Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/15732/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/15732/20Головуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є. Провадження № 33/817/454/20 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши 03 грудня в м. Тернополі з участю представника особи, що притягається до адмінвідповідальності, - адвоката Верес М. Я. адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не працює, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2020 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 10200 грн., з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки про оскаржувану постанову дізнався 17 жовтня 2020 року, коли її отримав. Також просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що прийняте місцевим судом щодо нього рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Стверджує, що працівники поліції порушили процедуру з оформлення документів щодо стану алкогольного сп`яніння, оскільки йому не було запропоновано продути спеціальний технічний засіб в присутності двох свідків. Наголошує на тому, що дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності та не були належним чином перевірені судом першої інстанції. Посилається на порушення пункту 10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в частині відсутності у матеріалах справи складеного акту огляду на стан сп`яніння. Вказує, що під час ознайомлення з відеоматеріалами технічного пристрою Alcotest 6820 ARHJ-0295, як і самого свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки в руках працівників поліції та будь-деінде зафіксовано не було. Зазначає, що розписка ОСОБА_2 від 11 вересня 2020 року не доводить факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в стані алкогольного сп`яніння. Наголошує на необхідності перевірки правдивості письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом їх допиту в судовому засіданні. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак його адвокат Верес М. Я. зазначив, що його підзахисному відомо про час та місце розгляду справи і останній не заперечує щодо розгляду справи у його відсутності, у зв`язку з чим вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника особи, яка притягується до адмінвідповідальності, - ОСОБА_5 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, прихожу до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду скаржнику слід поновити, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що під час винесення постанови судом першої інстанції ОСОБА_1 присутній не був, та те, що копію постанови отримано 17 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вважаю за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог Конституції України та ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону, в тому числі, як в даному конкретному випадку, п. 1 розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України 07 листопада 2015 р. №1395 з подальшими змінами, згідно якої до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 3 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. п. 6, 7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із витягу ІПНП України від 14 вересня 2020 року, 11 вересня о 22 год. 21 хв. надійшло повідомлення №0687035680 про те, що по вул. Львівська водій в нетверезому стані на автомобілі VOLVO 240 чорного кольору, днз. НОМЕР_1 рухався із порушеннями ПДР, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 35 ЗУ Про Національну поліцію щодо порушення водіями Правил дорожнього руху було прийнято рішення про зупинку цього транспортного засобу. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі. Оскільки огляд проходити він відмовився, відносно нього в присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №133780 від 11 вересня 2020 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР в зв`язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Згідно долучених до вказаного протоколу письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 вересня 2020 року близько 22 год. 40 хв. вони були свідками того, як ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом VOLVO S80 чорного кольору, днз. НОМЕР_2 , було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу - газоаналізатора Alcotest 6820 або в медичному закладі, на що він в категоричній формі відмовився. Вказані вище письмові пояснення свідків підписані ними власноруч та сумнівів не викликають. При цьому посилання апелянта, що працівники поліції порушили процедуру з оформлення документів щодо стану алкогольного сп`яніння, а саме ОСОБА_1 не було запропоновано продути спеціальний технічний засіб в присутності двох свідків, спростовується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності вказаних свідків відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Твердження ОСОБА_1 в скарзі про необхідність перевірки правдивості письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом їх допиту в судовому засіданні є безпідставними, оскільки воно не викликано необхідністю з`ясування безпосередньо у свідків таких обставин, які з достовірністю встановлені здобутими по справі вищенаведеними доказами. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення всупереч доводам апелянта відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у його достовірності не викликає. Відомості, які зазначені у протоколі про адмінправопорушення, узгоджуються з витягом з ІПНП України від 14 вересня 2020 року, рапортом інспектора Леськів Н. від 11 вересня 2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розпискою ОСОБА_2 від 11 вересня 2020 року та підтверджуються відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, долученими до матеріалів справи. Варто врахувати, що будь-які зауваження з приводу складеного поліцейськими адмінпротоколу чи інших матеріалів ОСОБА_1 не надавались та в матеріалах справи не містяться. Посилання в апеляційній скарзі щодо порушення пункту 10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в частині відсутності у матеріалах справи складеного акту огляду на стан сп`яніння є необґрунтованими, оскільки, як вже було вище зазначено, ОСОБА_1 відмовився від проходження даного огляду за допомогою спеціального технічного засобу. Твердження апеляційної скарги про те, що розписка ОСОБА_2 від 11 вересня 2020 року не доводить факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в стані алкогольного сп`яніння, на увагу не заслуговують, оскільки з відеозаписів чітко вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу на місці водія перебував апелянт, при цьому останній протягом усього часу від моменту зупинки будь-яких пояснень про те, що транспортним засобом керувала інша особа, поліцейським не повідомляв, не вбачається таких обставин і з матеріалів справи. Доводи апелянта, що під час ознайомлення з відеоматеріалами технічного пристрою Alcotest 6820 ARHJ-0295, як і самого свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки в руках працівників поліції та будь-деінде зафіксовано не було, також на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити як огляд на місці зупинки, так і в медичному закладі, а тому їх надання при даних обставинах не є необхідним. Таким чином, приходжу до висновку про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника та ступеню його вини. За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2020 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови суду, апеляційною інстанцією не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя П О С Т А Н О В И В: Строк на апеляційне оскарження поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2020 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, - без змін. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Тернопільського апеляційного суду Г.І. Коструба