Постанова Харківський апеляційний суд № 953/451/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 25 листопада 2020 року м. Харків справа № 953/451/20 провадження № 22-ц/818/5035/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач : Харківська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, відповідачі: Державний реєстратор Чугуївської міської ради Харківської області Каліберда Анастасія Андріївна, ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди Анастасії Андріївни, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2020 року, постановлене в складі судді Якуші Н.В., в залі суду в місті Харків, В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача Державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33717025 від 06.02.2017 р., на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна №1164315763101, а саме нежитлове приміщення гараж НОМЕР_2, площею 24,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що у провадженні Київського ВП ГУНП в Харківській області перебуває об`єднане кримінальне провадження №42017221080000141 від 05.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365-2, ч.2 ст.364, ст.356 КК України. Відомості до ЄРДР внесені зокрема за інформацією Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про те, що суб`єкти господарювання, що здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, серед яких ТОВ «Актуаль», зловживаючи своїми повноваженнями, незаконно видали довідки з зазначенням помилок у технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, які стали підставою для внесення змін до реєстрів речових прав на нерухоме майно, що завдало істотної шкоди територіальній громаді міста Харкова. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному об`єднаному кримінальному провадженні здійснювалось Харківською місцевою прокуратурою №2. На даний час досудове розслідування по даному провадженню триває. В рамках кримінального провадження проведено ряд обшуків, у тому числі в приміщеннях ТОВ «Актуаль» 17.07.2017 року. 06.02.2017 року державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Калібердою А.А. прийнято рішення про державну реєстрацію №33717025. На підставі прийнятого рішення Каліберда А.А. внесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна №1164315763101, а саме нежитлове приміщення гараж АДРЕСА_2 , а також внесла відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ). Відповідно до відомостей Державного реєстру, а саме Витягу №146037121 від 20.11.2018 року підставою виникнення права власності була лише інформаційна довідка 39/02/2017 видана 01.02.2017 ТОВ «Актуаль». У позові зазначено, що для проведення державної реєстрації в порядку п. 42 Порядку, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «Актуаль». Документи, надані власником ОСОБА_1 державному реєстратору Чугуївської міської ради Харківської області Каліберді А.А., не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізувала самочинне будівництво на території міста Харкова. Внаслідок прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора Пушкар О.М. незаконно набув право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2020 року позовну заяву Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33717025 від 06.02.2017 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна №1164315763101, а саме нежитлове приміщення гараж НОМЕР_2, площею 24,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди А.А. та ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1051 грн. з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що за змістом позовної заяви Департамент територіального контролю Харківської міської ради обмежився лише направленням інформації до місцевої прокуратури про вчинення злочину працівниками ТОВ "Актуаль", при цьому Рада самостійно не звернулась до суду за захистом своїх інтересів, які збігаються з інтересами держави. Вказує, що суд першої інстанції самостійно посилається при ухваленні оспорюваного рішення на постанову ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-8, відповідно до якої статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду. Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Звертає увагу на те, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Наголошує, що у даній справі судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Вказує, що до 05.08.1992 року законодавством не було передбачено процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Враховуючи наведене, індивідуальні(садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, котрий засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. Одночасно, у технічній документації, а саме технічному паспорті не було позначки, що вищезазначений об`єкт є самочинною забудовою. Вказує, що прокурор не довів суду, наявність тих обставин, якими було обґрунтовано позов. Зазначає, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту прав, оскільки належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що під час проведення слідства Київським ВП ГУНП в Харківській області у кримінальному провадженні №42017221080000141 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365-2, ч.2 ст.364, ст.356 КК України, Харківської місцевої прокуратурою №2 виявлено порушення законодавства, а саме прийняття державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області рішення про державну реєстрацію №33717025 від 06.02.2017, на підставі якого внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення гараж НОМЕР_2, площею 24,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Окрім цього, згідно відомостей з ЄРДР, внесених за інформацією Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, суб`єкти господарювання, що здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, серед яких ТОВ «Актуаль», зловживаючи своїми повноваженнями, незаконно видали довідки з зазначенням помилок у технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, які стали підставою для внесення змін до реєстрів речових прав на нерухоме майно, що завдало істотної шкоди територіальній громаді міста Харкова. Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №146037121 від 20.11.2018 року вбачається, що підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 була інформаційна довідка серія та номер 39/02/2017 видана 01.02.2017 року ТОВ «Актуаль». Представник відповідача вважає, що прокурор не мав підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах Харківської міської ради. Такі доводи представника відповідача не ґрунтуються на законі. Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35). Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Згідно зі статтею 23 Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а). Позивач зазначає, що незаконно видані довідки із зазначенням помилок у технічних паспортах на об`єкти нерухомого майна, які стали підставою для внесення змін до реєстрів речових прав на нерухоме майно, істотно завдало шкоди територіальній громаді міста Харкова. Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади м. Харкова та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Відповідач звертає увагу на той факт, що матеріали справи не містять відомостей на підставі якого пункту 42 чи 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 була здійснена державна реєстрація, яка оспорюється позивачем. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV. Реєстрація вказаного новозбудованого об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Відповідно до п. 42 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна. У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Пунктом 44 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); 3) документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); 4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад відносить, зокрема, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами (пункт 41 частини першої статті 26 та пункт 26 частини першої статті 43). Згідно статті 37 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, а саме: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом. Тобто питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою. Рішенням Харківської міської ради №325/11 від 06.07.2011 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова. Порядок про присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова (далі - Порядок) визначає на території Харкова єдині правила присвоєння адрес земельним ділянкам і нерозривно зв`язаним з ними будівлям і спорудам, встановлює єдині правила визначення адрес, їх склад і структуру. Дія Порядку поширюється на всі види адресної інформації (адреси) щодо об`єктів нерухомості всіх форм власності в місті Харкові. Кожному об`єкту нерухомості присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова. Відповідно до п. 1.4 Порядку (в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення), адреса об`єкту нерухомості після проведення процедури присвоєння або зміни повинна бути зареєстрована у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова. Адреси присвоюються за заявами юридичних та фізичних осіб - власників об`єктів нерухомості (далі - заявники), відповідних органів місцевого самоврядування, а також органів державної виконавчої влади щодо об`єктів нерухомості державної власності. Присвоєння, зміна, анулювання адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, крім адрес земельних ділянок. Проект рішення про присвоєння, зміну або анулювання адрес об`єктів нерухо мості готує та виносить на розгляд виконавчого комітету Харківської міської ради управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (далі - управління містобудування та архітектури) відповідно до Регламенту виконавчих органів Харківської міської ради. З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «Актуаль». Зазначений висновок відповідає правовий позиції, викладений Верховним Судом України в постанові від 20.04.2016 по справі №826/18270/15. Представник відповідача вказує, що спірне нерухоме майно було побудовано до 05.08.1992 року, тому не підлягає проходженню процедури прийняття в експлуатацію, при цьому технічного паспорту достатньо для державної реєстрації права власності на будівлю. Такі доводи представника відповідача не є обґрунтованими з огляду на таке. Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку визначено статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Частиною другою статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим. Таким чином, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями, отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. З наведеного слідує, що умовою реєстрації права власності на будинок, будівництво якого було закінчено до 05 серпня 1992 року, є належність на відповідній правовій підставі земельної ділянки, на якій збудовано таку будівлю, особі, яка здійснила дане будівництво. Представник відповідача в суді апеляційної інстанції пояснив, що земельна ділянка, на якій збудоване спірне нерухоме майно, у встановленому законом порядку відповідачу під будівництво не виділялася, землекористування цією земельною діялнкомю жодним чином не оформлено. Між тим, умовою реєстрації права власності на будинок, будівництво якого було закінчено до 05.08.1992 року є належність на відповідній правовій підставі земельної ділянки, на якій збудовано таку будівлю, особі, яка здійснила дане будівництво. За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність проведеної державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна №1164315763101, а саме нежитлове приміщення гараж НОМЕР_2, площею 24,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Така реєстрація не могла бути вчинена ані за п. 42, ані за п. 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність вимогам закону державної реєстрації права власності на спірне майно, між тим не звернув увагу на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту. За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Вказаний правова позиція відповідає висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе визначити такий спосіб захисту, який є ефективним та не суперечить закону, а саме: скасувати запис про право власності № 18864903 щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення гараж НОМЕР_2, площею 24,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , вчинений на підставі рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33717025 від 06.02.2017 року. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні, позовні вимоги - частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2020 року - змінити Позов Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити частково. Скасувати запис про право власності № 18864903 щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення гараж НОМЕР_2, площею 24,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , вчинений на підставі рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33717025 від 06.02.2017 року. Стягнути з державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберда Анастасії Андріївни (адреса: 63500, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35-А) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1051 грн.00 коп. з кожного. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.Ю. Тичкова О.В. Маміна