Постанова 4824 № 752/26420/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 752/26420/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/13196/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Мазурик О.Ф., Кравець В.А. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Плахотнюк К.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в : у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання малолітніх доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 12 000 грн до досягнення кожною повноліття, але не менше 1/5 частини усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно. Відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначала, що від шлюбу з відповідачем має трьох малолітніх дітей. Вона самостійно здійснює їх матеріальне забезпечення та догляд за дітьми, а відповідач інколи надає грошові кошти на їх утримання. Відповідач працездатний, отримує дохід від господарської діяльності, інших утриманців не має. Вона неодноразово пропонувала укласти договір про добровільну сплату аліментів на утримання дітей, проте добровільної згоди не досягнуто. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.08.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у сумі по 3 000 грн на кожну дитину щомісячно, однак не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.12.2019 і до досягнення ними повноліття або ж зміни матеріального стану сторін; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 049 грн на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу. Вирішено питання щодо стягнення удового збору. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь відповідачки аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000 грн на кожну дитину щомісячно, однак не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд першої інстанції не врахував, що він працює у ТОВ «БТІ Юкрейніан Груп» на посаді інженера та його заробітна плата складає 4 723 грн, що підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України. Під час перебування у шлюбі, все майно, яке було придбано, оформлювалось на ім`я позивачки. Вважає, що він потурбувався про те, щоб його діти були забезпечені житлом. Позивачка за договором здає одну квартиру в оренду та отримує дохід, який іде на утримання дітей. У матеріалах справи відсутні докази про те, що він має інший дохід від господарської діяльності. Його представник не заперечувала проти стягнення аліментів на загальну суму 6 000 грн, проте суд безпідставно стягнув аліменти у більшому розмірі. Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу суд не врахував клопотання про зменшення розміру таких витрат. Справа є малозначною та розглянута в одне судове засідання, проте витрати включені за 4 судових засідань. У витрати включено час на підготовку 6 адвокатських запитів, проте такі запити у матеріалах справи відсутні. Заявлені позивачкою витрати на правничу допомогу значно завищені. Вважає, що ці витрати мають бути зменшені до 762,05 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначає, що щомісячний дохід відповідача значно перевищує 4 723 грн. Він користується автомобілем Лексус, придбаним в автосалоні у 2017 році, систематично їздить на відпочинок за кордон, користується послугами СпортЛайф Делюкс, що свідчить про те, що відповідач має прихований дохід. Незважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за нею, вона не має доступу до цієї квартири, оскільки в ній проживає відповідач зі своєю співмешканкою. Відповідач також не надає їй доступу до квартири АДРЕСА_2 , яку вона отримала у спадок, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вона має дохід від здачі житла в оренду не відповідають дійсності. Навпаки вона як власник постійно отримує приписи - попередження, пов`язані з боргом за комунальні послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Визначаючи розмір аліментів суд виходив з матеріального становища сторін. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Відповідно до ст. 181 цього ж Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходів її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі ст. 182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції виходив з положень вищезазначених норм та доказів, наявних у матеріалах справи. Відповідач вказуючи на те, що має щомісячний дохід лише у сумі 4 723 грн, у той же час не заперечує проти стягнення аліментів у сумі 6 000 грн, по 2 000 грн на кожну дитину. Відповідач не спростував доводів позивачки про те, що він користується автомобілем Лексус, придбаним у 2017 році, регулярно виїздить на відпочинок за кордон та користується послугами СпортЛайф Делюкс та не надав будь - яких пояснень щодо джерела походження коштів для таких витрат. Вказане свідчить про те, що відповідач спроможний надавати утримання на дітей у сумі по 3 000 грн на кожну дитину щомісячно. Доводи відповідача про те, що він забезпечив дітей нерухомим майном та позивач має дохід від здачі в оренду такого нерухомого майна доказами не підтверджені. За вказаних обставин рішення суду в частині визначення розміру аліментів є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, крім іншого, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до частини 5 цієї статті якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. До позовної заяви було долучено попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу складають 18 564,75 грн. Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 15.07.2020 такі витрати складають 14 049 грн. Відповідач подав клопотання про зменшення цих витрат пославшись на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу розумності та об`єктивності, не є співмірним із заявленими вимогами, оскільки справа є малозначною та він частково визнав позов. Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі суд не врахував, що позовні вимоги були задовлені не у повному обсязі, а відтак розподіл таких витрат мав бути проведений пропорційно до задоволеної частини вимог. Суд не звернув уваги на приписи ч. 5 ст. 141 ЦПК України та не врахував, що представник позивачки не навів поважних причин зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу у порівнянні із заявленою сумою у попередньому (орієнтовному) розрахунку та не навів будь - яких мотивів відхилення клопотання відповідача щодо зменшення таких витрат. Позивачці надавалася правова допомога на підставі договору, укладеного 18.11.2019 з Адвокатським об`єднанням «Мазуренко Войтюк та партнери» в особі адвоката Мазуренка С.С., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.05.2017 № 6069/10. З акта приймання - передачі наданих послуг від 15.07.2020 вбачається, що на зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції витрачено 1 год та вартість такої послуги складає 1 003,50 грн. Натомість до акта включено витрати у сумі 1 003,50 грн за ознайомлення з доказами та аналіз і підбірку судової практики. Оскільки проведення консультації та узгодження правової позиції неможливо без вивчення матеріалів, які надані позивачкою, то фактично у акті двічі відображено витрати за одні і ті ж самі дії. У даному акті також визначено тарифи за години роботи на стадії підготовки справи (1 год - 1 003,50 грн) та на стадії судового розгляду (1 год - 2 007 грн). Складання позовної заяви та попереднього розрахунку судових витрат не є стадією судового розгляду, проте розмір витрат за ці послуги розраховано із суми 2 007 грн за 1 год, чим безпідставно завищено розмір таких витрат. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною позовної заяви, тому включення у витрати 1 003,50 грн за складання попереднього розрахунку судових витрат є безпідставним. Таким чином згідно з актом на написання позовної заяви витрачено 2 год, що складає 2 007 грн (1003,50 грн *2), натомість у акті вказано суму 5 017,50 грн. Заява про долучення доказів (а.с. 96) містить лише перелік таких доказів без будь - якого правового обґрунтування щодо необхідності подачі цих доказів, а тому включення у у акт 1 003,50 грн (0,5 год) за написання такої заяви не відповідає принципу розумності та справедливості розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ці витрати уже включені у такий вид послуг, як написання позовної заяви. Відтак доведеними витратами на професійну правничу допомогу є 1 год зустріч, консультація, узгодження правової позиції 1 003,50 грн; 2 год написання позовної заяви 2 007 грн; 1 год складання відповіді на відзив 2 007 грн; 2 год участь адвоката у судовому засіданні 4 014 грн, що разом складає 9 031,50 грн. Судом задоволено позов на 75 % від заявлених вимог. Відтак стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 6 773,63 грн (75 % від 9 031,50 грн). Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має складати 762,05 грн, оскільки належних обґрунтувань про те, чому саме має застосуватися ставка 152,41 грн за 1 год роботи адвоката апеляційна скарга не містить. Адвокатське об`єднання «Мазуренко Войтюк та партнери» має право самостійно визначати розміри ставок за годину роботи та суд не може втручатися у процес формування розміру цих ставок, а лише за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо встановить, що їх розмір безпідставно завищено. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір таких витрат з 14 049 грн до 6 773,63 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст складений 07.12.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик