Постанова 4814 № 552/4922/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4922/20 Номер провадження 33/814/757/20Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Гонтар А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Гонтар А.А. за участі: секретаря судового засідання - Гринь А.В. апелянта - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бреусівка, Козельщинського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм ТОВ «Люкс Полтава 2009» на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17000 гривень. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 13.10.2020 о 07 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом РУТА 23 д.н.з. НОМЕР_1 та здійснюючи регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті №54 «Південний вокзал - ГРЛ» по вул. Соборності в м. Полтава перевозив 43 (сорок три) пасажира при визначеній характеристики та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 кількість місць для сидіння - 23 (двадцять три) разом із місцем водія, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», п.4 Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при наданні послуг з перевезення пасажирів на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусом (COVID-19) затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України МОЗ № 23 від 21.05.2020 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 26.10.2020, провадження по справі закрити. В разі неможливості закриття провадження за п.1 ст.247 КУпАП, обмежитись усним зауваженням, застосувавши ст.22 КУпАП за малозначністю учиненого діяння. ОСОБА_1 вказує, що з відео наданого в судове засідання чітко не зрозуміла кількість осіб, що перебувала в транспортному засобі, в протоколі не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, обумовленого вимогам ст. 256 КУпАП. Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що він є найманим працівником і не являється суб`єктом господарювання в розумінні ст.44-3 КУпАП, отже не являється суб`єктом вказаного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції під час винесення рішення не враховано, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, має позитивну характеристику, являється єдиним годувальником в сім`ї. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі. Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вважаю, що вона не підлягає задоволенню виходячи з такого. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, норма ст. 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону та інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що регулюють та встановлюють певні санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, законодавчого акту, який регламентує діяльність у вказаній сфері. Зі змісту постанови вбачається, що висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП ґрунтуються на сукупності досліджених суддею доказів. Зокрема, такі висновки ґрунтуються на даних які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення від 13.10.2020 року (а.с.1); додатках до протоколу (а.с.2-3); постанові про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.121-2 КУпАП (а.с.5), відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Сам ОСОБА_1 в апеляційному суді не заперечував того факту , що перевозив більшу кількість пасажирів, ніж передбачено карантинними обмеженнями. З переглянутого відеозапису видно, що значна кількість пасажирів стоять у проході салону маршрутного таксі. Не заслуговують на увагу заперечення апелянта про те, що він не є суб`єктом господарювання, оскільки ані ст. 44-3 КУпАП, ані п.п. 2 п. 11 Постанови не містять вказівку про те, що суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення та закріплені на законодавчому рівні обмеження та заборони стосуються виключно суб`єкта господарювання. Той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та особисто здійснював перевезення пасажирів у кількості, яка значно перевищує установлену межу, хоча він міг і повинен був контролювати кількість пасажирів, свідчить про фактичне порушення ним встановлених правил щодо карантину людей, та запроваджених посилених протиепідемічних заходів. Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та можливість звільнення його від покарання за малозначністю, апеляційний суд виходить з такого. Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами Підпунктом 7 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зазначено, що перевезення пасажирів дозволено в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах. Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянина. Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Враховуючи те, що об`єктом вказаного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення, а об`єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян. Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій у період карантину в країні, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП. Також апеляційний суд враховує, що невиконання останнім вимог закону, ставило під загрозу життя та здоров`я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у салоні автобусу. Апеляційний суд наголошує, що не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо поставив під загрозу життя та здоров`я інших людей, а контролювати кількість пасажирів, які знадяться в салоні автобусу (маршрутного таксі), забезпечення безпеки їх життю та здоров`ю є безпосереднім обов`язком водія транспортного засобу, який здійснює пасажирське перевезення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що суддею суду першої інстанції повно з`ясовані визначені ст.280 КУпАП обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення. До того ж під час апеляційного перегляду, було досліджено всі обставини, які на думку апелянта, могли вплинути на законність судового рішення. Таким чином, вважаю, що суддя правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином обґрунтувавши своє рішення правильно кваліфікував дії правопорушника за ч.1 ст.130 КУпАП й наклав на нього визначене цим Кодексом адміністративне стягнення. З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови судді. Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: А.А.Гонтар