Постанова 4851 № 816/5049/14

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 р.Справа № 816/5049/14 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Супрун Є.Б., м. Полтава) від 08.07.2020 року (повний текст складено 13.07.2020 року) по справі № 816/5049/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень та доповнень, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014 №2239 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) з посади заступника начальника УМВС в Полтавській області - начальника кримінальної міліції та органів внутрішніх справ; - визнати протиправним та скасувати наказ УМВС в Полтавській області від 07.11.2014 №532 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік), на підставі наказу МВС України від 27.10.2014 №2239 о/с, з посади заступника начальника УМВС в Полтавській області - начальника кримінальної міліції та органів внутрішніх справ; - зобов`язати МВС України, УМВС в Полтавській області поновити ОСОБА_1 на публічній службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника УМВС в Полтавській області - начальника кримінальної міліції; - стягнути з УМВС в Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2014 відповідно до п. 10 Порядку обчислення розміру середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, проведеним коригуванням заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення, на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок за весь час вимушеного прогулу; - допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на службі та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. В обґрунтування позовних вимог вказує, що звільнення відбулося з ініціативи відповідачів з грубим порушенням порядку звільнення в період тимчасової непрацездатності позивача, за відсутності передбачених законом підстав та з порушенням принципу індивідуалізації вини, чим порушено основоположні конституційні права позивача на працю та доступу до державної служби. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014 №2239 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 (С-526332) з посади заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 07.11.2014 №532 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 (С-526332) з посади заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції з 10.11.2014. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 315 084 (триста п`ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 44 коп. за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції з 10.11.2014 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Позивач, частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 року по 08.07.2020 року у розмірі 315 084 (триста п`ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 44 коп. та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 630163 (шістсот тридцять тисяч сто шістдесят три) грн. 24 коп. за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції вся обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання в частині стягнутої на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідачі письмові відзиви на апеляційну скаргу не подали. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 1989 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом начальника УМВС в Полтавській області від 23.06.2011 №171 о/с позивач був призначений на посаду заступника начальника УМВС в Полтавській області - начальника кримінальної міліції. Наказом міністра МВС України від 27.10.2014 №2239 о/спозивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік). На підставі даного наказу т.в.о. начальника УМВС в Полтавській області прийнятий наказ від 07.11.2014 №532 о/с, яким звільнено, крім інших, полковника міліції ОСОБА_1 (С-526332), заступника начальника УМВС в Полтавській області - начальника кримінальної міліції згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік), 07.11.2014. Не погодившись із правомірністю вищезазначених наказів в частині звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ позивач звернувся до суду за даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача зі служби є незаконним, а відтак оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку. Також суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є поновлення його на раніше займаній посаді та стягнення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 315 084 грн. 44 коп. за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині розміру стягнутого на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Відповідно ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України). У відповідності до ч. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Отже, якщо у разі поновлення працівника на роботі в судовому порядку, відповідне рішення суду підлягає негайному виконанню та вважається виконаним з моменту видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення та внесення запису до трудової книжки. Із аналізу норм чинного трудового законодавчавбачається, що особа, яка була незаконно звільнена, повинна бути поновлена на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поновленим на роботі вважається працівник, ознайомлений з наказом про поновлення на роботі та фактично допущений до виконання своїх трудових обов`язків. На думку колегії суддів, триваюча процедура судового розгляду, не може обмежувати позивача у праві на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню на користь позивача, визначається відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100). Із пункту 5 вищевказаного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача, суд першої інстанції взяв до уваги кількість саме робочих днів для обрахунку грошового забезпечення. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із проведеним судом обрахунком розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного. Так, Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988). Згідно п. 2 Постанови № 988, виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Виходячи зі змісту вказаного Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що грошове забезпечення обраховується та виплачується з розрахунку саме календарних днів. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.07.2018 по справі №805/1110/17-а Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно наданої УМВС в Полтавській області під час апеляційного розгляду справи довідки від 25.11.2020 року № 4/3124, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за останні повні календарні місяці складає 328,77 грн. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.11.2014 року по 08.07.2020 року (2067 календарних днів), що належить стягнути з на користь позивача, складає 679567 грн. 59 коп. (328,77 грн. х 2067 календарних днів). В свою чергу, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача, суд першої інстанцій для обрахунку грошового забезпечення взяв до уваги кількість робочих днів, що мало наслідок помилкове визначення його розміру. Враховуючи, що розрахунок розміру виплати проведений судом у відповідності до положень діючого законодавства та з урахуванням наданої відповідачем довідки про середньоденну заробітну плату, наданий позивачем під час судового розгляду справи розрахунок середнього заробітку до уваги не приймається. При цьому, оскільки обов`язок щодо відрахування платежів, податків та зборів покладено на роботодавця, суд визначає суму без їх урахування, а також урахування фактично сплачених позивачу сум. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням встановлених обставин у справі, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 315 084 грн 44 коп за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку із прийняттям в цій часині нового судового рішення про стягнення и з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 679567,59 грн. 59 коп. за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку. В іншій частині рішення суду скасуванню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року по справі № 816/5049/14 скасувати в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 08592276) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 315 084 (триста п`ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 44 коп за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 08592276) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 10.11.2014 по 08.07.2020 у розмірі 679567,59 грн. (шістсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень) 59 коп. за вирахуванням податків та зборів, які має здійснити роботодавець під час нарахування та виплати середнього заробітку. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року по справі № 816/5049/14 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 07.12.2020 року