Постанова 4851 № 520/10405/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 р. Справа № 520/10405/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/10405/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи (безстроково) внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист і громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла у вказаний період), а саме: установити державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімального пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплативши різницю між належною до сплати пенсією та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2019 по справі 520/10405/2020 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2019 по справі 520/10405/2020 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що неналежне проведення нарахування та виплати йому пенсії у 2014 році відповідно до законодавства, що діяло на момент спірних правовідносин, було здійсненне саме з вини пенсійного органу, тому виплата пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час має здійснюватись без обмеження строку. Пояснив, що ГУПФУ в Харківській області не вчиняло належних дій щодо виплати пенсії позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист і громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла у вказаний період. З огляду на викладене, а також положення норм Конституції України, ст.ст. 6, 244-2 КАС України, ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ст.1 Першого протоколу Конвенції про зихист прав і основоположних свобод людини, вважає, що строк звернення до суду з даним позовом не обмежено, а відтак, судом першої інстанції безпідставно залишено позовну заяву без розгляду. Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що пенсійний орган не порушив прав позивача, оскільки у спірний період правомірно діяв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», тому відсутні підстави для проведення виплат позивачу пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в інших розмірах. Враховуючи звернення позивача до суду у серпні 2020 року із позовними вимогами за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з посиланням на ст.ст. 122, 123 КАС України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.07.2018 року по справі №522/7721/17, вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 23.07.2020 року рішенням №222 пенсійний орган повідомив позивача про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати пенсій, призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2014 із застосуванням мінімальної пенсії за віком, визначеної в абзаці першому частини першої статті 28 Закону №1058-ІV. Зазначив, зокрема, що у цей період діяв на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якими не передбачено проведення виплат позивачу пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в інших розмірах, ніж ті, що визначені даною постановою (а.с.10-11). Не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з даним позовними вимогами за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та не наведено поважних причин пропуску цього строку. Надаючи оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи та застосуванню норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з наступного. Статтями 1, 3, 8 Конституції України передбачено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою та в якій визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, позивач звертаючись до суду із даним позовом, наголошував на дотриманні ним строків звернення до суду, зазначаючи про неможливість обмеження його прав та охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст.ст.22, 64 Конституції України, право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та

124. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Колегією суддів встановлено, що в липні 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо проведення йому перерахунку пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014. Проте, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2020 № 222 ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вказаний період. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом. Згідно з частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі 201/9987/17(2-а/201/304/2017) та від 22 листопада 2019 року у справі 1140/3136/18, а також в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 по справі 635/7878/16-а, яка враховується судом апеляційної інстанції в силу ч.5 ст.242 КАС України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати особою передбачене Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. Щодо посилання суду першої інстанції та відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 17.07.2018 року по справі №522/7721/17, від 08.08.2019 у справі 127/13736/16-а, від 09.12.2019 року у справі 431/1700/16-а, колегія суддів вважає, що з урахування предмету спірних правовідносин в межах даної справи, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі 755/10947/17, відповідно до якої суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, в даному підлягає застосуванню саме наведена вище остання правова позиція Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 року по справі 635/7878/16-а. Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду внаслідок порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 317, 320, 321, 322, 325-328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі № 520/10405/2020 - скасувати. Справу № 520/10405/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова