Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/4112/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1329/20 Справа № 214/4112/20 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Соловей Д.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. При обставинах встановлених місцевим судом, ОСОБА_1 09 червня 2020 року о 21.17 год. керував транспортним засобом марки CHERY QQ, р/н НОМЕР_1 , по автодорозі вул. Житомирська біля буд.59 в м. Кривому Розі в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено за згодою водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alсotest 6820 Drager ARHK 0113. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор АЕ00043 та реєстратор Xiaomi. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі адвокат Соловей Д.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стосовно пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначає, що повний текст постанови судом у заявлений триденний строк не було виготовлено, станом на 18.09.2020 рік (останній день строку на апеляційне оскарження) йому копію постанови видано не було. Копію постанови по даній справі було отримано 23.09.2020 року. В зв`язку з цим, вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних, а тому вважає, що має право на поновлення пропущеного процесуального строку. Стосовно апеляційних вимог вказує на те, що не керував транспортним засобом, а просто сидів за кермом. Після того, як він пройшов огляд на стан сп`яніння та повернувся до свого автомобіля, невідомі йому чоловіки розбили його телефон, порізали шини на автомобілі, нанесли йому тілесні ушкодження. Визнає, що коли його вдруге зупинили поліцейські, він перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак за кермо сів не зі своєї вини, а в результаті вчинення на нього фізичного та психічного тиску невідомих осіб. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності. Також зазначає, що адміністративний матеріал повинен бути закритий на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні адвокат Соловей Д.Г. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Вирішуючи питання про поновлення строку, суд виходить з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на справедливий розгляд судом, яке гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинне тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільної спадщини ОСОБА_2 . Враховуючи те, що копію постанови адвокат Соловей Д.Г. отримав 23.09.2020 року, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя, суд приходить до висновку про поважність причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення та вважає за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі. Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП буде мати місце при наявності об`єктивної сторони, що передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення - перебування особи, яка керує транспортним засобом, у стані сп`яніння, що встановлено за результатами проходження огляду у встановленому законом порядку на вимогу поліцейського, за умови очевидної наявності ознак сп`яніння. Так, визначаючи склад вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, обов`язково необхідно встановлювати наявність дійсних підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими п.п.3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Саме наявність/відсутність таких підстав зумовлює правомірність/неправомірність дій працівників поліції щодо вимоги пройти огляд на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку, а саме рапортом інспектора ПП, фрагментом відеозапису під назвою video_2020-06-10_07-53-50 та фрагментом запису №2020***577 (час запису 21.17 год.), на якому зафіксовано рух транспортного засобу марки CHERY QQ, р/н НОМЕР_2 , по автодорозі вул. Житомирська в м. Кривому Розі, пред`явлення інспектором поліції вимоги про зупинку та фактично зупинки автомобіля біля узбіччя на вимогу поліцейського із увімкненням водієм аварійної ситуації після перекриття йому дороги іншим екіпажем поліцейських та свідками. На фрагменті відеозапису №2020***577 зафіксовано, що водій ОСОБА_1 зупинив автомобіль, вийшов з нього на вимогу поліцейського, який повідомив, що ОСОБА_1 вже було відсторонено від керування у зв`язку зі складанням іншого протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП цього ж дня. На запитання інспектора, чому він продовжив рух після його відсторонення від керування транспортним засобом, водій незв`язною мовою відповів, що їде додому. О 21.21 год. інспектор запропонував водієві пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору з огляду на наявність явних ознак алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду на місці зупинки, однак зазначив, що вже має висновок про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в ПНД. Згідно з результатами Alсotest 6820 Drager ARHK 0113, огляд ОСОБА_1 проведено о 21.24 год., результат тесту - проба позитивна, 1,96 проміллє. З результатами тесту ОСОБА_1 ознайомився під підпис без будь-яких зауважень чи заперечень. Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували. Так, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. За п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом МВС №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я. Що стосується посилань адвоката під час апеляційного розгляду на те, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність (п. 6 ст. 247 КУпАП), то вони не можуть бути визнані законними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, встановлених під час її розгляду. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Особи, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від ст. 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння була не скасована, а навпаки посилена. Більш того, 03 липня 2020 року положення Закону України № 321-ІХ від 03.12.2019 були декриміналізовані Законом № 720-IX з одночасним повторним запровадженням адміністративної відповідальності за їх вчинення. Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі щодо вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності та невстановлення об`єктивної сторони правопорушення спростовані наявними матеріалами справи та не заслуговують на увагу. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В матеріалах справи відсутні та апелянтом під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність я чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Поновити адвокату Соловей Д.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року. Апеляційну скаргу адвоката Соловей Д.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко