Ухвала КЦС ВС № 191/393/20

Ухвала 30 листопада 2020 року м. Київ справа № 191/393/20 провадження № 61-12295ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення суми, ВСТАНОВИВ: 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поштовим відправленням направили до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу у вищевказаній справі, в якій не зазначено ухвали/рішення, що оскаржується. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникам строк для уточнення прохальної частини касаційної скарги, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень і надання уточненої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, сплати судового збору. На виконання вимог ухвали від 03 вересня 2020 року від заявників 21 вересня 2020 року надійшла уточнена касаційна скарга. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року продовжено заявникам строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направили до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій зазначають, що уточнюють прохальну частину. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 листопада 2020 року, у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_3 , суддею-доповідачем у справі визначено Литвиненко І. В. У поданій уточненій касаційній скарзі заявниками не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 03 вересня 2020 року, а саме: не уточнено прохальну частину відповідно до вимог статті 409 ЦПК України; не зазначено у касаційній скарзі підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, які передбаченні статтею 389 ЦПК України та не сплачено судовий збір (з клопотанням про звільнення від сплати судового збору не зверталися). Також заявники просять повернути судовий збір у розмірі 3 396,80 грн, який був сплачений до Печерського районного суду міста Києва та був повернутий їм, та вказують, що оригінал квитанції був поданий разом із касаційною скаргою. Відповідно до аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року повернуто ОСОБА_1 судовий збір та оригінал вказаного платіжного доручення. Верховний Суд роз`яснює заявнику, що порядок повернення судового збору встановлений статтею 7 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Відповідно до пункту 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів» у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду. Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду). Іншого порядку повернення сплаченого судового збору законодавством та іншими нормативно-правовими актами не передбачено. У зв`язку з вищевикладеним, оригінал квитанції, слід повернути заявникам. Згідно із частиною третьою статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Оскільки у відведений судом строк, станом на 30 листопада 2020 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2020 року заявниками не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потрібно вважати неподаною та повернути. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення суми, повернути заявникам. Копію ухвали, оригінал квитанції № 49 від 14 лютого 2020 року на суму 3 396,80 грн та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко