Постанова КЦС ВС № 640/4477/15-ц

Постанова Іменем України 24 червня 2020 року м. Київ справа № 640/4477/15-ц провадження № 61-44804св18 Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , співвідповідачі, залучені під час апеляційного перегляду справи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути небезпеку пошкодження майна ОСОБА_1 - квартир АДРЕСА_1 шляхом демонтажу обладнання системи водопостачання та водовідведення, встановленого з порушенням державних будівельних норм у квартирах АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_14, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 в житловому будинку на АДРЕСА_6 , а також зобов`язати відповідача відновити цілісність та міцність конструкцій. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на праві власності належать квартири АДРЕСА_1 з єдиним санвузлом. На другому поверсі над зазначеними квартирами знаходяться квартири АДРЕСА_7 з єдиним санвузлом, що розташований безпосередньо над санвузлом першого поверху, які належать на праві власності відповідачу. ОСОБА_2 розпочала будівельні роботи з реконструкції зазначених квартир із переплануванням, подавши до Інспекції ДАБК у Харківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, в якій зазначила, що технічний нагляд за проведенням ремонтних робіт здійснює ОСОБА_6 . У декларації про початок будівельних робіт відповідач зазначила, що будівельні роботи проводяться відповідно до проектної документації, розробленої ФОП ОСОБА_7 . Експертиза проекту будівельних робіт не проводилася. Вважала, що проектування будівельних робіт по реконструкції квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 проводилася з порушенням вимог пункту 2.24 ДБН відносно загальних житлових кімнат, мінімальних площ спальних кімнат та кухонь, а також з порушенням вимог пункту 2.2.7 та пункту 2.28 ДБН відносно з улаштуванням окремих санвузлів над житловими приміщеннями квартир АДРЕСА_15 на першому поверсі, що загрожує пошкодженню майна позивача від аварій систем водопостачання та водовідведення. У приміщення санвузлів із порушенням ДБН проводилися нові інженерні комунікації, а саме: каналізація та водопровід, що знизило міцність конструкцій перекриття. 19 вересня 2014 року ОСОБА_2 подала до інспекції ДАБК декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої підрядником та відповідальною за виконанням робіт зазначена ОСОБА_2 , однак реконструкція проведена з порушенням вимог проекту. Оскільки усні звернення представників позивача про спричинення шкоди її власності від проведення будівельних робіт ОСОБА_2 були проігноровані, посилаючись на положення статей 1163,1164 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження порушення її прав чи законних інтересів, не довела факт створення небезпеки її майну, спричинений діями відповідача. Суд вважав, що наявність інвентаризаційної справи на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та чисельні скарги позивача не доводять порушення ОСОБА_2 при реконструкції квартир норм законодавства. Крім того, наявні зареєстровані декларації свідчать про дотримання відповідачем будівельних норм, стандартів, декларативних та дозвільних процедур у будівництві. Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника оскаржила його в апеляційному порядку. 30 липня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представника позивача про залучення у якості відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заява мотивована тим, що під час слухання справи в житловому будинку на АДРЕСА_6 у суді були змінені власники квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_16, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. Вказана інформація підтверджується інформаційними довідками з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2018 року заяву задоволено та залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки після пред`явлення позову нерухоме майно, з приводу якого виник спір, було відчужено первісним відповідачем, нові власники підлягають залученню до участі у справі у якості співвідповідачів як сингулярні процесуальні правонаступники ОСОБА_2 на підставф положень статті 55 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 27 вересня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2018 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залучення у справі співвідповідачів. Зокрема, апеляційний суд помилково тлумачив положення статті 55 ЦПК України, оскільки виходячи з аналізу вказаної норми права, обов`язковою передумовою заміни сторони у справі є наявність факту переходу певних прав і обов`язків від зобов`язаної сторони до правонаступника. Разом із тим, первинним суб`єктом будівництва є замовник і діюче законодавство не передбачає можливості переходу функцій замовника іншим особам, а відтак, залучені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодним чином не можуть нести відповідальність в частині будівництва об`єкта, здійсненого іншою особою. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 до Верховного Суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2001 року. Безпосередньо над квартирами АДРЕСА_15 розташовані квартири АДРЕСА_9 , які на час звернення до суду із позовною заявою належали ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 03 липня 2013 року. Після набуття права власності на вказані квартири ОСОБА_2 розпочато будівельні роботи з реконструкції квартир під індивідуальні квартириАДРЕСА_2,АДРЕСА_3, АДРЕСА_16, АДРЕСА_4,АДРЕСА_5. Будівельні роботи виконані за замовленням відповідача протягом серпня-вересня 2014 року, після чого подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка у подальшому зареєстрована уповноваженим органом 19 вересня 2014 року № ХК 143142610620. За наслідками реконструкції створені квартири АДРЕСА_2,АДРЕСА_3, АДРЕСА_16, АДРЕСА_4,АДРЕСА_5 за адресою: АДРЕСА_6 . Також встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_11 , на підставі договору дарування від 21 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи. Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу, приводить до ухвалення незаконних судових рішень. Установлено, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та перегляду справи апеляційним судом, ОСОБА_2 (відповідач у справі) вже не була власником вказаного нерухомого майна. Власниками квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2017 року була ОСОБА_3 , власником квартири АДРЕСА_13 на підставі договору дарування від 21 червня 2016 року був ОСОБА_4 , власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2017 року був ОСОБА_5 . Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі сторо­ною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав. Матеріальне правонаступництво автоматично не породжує правонаступництва в процесі. Пов`язано це з тим, що вступ у процес правонаступника-позивача залежить від його волевиявлення. Вступ у процес правонаступника-відповідача залежить від волі позивача. Процесуальне правонаступництво передбачає перед собою правонаступництво у матеріальному праві. Між неналежною стороною і належною стороною ніякої матеріально-правового зв`язку не існує. Цивільне процесуальне правонаступництво на відміну від цивільного правонаступництва може бути тільки загальним (універсальним), оскільки правонаступник повністю замінює собою право попередника у всьому об`ємі його процесуальних прав і обов`язків. Неналежна сторона не може передати свої права та обов`язки належній стороні. Таким чином, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, якому передує матеріальне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків відносно майна від одного суб`єкта права іншому суб`єкту права, що є сингулярним правонаступництвом. Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону має наслідком правонаступництво (сингулярне правонаступництво), оскільки передбачає перехід у сукупності прав та обов`язків до правонаступника, однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Судами встановлено, що за цивільними правочинами, укладеними у березні, травні, червні 2017 року до ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перейшли права щодо майна, що належало ОСОБА_2 . Такий перехід прав (матеріальне правонаступництво) відбувся під час розгляду справи у суді (позов пред`явлено у березні 2015 року), а тому в силу вимог статті 55 ЦПК України суд повинен був залучити до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції звернув належну правову увагу на зазначене, виправив помилку суду першої інстанції шляхом залучення у якості співвідповідачів власників спірного майна і це не є залученням на стадії апеляційного перегляду нового учасника процесу, процесуальних повноважень на що суд апеляційної інстанції немає. Вказані дії, а саме з`ясування за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов`язана зробити особа, що подає апеляційну скаргу, а суд апеляційної інстанції зобов`язаний був це перевірити. Не здійснення цих дій є порушенням статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту прав власності. Врахувавши зазначені норми процесуального права, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскільки після пред`явлення позову нерухоме майно, з приводу якого виник спір, було відчужено первісним відповідачем, нові власники підлягають залученню до участі у справі у якості співвідповідачів, як сингулярні процесуальні правонаступники ОСОБА_2 . Отже, суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , забезпечив повний та всебічний розгляд справи, врахував зазначені вище обставини справи та вимоги закону, перевірив та встановив, хто є власником спірного майна, яке є предметом спору на час апеляційного перегляду справи, та вмотивовано вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідачів. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують таких висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що ним порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. М. Сімоненко Судді А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик