Ухвала КЦС ВС № 642/4985/19

У х в а л а 03 грудня 2020 року м. Київ справа № 642/4985/19 провадження № 61-17873 ск 20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визнання способів участі у вихованні і спілкуванні з дитиною, В с т а н о в и в: 30 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року. Повний текст рішення суду апеляційної інстанції складений 30 жовтня 2020 року. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , просить суд касаційної інстанції змінити рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, в частині встановлення графіку побачень з дитиною. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, заявник вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України, однак дана норма містить перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню. Разом із цим, заявник наводить у скарзі певні рішення суду касаційної інстанції, однак при цьому чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з урахуванням вимог частини другої статті 389 ЦПК України. Як убачається із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. У порушення вимог пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не чітко зазначено судове рішення, яке оскаржується, а саме: постанова Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2020 року (про що зазначено в другому абзаці прохальній частині касаційної скарги) або постанова Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року (як це зазначено у вступній та мотивувальній частинах цієї скарги). Разом із цим, у порушення вимоги пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі також не зазначено адресу електронної пошти ОСОБА_1 та не вказано про її відсутність. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену за змістом касаційну скаргу, яка має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 31 грудня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко