,75 грн(до оподаткування), сума до виплати 27 464,87 грн., яка до теперішнього часу не виплачена. (а.с.28) Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Статтею 7 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року визначено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Як вже зазначалось вище, правова підстава для нарахування матеріальної допомоги при народженні дитини передбачена положеннями пункту 6.29 Колективного договору як одноразова матеріальна допомога для жінок що працюють в Товаристві. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та статті 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого, заявник може стверджувати, що він має, принаймні, «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation), стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 р. у справі №910/5953/17 вирішила виключну правову проблему звернула увагу, що при реорганізації правонаступництво завжди є універсальним: все майно, права й обов`язки переходять до правонаступника. При реорганізації держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її правонаступнику. Тому ВП ВС визначила, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з 21 жовтня 2015 року. З урахуванням наведеного доводи відповідача, про відсутність зав`язків між виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» щодо передачі з непідконтрольної території первинних документів неспроможні. Тим більше, що право на отримання допомоги позивач отримала 28.02.2017 року, оскільки в неї народилася дитина, а Указ Президента України №62/2017, про припинення нарахування заробітної плати та інших виплат було введено в дію 15.03.2017 року. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості виконати зобов`язання по виплаті матеріальної допомоги через відсутність первинних документів у структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» неспроможні. АТ «Укрзалізниця» з 2014 року була поінформована про реальний стан речей в місці розташування регіональної філії «Донецька залізниця», а тому не була позбавлена можливості запобігти негативним наслідкам втрати первинних документів. Доводи апеляційної скарги що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог щодо розміру заборгованості є неналежними та такими, що не підтверджують її наявність - непереконливі, оскільки відповідач не надав доказів на їх спростування. Доводи апеляційної скарги що задовольняючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував висновки експертів Торгово-промислової палати України у Науково-правовому висновку Торгово-промислової Палати України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2, якими засвідчено настання для ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили з 20 березня 2017 року безпідставні, так як право на виплату допомоги у позивача виникло до настання вказаних обставин. Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи відповідача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови у задоволенні позову, відповідачем не надано. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2020 року. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: Є.Є. Мальцева С.А. Попова