Постанова 4852 № 280/2497/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/2497/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргоюГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областіна рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року в адміністративній справі №280/2497/20за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областіпро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила: - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», згідно з даних в трудовій книжці, наступні періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект»: з червня 2010 року по грудень 2010 року включно; грудень 2012 року; з січня 2013 року по грудень 2013 року включно; з січня 2014 року по грудень 2014 року включно; з січня 2015 року по грудень 2015 року включно; з січня 2016 року по грудень 2016 року включно; січень 2017 року у повному обсязі; - внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідну інформацію. В обґрунтування позову зазначено, щовідповідачем безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» з посиланням на те, що вказаним підприємством не сплачено страхові внески у повному обсязі. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов`язку щодо неналежної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи. РішеннямЗапорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», згідно даних в трудової книжки, наступні періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект»: з червня 2010 року по грудень 2010 року включно; грудень 2012 року; з січня 2013 року по грудень 2013 року включно; з січня 2014 року по грудень 2014 року включно; з січня 2015 року по грудень 2015 року включно; з січня 2016 року по грудень 2016 року включно; січень 2017 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацію щодо страхового стажу позивача про періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», згідно даних в трудової книжки, наступні періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект»: з червня 2010 року по грудень 2010 року включно; грудень 2012 року; з січня 2013 року по грудень 2013 року включно; з січня 2014 року по грудень 2014 року включно; з січня 2015 року по грудень 2015 року включно; з січня 2016 року по грудень 2016 року включно; січень 2017 року. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачподав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріальногота процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішеннята відмовити у задоволені позову. В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначено, що у періоді з лютого 2016 року по січень 2017 року позивач перебувала на посаді директора державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», а отже ОСОБА_1 несе відповідальність за подання фінансової звітності даного підприємства. Несплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивачем, як керівником зазначеного підприємства, порушується права інших працівників на пенсійне забезпечення, які не отримають зарахування страхового стажу за відповідні періоди роботи. В відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що14.02.2020 рокупозивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу згідно даних її трудової книжки наступні періоди роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект»: з червня 2010 року по грудень 2010 року включно; грудень 2012 року; з січня 2013 року по вересень 2013 року включно, з січня 2014 року по грудень 2014 року включно, з січня 2015 року по грудень 2015 року включно, з січня 2016 року по грудень 2016 року включно, січень 2017 року та внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідну інформацію. Листом від 11.03.2020 року за вих. №0800-0604-8/8589 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало відповідь, відповідно до якої зазначило, що оскільки за періоди з червня по грудень 2010 року, з грудня 2012 року по серпень 2015 року, з березня 2016 року по січень 2017 року страхувальником Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» не сплачено страхові внески у повному обсязі відсутні підстави для врахування зазначеного періоду до страхового стажу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Згідно із ст. 3 Конституції Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як слідує з матеріалів справи спір виник щодо врахування до страхового стажу періодів роботи позивача на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» в період з червня 2010 року по грудень 2010 року включно, грудень 2012 року, з січня 2013 року по грудень 2016 року (включно), січень 2017 року. Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 04.09.1989 року по 22.07.2009 року працювала в Державному проектному інституті «Запоріжцивільпроект». З 22.07.2009 року вказаний інститут перейменовано на Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», на якому позивач продовжила працювати до 31.01.2017 року. З наявних в матеріалах справи наказів Жовтневого районного суду слідує, що з Державного підприємства «Держаний проектний інститут «Запоріжцивільпроект`було стягнуто нараховану в проміжках з лютого 2010 року по листопад 2017 року, але невиплачену заробітну плату. Таким чином, заробітна плата за спірний період була нарахована, проте не виплачена у добровільному порядку у зв`язку з чим позивач була змушена звернутися за захистом своїх прав до районного суду про стягнення заробітної плати. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з червня 2010 року по грудень 2010 року включно, грудень 2012 року, з січня 2013 року по грудень 2016 року (включно), січень 2017 року не є підставою для позбавлення позивачки права на зарахування вказаного стажу до страхового. Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 482/434/17 (№ в ЄДРСР 76246161). В силу положень статті 21 Закону №1058-IV облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 статті 1 Закону № 2464-VI). Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Стаття 12-1 Закону № 2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до статті 14-1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Відповідно до статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Згідно з частини другої вказаної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Відповідно до частини третьої вказаної статті обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами. Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Таким чином, статтею 20 зазначеного Закону чітко визначено порядок обчислення страхових внесків за даним випадком. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантованіКонституцією Українита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Посилання скаржника про те, що позивач перебувала на посаді директора державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», а отже ОСОБА_1 несе відповідальність за не подання фінансової звітності даного підприємства, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано належних доказів щодо встановлення вини позивача з цього приводу (рішення суду яке набрало законної сили). З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областіна рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року в адміністративній справі №280/2497/20- залишити без задоволення. РішенняЗапорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року в адміністративній справі №280/2497/20- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва суддя Н.А. Олефіренко