Постанова Київський апеляційний суд № 759/12851/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/14455/2020 Справа № 759/12851/13-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 02 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Богдан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києвав складі судді Войтенко Ю.В., постановлену в м. Київ 16 червня 2020 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», боржник ОСОБА_1 , на постанови заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаревич Яни Анатоліївни про закінчення виконавчих проваджень, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У березні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» звернулося до суду із скаргою на постанови державного виконавця. Скаргу мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року задоволено позов ВАТ «ВТБ Банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 263853,82 грн. за кредитним договором та судовий збір. 22 грудня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 221215нв та додаткову угоду № 1 від 04 квітня 2016 року, за умовами якої було відступлено право вимоги, зокрема, за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 . Таким чином, фінансова компанія є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором від 12 квітня 2012 року, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим договором. ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» стало відомо, що в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у м. Київ відкрито виконавче провадження № 43701494 відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі рішення суду і 27 грудня 2019 року було направлено адвокатський запит до виконавчої служби, метою якого було отримання інформації щодо ходу здійснення виконавчого провадження. У відповіді на адвокатський запит було повідомлено, що кошти, стягнуті при виконанні виконавчих проваджень № 43701494 та № 43701491, були перераховані на розрахунковий рахунок АТ «ВТБ Банк», останній на момент перерахування коштів уже не був кредитором ОСОБА_1 та отримав кошти без жодної правової підстави. До укладення договору про відступлення права вимоги банк не повідомляв ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про існування будь-яких виконавчих проваджень, тому останнє не здійснювало дій щодо заміни сторони у виконавчому провадженні. 31 січня 2020 року ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Київ із проханням направить вимогу до АТ «ВТБ Банк» щодо повернення безпідставно набутих коштів, однак листом від 10 лютого 2020 року було повідомлено, що підстави для повернення коштів на рахунок відділу відсутні, а виконавчі провадження 24 грудня 2019 року взагалі завершені у зв`язку із фактичним виконанням. Даний лист ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» отримало 19 лютого 2020 року. При цьому ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про заміну сторони виконавчого провадження. Зазначав, що станом на сьогодні існує формальна видимість виконання рішення суду, проте реальні обставини вказують на те, що АТ «ВТБ Банк» безпідставно отримав кошти в рахунок погашення заборгованості, які належать ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» як законному правонаступнику, і у ОСОБА_1 є непогашена заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Поліс». На підставі вищевикладеного заявник просив визнати поважними причини пропущення та поновити строк для подання скарги на постанову про закінчення виконавчих проваджень № 43701494, № 43701491, скасувати постанови заступника начальника Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києві Макаревич Я.А. про закінчення виконавчих проваджень та зобов`язати її відновити ці виконавчі провадження. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 рокускаргу ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» на постанови про закриття виконавчих проваджень залишено без розгляду. Заявник ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 рокута направити скаргу для продовження її розгляду до Святошинського районного суду м. Києва. В обґрунтування доводів апеляційної скарги повторно викладав обставини справи, зазначені в скарзі на постанови державного виконавця. Зазначав, що саме 19 лютого 2020 року з листа Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Київ дізнався про завершення виконавчих проваджень, тобто перебіг строку з метою подання скарги розпочався з 20 лютого 2020 року, закінчився 05 березня 2020 року, а скаргу на постанови про закінчення виконавчих проваджень було подано 04 березня 2020 року, відтак вважав безпідставною позицію суду, що з 22 грудня 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» мало змогу реалізувати свої права по відношенню до стягнення заборгованості. Не погоджувався із висновками суду, що станом на дату розгляду клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» не набуло статусу сторони виконавчого провадження, з огляду на відсутність судового рішення, яке набрало законної сили про зміну сторони виконавчого провадження. Відтак суд встановив відсутність права в ТОВ «ФК «Поліс» на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, що суперечить ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Посилався на положення ст. 261 ЦПК України, якою передбачено, що ухвали, постановлені в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею, і саме в такому порядку була постановлена ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження, якою АТ «ВТБ Банк» замінено правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Поліс». Зазначав, що наявність чи відсутність права у ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» на звернення зі скаргою суд міг встановити лише під час розгляду такої скарги. З урахуванням того, що розгляд скарги не здійснювався, то висновки суду щодо цього питання є передчасними та необґрунтованими, суд під час розгляду скарги неповно дослідив обставини та докази у справі, не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів апелянта, що в результаті призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення у даній справі, як наслідок право апелянта на доступ до правосуддя та справедливий розгляд було порушено. Від боржника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року залишити без змін. Посилалась на те, що відповідно до ст. 447 ЦПК України у ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» відсутнє в цілому право звертатися до суду в порядку ЦПК України зі скаргою на дії державного виконавця у виконавчому провадженні, в якому воно не було і не є на сьогодні стороною. Вважала, що будь-яких поважних причин пропуску строку для звернення зі скаргою на дії державного виконавця ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» не надало. Зазначала, що рішення суду виконано повністю і належним чином відповідно до того виконавчого документа, який був виданий судом згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/12851/13-ц від 22 січня 2014 року. Від Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» не є стороною виконавчого провадження та не має права на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця. Зазначав, що 12 листопада 2020 року Київським апеляційним судом винесено постанову № 759/12851/13-ц, якою апеляційну скаргу Макаревич Я.А. в інтересах Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві задоволено, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва від 19 червня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 43701494 щодо виконання виконавчого листа № 2/759/307/14, виданого 04 квітня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу у розмірі 266607,52 грн. (а. с. 36). Постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва від 24 грудня 2019 року виконавче провадження ВП № 43701494 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/307/14 закінчене в зв`язку із повним виконанням рішення (а. с. 37). Також встановлено, що 22 грудня 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк» уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 221215нв, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а. с. 74 - 79). 04 квітня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк» уклали додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги № 221215нв від 22 грудня 2015 року, за яким було передано право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором R53400237623В (а. с. 86 - 105). Листом від 31 січня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» звернулося до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ із заявою, в якій просило відділ звернутися до АТ «ВТБ Банк» з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів шляхом перерахування на рахунок Святошинського районного відділу державної виконавчої служби, на підставі ч. 7 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а. с. 6 - 7). 31 січня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» також направило претензію на ім`я Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», в якій пропонувало банку повернути безпідставно набуті грошові кошти, перерахувавши їх на рахунок Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ (а. с. 12 - 14). Листом від 10 лютого 2020 року Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, надав відповідь на заяву, в якій зазначив про відсутність підстав для повернення коштів на рахунок відділу, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про заміну сторони стягувача на ТОВ «ФК «Поліс»; даний лист фінансова компанія одержала 19 лютого 2020 року (а. с. 9 - 10, 18). Листом від 13 лютого 2020 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» повідомила ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», що органи державної виконавчої служби на законних підставах переказали кошти на рахунок банку, тобто такий переказ не може бути помилковим в силу закону, оскільки ґрунтується на рішенні суду, яке набрало законної сили (а. с. 16). Крім того, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у справі № 759/12851/13-ц за заявою Бельдій А.С. , яка здійснює представництво ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, заяву задоволено, здійснено заміну стягувача у виконавчому листі від 22 січня 2014 року, виданому Святошинським районним судом м. Києва від 22 січня 2014 року у справі № 759/12851/13 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 263853,82 грн. за кредитним договором № R53400237623В від 12 квітня 2012 року та судовий збір в сумі 2753,70 грн., з ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (а. с. 19 - 22), а постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року цю ухвалу скасовано і в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено (а. с. 232 - 236). Наведене підтверджується матеріалами справи. Залишаючи без розгляду скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що відступлення права вимоги грошових зобов`язань відбулося у грудні 2015 року, тобто з 22 грудня 2020 року заявник мав змогу реалізувати свої права по відношенню до стягнення заборгованості. Крім того, станом на момент розгляду клопотання фінансова компанія не набула статусу сторони виконавчого провадження, з огляду на відсутність судового рішення, яке набрало законної сили, про заміну сторони виконавчого провадження, відтак, встановлено і відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку. Апеляційний суд не може повністю погодитися із даними висновками, виходячи із наступного. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України цивільною процесуальною дієздатністю є здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, яку мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що підприємство, установа, організація, які є юридичними особами, наділені цивільною процесуальною дієздатністю та можуть виступати сторонами у цивільному процесі. Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Із матеріалів справи вбачається, що заявник ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» є юридичною особою, належним чином зареєстрованою у відповідності до законодавства України, код ЄДРПОУ 38994463. За таких обставин висновки суду щодо відсутності у заявника цивільної процесуальної дієздатності не ґрунтуються на вимогах закону і положення п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України застосовані судом помилково. Крім того, вирішуючи питання наявності у ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» права на звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, суд першої інстанції встановив, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, якою замінено стягувача у виконавчому листі у справі № 759/12851/13, а саме ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», на даний час оскаржується в Київському апеляційному суді, а отже станом на момент розгляду клопотання заявник не набув статусу сторони виконавчого провадження. Дійсно, як посилається заявник, за змістом статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Аналогічні роз`яснення наведені в постанові Верховного Суду від 23 травня 2019 року в справі № 796/165/2018. Як вбачається із ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, вона постановлена в судовому засіданні із неявкою всіх учасників справи (а. с. 19 - 21). При цьому можливість апеляційного оскарження ухвали відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, виходячи із аналізу ст. 261 ЦПК України, не залежить від набрання ухвалою законної сили. Також із матеріалів справи вбачається, що на копії ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року міститься відмітка про набрання ухвалою законної сили, відтак висновки суду про відсутність станом на момент розгляду скарги судового рішення, яке набрало законної сили, про заміну сторони виконавчого провадження, не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, і не відповідають фактичним обставинам. Разом із тим ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження скасована постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року і в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено. Також помилковими і такими, що не мають відношення до суті скарги на постанови державного виконавця від 24 грудня 2019 року, є висновки суду першої інстанції щодо можливості скаржника з грудня 2015 року, коли до нього перейшло право грошової вимоги, реалізувати свої права по відношенню до стягнення заборгованості, та про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про поновлення процесуального строку, оскільки відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Крім того, взаємовиключними є висновки суду про відмову в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку і одночасне залишення скарги без розгляду з підстав відсутності у заявника цивільної процесуальної дієздатності. За таких обставин ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак ухвала суду не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Оцінюючи доводи апеляційної скарги і відзивів на неї, апеляційний суд приходить до висновку, що вимога ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» в апеляційній скарзі про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрите, враховуючи наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до статті 383 ЦПК (в нинішній редакції ст. 447 ЦПК України), частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження (ч. 1, 2 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону в чинній редакції) право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника. Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. У зв`язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України в чинній редакції), а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в чинній редакції) (п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6). Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Таким чином, правонаступництво сторони у виконавчому провадженні відбувається виключно на підставі ухвали суду. Апеляційним судом перевірено доводи відзиву Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і встановлено з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, що постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в справі № 759/12851/13-ц задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 та Макаревич Я.А. в інтересах Святошинського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено. За таких обставин, ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» не є стороною виконавчого провадження у цій справі, отже його скарга на постанови державного виконавця не може розглядатись в порядку ст. 447 ЦПК України, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист (ч. 1, 5 ст. 287 КАС України). Висновки апеляційного суду щодо відсутності у заявника як особи, яка не є учасником виконавчого провадження, права звертатися до суду зі скаргою на дії виконавця у порядку, передбаченому ст. 447 ЦПК України, відповідають правовим висновкам, викладеним Верховним Судом в постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 522/15037/15-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 740/3428/17, від 05 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду), від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Доводи апеляційної скарги про те, що можливість інших учасників виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою на рішення виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України, передбачена ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ґрунтуються на помилковому тлумаченні вимог закону та відхиляються апеляційним судом. Відтак, доводи заявника про те, що бездіяльність державного виконавця і боржника призвела до перерахування коштів, стягнутих з боржника, на рахунок неналежного, на думку ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», стягувача, а отже рішення належним чином не виконане і виконавче провадження закінчене без наявних на те підстав, підлягають перевірці не в межах скарги на рішення державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України, а в межах розгляду адміністративної справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За таких обставин, враховуючи, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі має бути закрите на підставі ч. 1 ст. 377 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 381, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року скасувати. Провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», боржник ОСОБА_1 , на постанови заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаревич Яни Анатоліївни про закінчення виконавчих проваджень закрити. Роз`яснити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» має право протягом десяти днів з дня отримання ним даної ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення даної справи до суду встановленої юрисдикції для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.