Ухвала КЦС ВС № 206/5045/19

Ухвала 23 листопада 2020 року м. Київ справа № 206/5045/19 провадження № 61-14466ск20 Верховний Суд у складісудді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2020 року та постанову Дніпровськогоапеляційного суду від01 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Яна Володимирівна, Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання, поділ спільної сумісної власності майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування після смерті спадкодавця, усунення від права на спадкування, встановив: ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2020 року та постанову Дніпровськогоапеляційного суду від01 вересня 2020 року у вищевказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків. На виконання вимог вищевказаної ухвали заявник через свого представника надіслав до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема, суд першої інстанції не зазначив висновок Верховного Суду відносно застосування норм права у подібних правовідносинах. Однак, ОСОБА_1 не вказує, що такий висновок Верховного Суду відсутній. Таким чином, недоліки касаційної скарги зазначені в ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 не усунуто. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, особі, яка подала касаційну скаргунеобхідно подати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали. Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України, ухвалив: Продовжити ОСОБА_1 у строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов