Постанова Київський апеляційний суд № 760/23554/20

Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 2 грудня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю представника митного органу Глущенко Н.В., захисника Дашицького Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про порушення митних правил за апеляційною скаргою представника митного органу на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Узбекистану, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Узбекистану НОМЕР_1 , виданий 30.04.2015, у с т а н о в и в : Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2020 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, за порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України. Цією ж постановою вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1552/10000/20 від 29.09.2020 іноземну валюту в сумі 13 700 доларів США повернуто ОСОБА_1 Як встановив суд, ОСОБА_1 порушив порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю проходження через "зелений коридор", перемістив товари, переміщення яких обмежено законодавством України, - готівку в сумі, що підлягає обов`язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ № 3 від 02.01.2019, та Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019, за таких обставин. 29.09.2020 о 9 годині 23 хвилині під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянин Узбекистану ОСОБА_1 , який прибув до України з м. Стамбул, Туреччина, рейсом № ТК 457 авіакомпанії "Turkish Airlines", своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору, - "зелений коридор", тим самим відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Згідно з Порядком виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 671 від 03.08.2018, перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок "зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано "зелений коридор" і декларування здійснюється шляхом вчинення дій.Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю. На підставі п.4 ст.336 та ст.342 МК України співробітниками митниці проведено усне опитування ОСОБА_1 , який повідомив, що переміщує через митний кордон 25 000 доларів США, після чого запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) ОСОБА_1 видав готівку в сумі 25 350 доларів США, що знаходились у сумці та переміщувалась без ознак приховування, і яка, з його слів, належить компанії "Шахрийор Агро Експорт". ОСОБА_1 обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", що передбачає наявність готівки у сумі, яка не перевищує еквіваленту 9 999 євро. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації він не подавав. З виявленої суми ОСОБА_1 було пропущено 11 650 доларів США (еквівалент 9 982 євро), а решту - 13 700 доларів США вилучено відповідно до протоколу про порушення митних правил. В апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби Клімов С.Г. просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предмету правопорушення - грошових коштів у сумі 13 700 доларів США. В обґрунтування своїх вимог викладає зміст протоколу про порушення митних правил, про що детально зазначено раніше, і вказує, що висновок суду про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти не ґрунтується на вимогах закону, оскільки це стягнення є обов`язковим. До апеляційного суду ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не прибув і не повідомив про поважні причини неявки. А тому згідно з ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши пояснення представника митного органу Глущенко Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, пояснення захисника Дашицького Р.Л., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що її належить задовольнити частково, з таких підстав. Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, а саме, порушенні порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю є обґрунтованими, підтверджується наявними в справі доказами і ніким з учасників провадження не оспорюються. Обґрунтовуючи відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, суддя у постанові послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Садоча проти України" та зазначив, що застосування додаткового стягнення у виді конфіскації предметів порушення митних правил буде непропорційним і становитиме індивідуальний і надмірний тягар. Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно з ч.1 ст.466 МК України адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Санкцією ст.471 МК України передбачено застосування стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Отже, санкція вказаної норми є безальтернативною і передбачає накладення стягнення як у виді штрафу, так і конфіскації. Як зазначив ЄСПЛ в рішенні "Садоча проти України", висновки в якому були враховані суддею місцевого суду, держави дійсно мають законний інтерес, а також обов`язок, згідно з різними міжнародними договорами вживати заходів для виявлення та контролю за переміщенням готівкових грошових коштів через кордони, оскільки великі суми готівки можуть використовуватися для відмивання грошей, незаконного обігу наркотиків, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або здійснення інших серйозних фінансових правопорушень. Загальна вимога щодо декларування, яка застосовується до будь-якої фізичної особи, що перетинає державний кордон, перешкоджає неконтрольованому ввезенню готівкових коштів до країни чи їх вивезенню з країни, а заходи з конфіскації, що є наслідком недекларування готівки митному органу, є частиною загальної схеми регулювання, призначеної для боротьби з цими правопорушеннями. Тому захід з конфіскації відповідав загальним інтересам суспільства. Приймаючи рішення про порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, у відповідності з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, Суд мотивував свої висновки тим, що конфіскація всієї незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар, була непропорційною до вчиненого правопорушення. Керуючись цією ж позицією, суддя місцевого суду однак не врахував, що іноземна валюта, яку ОСОБА_1 переміщував через митний кордон України, не належала йому особисто, а була, з його слів, власністю компанії "Шахрийор Агро Експорт". Жодними доказами в справі не підтверджуються законність походження цих коштів та висновки про те, що конфіскація безпосередніх предметів правопорушення становитиме для ОСОБА_1 індивідуальний та надмірний тягар. Доводи захисника в суді апеляційної інстанції, який, посилаючись на презумпцію невинуватості, стверджував, що саме митний орган повинен був надавати докази на підтвердження цих обставин, є недоречними, оскільки на підтвердження вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил митний орган надав докази, і винуватість останнього ніким з учасників провадження у справі не заперечується. Що ж стосується додаткового стягнення, то відповідно до законодавства України воно є обов`язковим, у той час як практика ЄСПЛ застосовується з урахуванням принципу індивідуалізації. Отже, апеляційний суд приходить до переконання, що підстав вважати, що втручання у право власності юридичної особи не відповідатиме принципу пропорційності, а конфіскація предметів порушення митних правил, які ОСОБА_1 не належать, становитиме для нього індивідуальний і надмірний тягар, відсутні. Тому у зв`язку з неправильним застосуванням суддею місцевого суду норм матеріального права постанова в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нової постанови про накладення на нього стягнення відповідно до санкції ст.471 МК України у виді штрафу та конфіскації вилученої іноземної валюти. На переконання апеляційного суду, застосування додаткового стягнення у виді конфіскації буде відповідати його меті, сприятиме вихованню особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що суд безпідставно не застосував конфіскацію, підстав для скасування постанови в повному обсязі з визнанням ОСОБА_1 винуватим у вчиненні порушення митних правил, як про це просить представник митного органу, відсутні, і апеляційна скарга задовольняється частково. На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника митного органу - Київської митниці Держмитслужби задовольнити частково. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в частині накладення на нього адміністративного стягнення скасувати. Накласти на ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) адміністративне стягнення за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, у виді штрафу в розмірі 100 /ста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 /одну тисячу сімсот/ гривень, з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - іноземної валюти в сумі 13 700 /тринадцять тисяч сімсот/ доларів США, вилученої відповідно до протоколу № 1552/10000/20 від 29.09.2020. У решті постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.М. Тютюн