Постанова КЦС ВС № 2-5393/09/14

Постанова Іменем України 25 листопада 2020 року м. Київ справа № 2-5393/09/14 провадження № 61-39089св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є Харківська міська рада, відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», особа, яка не брала участі у справі, та подала апеляційну скаргу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний банківець», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2009 року ОСОБА_1 , правонаступником якої є Харківська міська рада, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»), про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до умов якого остання отримала у борг 300 000 грн, які зобов`язалася повернути до 03 червня 2008 року. 06 липня 2008 року між ними укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_2 зобов`язалася повернути отримані у борг кошти до 05 квітня 2009 року, а у випадку невиконання боргових зобов`язань передати ОСОБА_1 майно, яке є нерухомістю. 09 квітня 2009 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір позики, умовами якого визначено, що ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 300 000 грн на строк до 30 квітня 2009 року, а у випадку неповернення своєчасно позичальником суми позики, позикодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є нежитлові приміщення цокольного поверху № 9-13, 14-27, 58-64 в літ. «А-5» та приміщення першого поверху № ІVа в літ. «А-5», що знаходяться на АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року у справі № 24/138-08. ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконала, кошти не повернула, тому вонамає право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 09 квітня 2009 року у розмірі 300 000 грн та судових витрат звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ОСОБА_1 з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням їй всіх передбачених повноважень, необхідних для продажу предмету іпотеки; зобов`язати КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» надати витяг з Державного реєстру прав власності для здійснення продажу. Короткий зміст судових рішень Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року (у складі судді Чередник В. Є.) позов задоволено. Звернуто стягнення на приміщення № 9-13 цоколя в літ. «А-5», № 14-27, 58-64 в літ. «А-5» та приміщення першого поверху № ІVа в літ. «А-5» загальною площею 344,1 кв. м, які знаходяться на АДРЕСА_1 , належні на праві власності ОСОБА_2 та зареєстровані за останньою на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року у справі № 24/138-08, ухвали Господарського суду Харківської області від 14 серпня 2008 року у справі № 24/138-08, право власності на які зареєстровано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 23 жовтня 2008 року згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20682449, реєстраційний номер 25163066, номер запису 8686 у книзі 1 шляхом його продажу ОСОБА_1 , в тому числі представником ОСОБА_3 , з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», а також наданням ОСОБА_1 (її представникам) всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за ціною встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Визнано, що іпотекодержателю ОСОБА_1 , за рахунок реалізації предмета іпотеки приміщення № 9-13 цоколя в літ. «А-5», № 14-27; 58-64 в літ. «А-5» та приміщення першого поверху № ІVа в літ. «А-5» загальною площею 344,1 кв. м, які знаходяться на АДРЕСА_1 , у спосіб, визначений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», відшкодовується покупцем: позика у розмірі 300 000 грн, витрати по сплаті державного мита - 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 вжити заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки на період його реалізації. Зобов`язано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» надати ОСОБА_1 (уповноваженим представникам) витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження приміщення № 9-13 цоколя в літ. «А-5», № 14-27; 58-64 в літ. «А-5» та приміщення першого поверху № ІVа в літ. «А-5» загальною площею 344,1 кв. м, які знаходяться на АДРЕСА_1 , попередньо здійснивши приведення у відповідність з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5 з урахуванням змін), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20682449 (реєстраційний номер 25163066), та технічні паспорта - інвентаризаційної справи № 34380, здійснивши визначення особи власника нежитлових приміщень шляхом заміни запису: «власник» ФОП ОСОБА_2 на запис: «власник» фізична особа - ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушила умови договору позики, забезпеченого договором іпотеки, кошти позикодавцеві в обумовлений сторонами строк не повернула, тому позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодавець є власником предмета іпотеки на підставі чинного судового рішення. Крім того, реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_2 підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 02 грудня 2015 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний банківець» (далі - ОСББ «Червоний банківець») подало до суду апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2016 року (в складі судді Кругової С. С.) апеляційну скаргу ОСББ «Червоний банківець» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСББ «Червоний банківець» у визначений законом строк не виконало вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплатило, повноважень на представництво інтересів власників квартир, розташованих у житловому будинку літ. «А-5» на АДРЕСА_1 , не надало. ОСББ «Червоний банківець» 08 лютого 2016 року повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2016 року (в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Швецової Л. А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Червоний банківець» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року закрито. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спірні приміщення є частиною приміщень підвалу, які не відносяться до допоміжних, і в яких не розташовані загальнобудинкові мережі, які забезпечують функціонування будинку в цілому та доступ до яких є необхідною умовою належної експлуатації будинку. ОСББ «Червоний банківець» не має передбаченого процесуальним законом права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, оскільки оскаржуваним рішенням суду не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки останнього. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року (в складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Журавель В. І., Хопти С. Ф., Штелик С. П.) ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Ухвала касаційного суду мотивована тим, що відповідно до норм цивільного процесуального права у момент прийняття апеляційної скарги апеляційний суд не вирішує питання по суті про те, чи порушені права особи, яка звертається до суду зі скаргою на судове рішення. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження з підстав відсутності у заявника передбаченого статтею 292 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) права на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2009 року. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Червоний банківець» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2017 року відновлено провадження у справі. Ухвалоюапеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року залучено до участі у справі Харківську міську раду в порядку правонаступництва після смерті ОСОБА_1 . Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є Харківська міська рада, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Понесені ОСББ «Червоний банківець» судові витрати у розмірі 1 370 грн компенсовано за рахунок держави. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, встановлено, що нежитлові приміщення, які є предметом позову у цій справі, є допоміжними приміщеннями будинку і перебувають у спільній сумісній власності власників його квартир. Оскільки у будинку на АДРЕСА_1 створено ОСББ «Червоний банківець», завданням та предметом діяльності якого, згідно зі статутом, є забезпечення реалізації та захист прав співвласників на володіння та користування спільним майном, тому оскаржуваним ним судовим рішенням порушено його права та обов`язки. Право власності на передане в іпотеку спірне нерухоме майно набуте ОСОБА_2 на підставі судового рішення, яке було скасовано, тому відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року та залишити в силі рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що спірні нежитлові приміщення не є допоміжними приміщеннями будинку літ. «А-5» на АДРЕСА_1 , які передано ОСББ «Червоний банківець» на баланс згідно з актом приймання-передачі від 24 березня 2015 року, та перебувають у спільній сумісній власності власників квартир житлового будинку, оскільки такі висновки спростовані рішенням Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року у справі № 24/138-08. Вказаним судовим рішенням господарського суду встановлено, що спірне нерухоме майно, на час розгляду справи, належить ОСОБА_4 , а ОСББ «Червоний банківець» не є належним чином уповноваженою особою на здійснення представництва прав та інтересів всіх співвласників житлового будинку. Під час розгляду у порядку господарського судочинства справи № 922/2805/13 за позовом ОСББ «Червоний банківець» до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договорів оренди та стягнення коштів, судами встановлено, що ОСББ «Червоний банківець» не надало суду доказів на підтвердження проведення ними державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом оренди за договорами оренди, зокрема підвали та нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 . Разом з тим, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2018 року, ухваленим у справі № 640/1919/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСББ «Червоний банківець» про скасування рішення загальних зборів та визнання недійсним статуту, визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів ОСББ «Червоний банківець» від 21 січня 2016 року, а також статут вказаного об`єднання. Представник ОСОБА_2 , під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 640/1919/17, проте у задоволенні вказаного клопотання безпідставно відмовлено, тому висновки суду апеляційного суду про наявність у ОСББ «Червоний банківець» права на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили ще у 2009 році, є помилковим та суперечать зібраним у справі доказам. Крім того, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції спірні приміщення є новою річчю, створеною внаслідок реконструкції нежитлових приміщень, в них не розміщене технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є не можливою, та належать на праві власності ОСОБА_4 , тому на ці приміщення не розповсюджується право співвласників багатоквартирного будинку щодо розпорядження допоміжними приміщеннями. Крім того, суд першої інстанції помилково залучив до участі у справі Харківську міську раду як правонаступника ОСОБА_1 . Доводи інших учасників справи ОСББ «Червоний банківець» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що рішенням місцевого суду порушено його законні права та інтереси, тому апеляційним судом правильно розглянуто його апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду є законною, підстави для її скасування відсутні. Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. 11 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 02 червня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір позики, а 06 липня 2008 року додаткову угоду до нього, відповідно до яких відповідач отримала у борг 300 000 грн та зобов`язалась повернути вказану суму у строк до 05 квітня 2009 року. Рішенням господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року, ухваленим у справі № 24/138-08 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 ) про визнання права власності, визнано за ФОП ОСОБА_2 право власності на магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями (приміщення цокольного поверху №№ 9, 10, 11, 12, 13 літ. «А-5» площею 128,0 кв.м.) та салон краси (приміщення цокольного поверху №№ 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64 літ. «А-5» площею 8,5 кв.м.) загальною площею 344,1 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 ». Виселено ФОП ОСОБА_6 з магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями та салону краси, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 ». 09 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 300 000 грн на строк до 30 квітня 2009 року. Умовами зазначеного договору позики передбачено, що у випадку неповернення своєчасно позичальником суми позики, позикодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є нежитлові приміщення цокольного поверху № 9-13, 14-27, 58-64 в літ. «А-5» та приміщення першого поверху № ІVа в літ. «А-5», що знаходяться на АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року у справі № 24/138-08. ОСОБА_2 належним чином не виконала взятих на себе за договором позики зобов`язань, кошти ОСОБА_1 не повернула. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року, прийнятою у справі 24/138-08, рішення Господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2014 року, прийнятою у справі 24/138-08, рішення Господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року у справі № 24/138-08, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на вищевказані приміщення житлового будинку, розташовані на АДРЕСА_1 , та виселення з цих приміщень ФОП ОСОБА_6 відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року у справі № 922/2805/13 відмовлено у задоволенні позову ОСББ «Червоний банківець» до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договорів оренди та стягнення коштів.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Згідно із частиною першою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції та звернення до суду з апеляційною скаргою) право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 352 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій). Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Конституційний Суд України, у своєму рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Захисту підлягає лише законний інтерес. Законність інтересу, в свою чергу, визначається правилом - «дозволено все, що не забороняється законом», тобто у випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає. Таким чином, ОСББ «Червоний банківець» має інтерес до спірного майна, оскільки вважає себе уповноваженою особою на представництво інтересів співвласників багатоквартирного будинку. На підтвердження повноважень на представництво інтересів співвласників квартир у житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 ОСББ «Червоний банківець» посилалося на статут, затверджений загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку 21 січня 2016 року. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ статуту ОСББ «Червоний банківець», затвердженого загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку 21 січня 2016 року, завданням та предметом діяльності об`єднання є, в тому числі, і забезпечення реалізації та захист прав співвласників на володіння та користування спільним майном (а. с. 114, т. 1). Крім того, на зборах співвласників багатоквартирного будинку, проведених 21 січня 2016 року, прийнято рішення про надання повноважень ОСББ «Червоний банківець» на представництво інтересів співвласників квартир та нежитлових приміщень в судах загальної юрисдикції будь-якої спеціалізації у спорах щодо повернення майна (підвальних приміщень літ. «А»). Вказане рішення оформлено протоколом зборів ОСББ «Червоний банківець» від 21 січня 2016 року №

19. Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2018 року, ухваленим у справі № 640/1919/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСББ «Червоний банківець» про скасування рішення загальних зборів та визнання недійсним статуту, визнано незаконними та скасовано рішення загальних зборів ОСББ «Червоний банківець», оформлені протоколом від 21 січня 2016 року. Визнано недійсним статут ОСББ «Червоний банківець», затверджений загальними зборами співвласників, протокол від 21 січня 2016 року. У зв`язку з поданням апеляційної скарги це судове рішення не набрало законної сили на час прийняття апеляційним судом постанови від 22 травня 2018 року, яка є предметом касаційного оскарження. Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про доведеність ОСББ «Червоний банківець» наявності повноважень на представництво інтересів співвласників квартир багатоквартирного будинку, а також порушення його прав на володіння та користування спірним нерухомим майном. Ураховуючи викладене, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , про те, що ОСББ «Червоний банківець» не є належним чином уповноваженою особою на здійснення представництва прав та інтересів співвласників житлового будинку, оскільки судове рішення у справі № 640/1919/17, на час розгляду справи апеляційним судом не набрало законної сили, тому таке судове рішення, а також встановлені ним обставини не могли бути враховані судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи, а суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті судом апеляційної інстанції. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є Харківська міська рада, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні. На час подання ОСББ «Червоний банківець» апеляційної скарги, а також на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, власником спірних приміщень є ОСОБА_4 , яка, отримавши погодження Харківської обласної державної адміністрації від 17 січня 2013 року на проведення робіт у спірних приміщеннях згідно з погодженою проектною документацією, здійснила реконструкцію спірних нежитлових приміщень та отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 травня 2013 року. Під час розгляду у порядку господарського судочинства справи № 24/138-08 господарським судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_2 не є ні власником, ні володільцем спірних нежитлових приміщень. Право власності на спірні приміщення належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 травня 2013 року. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Однією з підстав звільнення від доказування є преюдиціальність обставин, існування або не існування якої встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову. Отже, судове рішення, на підставі якого за ОСОБА_2 визнано право власності на спірне нерухоме майно, скасовано, тому воно не породжує жодних правових наслідків і ОСОБА_2 не є власником нерухомого майна, яке є предметом спору у цій справі, а власник цього майна ОСОБА_4 вимог про скасування судового рішення у цій справі з підстав того, що порушено її права та обов`язки, не заявляла. Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 не є ні власником, ні користувачем спірного нерухомого майна, оскільки судове рішення, на підставі якого нею набуто таке право, скасовано, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, власником якого іпотекодавець не являється. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неправомірного залучення до участі у справі правонаступника позивача Харківську міську раду є безпідставними, оскільки після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємець за заповітом спадщину не прийняв, тому згідно зі статтею 1277 ЦК України правонаступником прав та обов`язків особи, яка померла, є орган місцевого самоврядування. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська