Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 0840/3592/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 0840/3592/18 Суддя І інстанції - Стрельнікова Н.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано прийняті 11 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №0019921305, №0019931305, №0019941305 та №0019951305. Визнано протиправними та скасовано прийняті 11 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0020011305 та рішення №0020021305 про застосування фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1057 грн. Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року частково задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу в якій просить додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити у стягненні таких витрат.. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач просить стягнути з відповідача витрати, які за своєю суттю не є судовими, та не пов`язані з розглядом справи в суді. Насамперед це послуги надані на підготовчій стадії. Надані до матеріалів справи документи (перелік (розрахунок) наданих послуг) не дає змоги чітко відстежити, що є результатом замовлених послуг. Вказує, що залучення представника до розгляду справи є не обов`язком, а є правом сторони. Позивач умисно завищив витрати, які просить стягнути з відповідача. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник контролюючого органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник позивача просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським бюро Пузія Олексія Вікторовича договір про надання правової допомоги від 17.08.2018 та додаткову угоду № 1 від 31.12.2018 до договору про надання правової допомоги від 17.08.2018 (т. 31 а.с.131). Цим договором (п. 2.1) передбачено, що безпосереднє представництво інтересів позивача від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Пузій Олексій Вікторович. За умовами п. 2.1 цього договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 11.02.2019, винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному Договору визначена сторонами наступним чином: - підготовка позовної заяви - 3000,00 грн.; - представництво інтересів в судових засіданнях в Запорізькому окружному адміністративному суді - 2000,00 грн. (за один судо/день); - підготовка клопотань, письмових пояснень, відповідей, та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань - 1000,00 грн. за один документ. Вартість наданих адвокатських послуг відповідає розміру гонорару за надання аналогічних послуг адвокатів, яка склалася в Україні, що підтверджується рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, які були затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 та рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018. Зазначені рішення долучені до матеріалів справи. Адвокатське бюро «Пузія Олексія Вікторовича» виставило рахунки на оплату послуг № 89 від 19.09.2018 на суму 3000,00 грн., № 95 від 03.10.2018 на суму 2000,00 грн., № 103 від 26.10.2019 на суму 1000,00 грн., № 177 від 05.12.2019 на суму 1000,00 грн., № 30 від 03.02.2020 на суму 2000,00 грн., № 63 від 27.03.2020 на суму 1000,00 грн, № 98 від 25.02.2020 на суму 2000,00 грн. Вказані послуги прийняті позивачем за відповідними Актом про прийняття наданих послуг з надання правової допомоги від 02.06.2020 та оплачені позивачем, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи. Частково задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що ухвалами суду від 03.10.2018 від 13.02.2020 було зупинено провадження у справі для надання сторонам часу для примирення. Ухвала постановлена судом без участі учасників справи. Таким чином, представник не здійснював представництво інтересів позивача у судових засіданнях 03.10.2018 та 13.02.2020. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що Пузій О.В. готував уточнену позовну заяву, та відповідь на відзив, що оцінюється сторонами в розмірі 2000 грн. Суд першої інстанції не взяв до уваги суму за підготовку позовної заяви, яка оцінюється сторонами в розмірі 3000 грн., оскільки позовну заяву підписано безпосередньо ОСОБА_1 . Всі додатки до позову також завірені позивачем. Будь-яких посилань на те, що дії із складання адміністративного позову вчинялись саме представником позивача, матеріали справи не містять. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, ціною позову, підлягає вирішенню за правилами загального позовного провадження, тобто є справою значної складності. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 4000 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції. Враховуючи викладене підстави для скасування додаткового судового рішення відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 03 грудня 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник