Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3825/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8620/20 Справа № 212/3825/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року, ухваленого суддею Ваврушак Н.М. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 10 серпня 2020 року,- ВСТАНОВИВ : У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ярошевський О.Т., звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 працював у період з 17.01.1994 року по 06.11.1998 року електромонтажником, з 06.11.1998 року по 01.06.2000 року підземним гірничим майстром ШБУ ВАТ «Суха Балка» правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». В результаті шкідливих умов праці отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.), деформуючий остеоартроз колінних суглобів. Висновком МСЕК від 08 квітня 2009 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності. Після неодноразових переоглядів висновком МСЕК від 24 березня 2020 року встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що відчуває постійний біль колінних суглобах, виникає задишка при незначному фізичному навантаженні, напади утруднення дихання, сухий кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці. Позивач змушений постійно приймати медичні препарати та проходити курси лікування, у зв`язку з цим порушено звичайний для нього спосіб життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 200 000, 00 гривень, яку просить стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ « Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі п`ятдесят тисяч гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду збільшивши розмір моральної шкоди до заявленої у позові суми 200 000 грн. Скаржник вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності виваженості та справедливості, оскільки судом не враховано конкретні обставини справи, а саме відсоток втрати працездатності, ступінь тяжкості професійного захворювання та пов`язані з ним моральні страждання позивача, важкість стану здоров`я, ступінь вини відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання, у зв`язку із чим визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн. вважає необґрунтовано та значно заниженим. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 17.01.1994 року по 06.11.1998 року електромонтажником, з 06.11.1998 року по 01.06.2000 року підземним гірничим майстром ШБУ ВАТ «Суха Балка» правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка». 01.06.2000 року позивач звільнений за ст.. 38 КзПП України (а. с. 7-12). Відповідно до Акту №3 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 17 березня 2009 року позивачу встановлено діагноз хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) деформуючий остеоартроз колінних суглобів, ЛН першого-другого ступеню. В п. 17 даного акту зазначено, що причиною професійного захворювання (отруєння) є робота позивача на протязі 11 років 10 місяців в умовах фізичного перевантаження та 18 років 1 місяць в умовах запиленості повітря робочої зони, параметри якої перевищували гранично допустиму концентрацію. Пунктом 19 Акту №3 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 17 березня 2009 року визначені посадові особи, що не виконали норми і правила охорони праці, гігієнічні регламенти та нормативи: Керівник тресту «КШП», ВАТ «Суха балка», ШМУ ВАТ «КЗРК», стаття 1253 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про охорону праці». Відповідно до висновку МСЕК від 08 квітня 2009 року позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності, з них: 20 % -ХОЗЛ та 10% -ДОА, групу інвалідності не встановлено. (а. с. 15). При повторному переогляді висновком МСЕК від 25.03.2020 року позивачу підтверджено втрату професійної працездатності в розмірі 30%. Висновком МСЕК від 28.03.2012 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності з них: 30 % -ХОЗЛ та 10% -ДОА та визнано особою з третьою групою інвалідності, з наступним переоглядом 01.03.2014 року. При повторному переогляді висновками МСЕК від 25.03.2014 року та 11.03.2016 року відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінились. Висновком МСЕК від 03.05.2018 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності, з них: 40 % -ХОЗЛ та 10% -ДОА та 3 група інвалідності з наступним переоглядом 01.03.2020 року. При повторному переогляді висновком МСЕК від 24.03.2020 року відсоток втрати професійної працездатності позивача та група інвалідності не змінились. Наступний переогляд 01.03.2022 року. У зв`язку із професійними захворюваннями позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, що підтверджується виписними епікризами ОСОБА_1 (а.с.19-23). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем, зокрема і під час виконання останнім трудових обов`язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених статтями 153, 237-1 КЗпП для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Рішення суду першої інстанції оскаржується представником позивача лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивача, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено без урахування роз`яснень викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, тривалість роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 50%, відчуття позивачем постійного болю в колінних суглобах, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, швидку втому, виражену задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, головний біль, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля. Процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та збільшити з 50 000 грн. до 150 000 грн., що відповідно положення п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду. Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави та збільшує цей розмірі з 840,80 грн. до 1500 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2 250 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1500,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 з 50 000(п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок до 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судового збору з 840 грн. 80 коп. до 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00(нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: